ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Олександр Блок Про доблесті, і подвиги, і славу
Образ твору Про доблесті, і подвиги, і славу,
Не думав на згорьованій землі,
Як сяяло мені в простій оправі
Твоє лице в кімнаті на столі.

Та час настав. Своїй скорившись волі
Пішла ти. Я обручку в ніч жбурнув.
Свою ти з іншим пов"язала долю
Й лице твоє прекрасне я забув.

Летіли дні, крутились роєм клятим
І шал терзав життєву течію.
І я згадав тебе в молитві раптом
І кликав, наче молодість свою.

Я кликав, але ти не озирнулась,
Я сльози лив - не зглянулася ти.
Ти в синій плащ печально загорнулась
І ніч сира твої змела сліди.

Не знаю, де притулок для гордині
Ти милая, ти ніжная, знайшла.
Я міцно сплю і сниться плащ твій синій,
В якому ти у ніч сиру пішла.

Не мріять вже про ніжність і про славу,
Минуло все і молодість моя.
Твоє лице в його простій оправі
Уласноруч прибрав зі столу я.

22-24.07.7523 р. (ВІд Трипілля) (2015)

Александр Блок

О доблестях, о подвигах, о славе
Я забывал на горестной земле,
Когда твое лицо в простой оправе
Перед мной сияло на столе.

Но час настал, и ты ушла из дому.
Я бросил в ночь заветное кольцо.
Ты отдала свою судьбу другому,
И я забыл прекрасное лицо.

Летели дни, крутясь проклятым роем...
Вино и страсть терзали жизнь мою...
И вспомнил я тебя пред аналоем,
И звал тебя, как молодость свою...

Я звал тебя, но ты не оглянулась,
Я слезы лил, но ты не снизошла.
Ты в синий плащ печально завернулась,
В сырую ночь ты из дому ушла.

Не знаю, где приют твоей гордыне
Ты, милая, ты, нежная, нашла...
Я крепко сплю, мне снится плащ твой синий,
В котором ты в сырую ночь ушла...

Уж не мечтать о нежности, о славе,
Все миновалось, молодость прошла!
Твое лицо в его простой оправе
Своей рукой убрал я со стола.
1908 г.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-07-27 14:43:32
Переглядів сторінки твору 6400
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:45:04 ]
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-07-23 17:56:36 ] - відповісти

Гарний переклад вірша,де, здавалося б, можна поспівчувати Блоку.
Але по прочитанні книги Александра Еткінда "Содом і Псіхея" я змінив свою думку і про Блока, й про його дружину.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:45:48 ]
Дякую, шановний пане Іване! Мені головним є Ваше ставлення до перекладу. Я не читав цієї книги, але прочитав після Вашого коментаря статтю М.Берга про Еткінда. Там вказується, що Блок при одруженні хотів, аби його дружина залишалася прекрасною і непорочною дівою.
Такий світогляд мучить жінку фізіологічно, бо цей стан неприродних, звісно, відносин. Але якщо згадати, що Байрон не уявляв, як така божественна істота, як жінка, може споживати їжу, не кажучи не про виконання фізіологічних потреб... То тоді це найлегше збочення для них обох і видає в них істинно поетичне - ідеалістичне ставлення до жінки, як до божественої істоти. Так могли ставитись до кращої половини тільки справжні поети. І я розумію їх, хоч у житті і не чиню так, як Блок.
Але в творчості кожного поета перекладач знаходить те, що життєво близьке йому - ті життєві обставини і ті емоції, які вони породили.
Багато чого пишуть про Т.Шевченка, Гі де Мопасана, Дюма-сина, Марка Вовчка, І.Франка, Е.Хемінгуея, так що нам не читати їх через те, що дехто помер від сифілісу? Вони нам цікаві, насамперед своєю творчістю, наскільки вона близька до нашого життя. А хтось хоче собі зробити ім"я, порпаючись у брудній білизні - хай собі, якщо на більше не здатен.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:46:22 ]
Анна Віталія Палій (М.К./Л.П.) [ 2015-07-23 20:24:48 ] - відповісти

Один з улюблених віршів улюбленого автора.) Відчутно, звичайно, що переклад, але і він хвилює, як хвилював колись оригінальний вірш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:46:52 ]
Щиро дякую, Анно, за відгук. Для мене це також - цитую Вас - один з улюблених віршів улюбленого автора. Так, розумію, не все в перекладі вдалося - в одних місцях перекладалося дуже легко, а в інших російський текст чинив страшенний опір. Але радий, що переклад бодай часково, але хвилює, хай не так сильно, як оригінал. Блока перекладати важче, ніж Пушкіна.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:49:17 ]
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-24 09:59:34 ] - відповісти

Мене теж переклад розхвилював...
Не відчула потреби порівнювати з оригіналом.
Мені сподобалось. Лиш "милая", "ніжная" - ті закінчення... не дуже.

Може б якось так - "ти, мила, ніжна, трепетна, знайшла"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:49:51 ]
Дуже радий, Любо, прочитати такий відгук саме від Вас. Бо я довго над цим твором мучився і він мені і спати не давав. Я в принципі згоден з Вашою правкою, вона сучаснює переклад - сьогодення більш стримане на почуття, а у декого воно взагалі відсутнє, але оці сентиментальні закінчення на -ая вони, як на мене, роблять ближчими переклад до блоківської епохи і ближчими до самого оригіналу.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:50:26 ]
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-24 11:04:40 ]

Мені теж повтор "ти" - більше до вподоби.
Але можна спробувати підшукати варіанти без "ая" (бо ці закінчення, як на мене, ближчі не до епохи, а лише до російської мови), наприклад -

ти, лагідна, ти, ніжна, віднайшла.

ти, трепетна, ти, лагідна, знайшла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:51:04 ]
Любо, та то москалі у нас украли закінчення на на -ая, а не ми у них:
"О думи мої, о славо злая" Т.Шевченко
"Ти не моя, дівчино, дорогая" С.Руданський
"Стоїть гора високая" Л.Глібов
"Я ж тебе вірная, аж до хатиноньки" М.Старицький
"Земле моя, всеплодющая мати" І.Франко
"Одна гора високая, а другая низька,
Одна мила далекая, а другая близька" (укр. н. пісня) і т.д.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:51:42 ]
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-07-24 21:15:26 ] - відповісти

...Й лице твоє прекрасне я забув..., - чи так не ліпше, Друже?
Повністю погоджуюся з порадою Люби щодо "ая", може, це тому, що сам уже дуже давно не використовую за будь-яких обставин такі закінчення.
Все інше - добре, сподобалася твоя, Ярославе, робота.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:52:03 ]
Дякую, Вікторе, за в цілому позитивний щирий відгук і доброзичливу пораду!
Ти теж, бачу, як і деякі колеги на "ПМ" не любиш інверсії. Твій варіант непоганий, але я музикант іще, і мені мій варіант звучить музичніше, фраза ллється, як пісня...
Щодо закінчення -ая. Може його використанням я кидаю виклик усім поетам ХХ століття, але мені оця українська сентиментальна архаїка ХІХ століття - більше імпонує, я ці закінчення використовую у своїй творчості. Мені здається, що без таких закінчень втрачається частка живої душі у вірші, він стає як глевтяк, як сухар для читача. Микола Зеров називав свої сонети "сухарями" і боровся з цим у собі. Може, деяким гранословам варто теж над цим замислитись?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:52:32 ]
Таки виправив той твій рядок, Вікторе! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:52:56 ]
Кристіан Грей (М.К./Л.П.) [ 2015-07-26 19:36:19 ] - відповісти

Чудовий майже дослівний переклад, Ярославе, вітаю!
Зверну лиш увагу на ненормативний наголос у рядку "Ти з іншим пов"язала свою долю", який досить легко можна виправити, наприклад, таким чином: "Свою ти з іншим пов'язала долю".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-07-27 14:53:18 ]
Щиро дякую, Кристіане за відгук! І заувагу виправив - слушно!))