Ну, це питання смаку.) Для мене мій - кращий.))

Правильно, не є - бо мій переклад спонтанний і швидкий. Спробую підшукати.

Любимий - не русизм, є у словнику: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8

Важко вимовляється - "І до мого торкнувся стану."? Вибачте, не погоджусь.)

Для мене - легка.) Прийшов, побачив, переклав.)

Щиро вдячний, Ксеніє, за відгук!

хоча "невиправданим", можливо, більше відповідає духу вірша Ахматової - бо ж страждання її ЛГ таки невиправдані.

Ви праві, Ксеню... Важка справа переклад, навть такого простого на перший погляд вірша. Багато залежить не лише від майстерності, а й від ставлення перекладача до своєї місії. Наприклад, я намагаюсь, щоб у перекладі було максимум автора і мінімум мене (тобто перекладача), і без потреби не змінюю ні слова, ні образу. Так само не люблю, коли привносять своє (хай і гарне), перкладаючи мої вірші, гублячи закладене мною. Можливо, моя позиція неправильна. Але вона так. Своїм треба хвалитись у своєму ))) Хоча, мушу зізнатись, переклад Світлани Майї Залізняк - талановитий, як і все, що з-під її пера. Але з її трактуванням першого рядка останньої строфи - не можу погодитись. На мою думку - в Анни Ахматової йдеться про подяку небесам за подаровану першу зустріч наодинці з коханим, незважаючи на його байдужість. А ліричну героїню перкладу спонукають просити, хай і бехзмар'я... Так що, справді, тока справа - переклад.

Я теж намагаюсь переклад наблизити максимально до оригіналу, не розмальовуючи його своїми метафорами і не додумуючи за автора :), але, звісно, буквалізм деколи входить у суперечність з якимось іншими речами. Та й абсолютно точно зберегти у перекладі всі закладені думки автора оригіналу не завжди вдається не тільки мені, але й, напевно, жодному перекладачу. Щось обов'язково мусить втратитись чи не зовсім точно передатись. Тому й, перш ніж критикувати чийсь переклад, намагаюсь зробити свій, аби, так би мовити, "на своїй шкурі" відчути "труднощі перекладу".

Замінив НЕОПИСА́ННИМ - ось так краще, дякую, Ксеніє, за зауваження.

а в кого я стирив?)

Словник синонімів
НЕСКАЗА́ННИЙ (якого не можна виразити в словах, передати словами), НЕВИМО́ВНИЙ, НЕПЕРЕДА́ВАНИЙ, НЕОПИ́САНИЙ, НЕОПИСА́ННИЙ. Несказанна ненависть заблискала в її очах (О. Кобилянська); Старий не говорив нічого, мабуть, він не міг промовити ні слова, уста його були скривлені невимовним жалем (Олена Пчілка); А тим часом вечір глибшав, і небеса у воді теж глибшали, таємничішали, сповнювались особливої, непередаваної задуми.. (Є. Гуцало); - Я з неописаною тривогою поклонився і став, неначе вкопаний (І. Франко). - Пор. 3. вели́кий, 1. надзвича́йний, 3. надзвича́йний.

http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9

Нє, ну я бачив, як тирили популярний вірш однієї поетеси і підтримував її у боротьбі з плагіатором, але щоб додуматись звинуватити когось у тиринні слова - вперше чую.))) Може, Ви мене ще звинуватите у тиринні літер?)))
І як Ви гадаєте, Ксеніє, скільки могло бути вже зроблено перекладів за 102 роки існування цього вірша? Чи оці три, опубліковані одночасно на ПМ, і є першими ластівками?)))

А як мені інакше доказати, що "любимим" і "блюдо" залишаються українськими попри те, що їх стирили росіяни?)))

спробую Ваш варіант, Ксеніє, щиро дякую!

Та то нічого, адже мій переклад - не 100 доларів США, аби всім подобатись - повторюсь, що зробив його на швидку руку, в результаті чого він не може бути ідеальним апріорі.) Щодо духу Ахматової, то, аби з Вами погодитись чи Вам заперечити, мушу вивчити її творчість більш докладно.
Дякую Вам за відгук, Олено!

Та я нібито дослухаюсь до слушних порад - підтвердженням може служити навіть те, що мій рівень майстерності виріс (що стверджують час від часу інші автори) за час перебування на ПМ та інших літсайтах.
І чому росіянізм? Український лінгвістичний портал підтверджує, що є таке слово в українській мові: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8
"Небеси" поряд із "благословіть", нмд, досить співзвучні.
Дякую за відгук, Любове!

Ну добре, майте собі Ваше блюдо )

Але якщо у Вас звертання до небес (нарешті я зрозуміла), то все одно Ви перекрутили задум автора. Чи виправдано? Бо в Ахматової - звертання до ліричної героїні.
А також
Отче наш, иже еси на небеси - росфйсьеою звучить нормально, І українською, можливо, теж - на небеси. Але без прийменника НА - з таким закінченням воно ні втин, ні в ворота (вибачте).

Сайт історії Києва » Успенський собор
co-working.in.ua/uspenskyj-sobor.php
Вийшовши з храму, архітектори на хмарі побачили зображення прекрасної церкви, а коли побудували її, так і називали довгий час – «небеси подібною».

Як бачите, є і не тільки "на небеси".)