Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-07-23 17:56:36 ] - відповісти

Гарний переклад вірша,де, здавалося б, можна поспівчувати Блоку.
Але по прочитанні книги Александра Еткінда "Содом і Псіхея" я змінив свою думку і про Блока, й про його дружину.

Дякую, шановний пане Іване! Мені головним є Ваше ставлення до перекладу. Я не читав цієї книги, але прочитав після Вашого коментаря статтю М.Берга про Еткінда. Там вказується, що Блок при одруженні хотів, аби його дружина залишалася прекрасною і непорочною дівою.
Такий світогляд мучить жінку фізіологічно, бо цей стан неприродних, звісно, відносин. Але якщо згадати, що Байрон не уявляв, як така божественна істота, як жінка, може споживати їжу, не кажучи не про виконання фізіологічних потреб... То тоді це найлегше збочення для них обох і видає в них істинно поетичне - ідеалістичне ставлення до жінки, як до божественої істоти. Так могли ставитись до кращої половини тільки справжні поети. І я розумію їх, хоч у житті і не чиню так, як Блок.
Але в творчості кожного поета перекладач знаходить те, що життєво близьке йому - ті життєві обставини і ті емоції, які вони породили.
Багато чого пишуть про Т.Шевченка, Гі де Мопасана, Дюма-сина, Марка Вовчка, І.Франка, Е.Хемінгуея, так що нам не читати їх через те, що дехто помер від сифілісу? Вони нам цікаві, насамперед своєю творчістю, наскільки вона близька до нашого життя. А хтось хоче собі зробити ім"я, порпаючись у брудній білизні - хай собі, якщо на більше не здатен.

Анна Віталія Палій (М.К./Л.П.) [ 2015-07-23 20:24:48 ] - відповісти

Один з улюблених віршів улюбленого автора.) Відчутно, звичайно, що переклад, але і він хвилює, як хвилював колись оригінальний вірш...

Щиро дякую, Анно, за відгук. Для мене це також - цитую Вас - один з улюблених віршів улюбленого автора. Так, розумію, не все в перекладі вдалося - в одних місцях перекладалося дуже легко, а в інших російський текст чинив страшенний опір. Але радий, що переклад бодай часково, але хвилює, хай не так сильно, як оригінал. Блока перекладати важче, ніж Пушкіна.))

Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-24 09:59:34 ] - відповісти

Мене теж переклад розхвилював...
Не відчула потреби порівнювати з оригіналом.
Мені сподобалось. Лиш "милая", "ніжная" - ті закінчення... не дуже.

Може б якось так - "ти, мила, ніжна, трепетна, знайшла"

Дуже радий, Любо, прочитати такий відгук саме від Вас. Бо я довго над цим твором мучився і він мені і спати не давав. Я в принципі згоден з Вашою правкою, вона сучаснює переклад - сьогодення більш стримане на почуття, а у декого воно взагалі відсутнє, але оці сентиментальні закінчення на -ая вони, як на мене, роблять ближчими переклад до блоківської епохи і ближчими до самого оригіналу.))

Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-07-24 11:04:40 ]

Мені теж повтор "ти" - більше до вподоби.
Але можна спробувати підшукати варіанти без "ая" (бо ці закінчення, як на мене, ближчі не до епохи, а лише до російської мови), наприклад -

ти, лагідна, ти, ніжна, віднайшла.

ти, трепетна, ти, лагідна, знайшла.

Любо, та то москалі у нас украли закінчення на на -ая, а не ми у них:
"О думи мої, о славо злая" Т.Шевченко
"Ти не моя, дівчино, дорогая" С.Руданський
"Стоїть гора високая" Л.Глібов
"Я ж тебе вірная, аж до хатиноньки" М.Старицький
"Земле моя, всеплодющая мати" І.Франко
"Одна гора високая, а другая низька,
Одна мила далекая, а другая близька" (укр. н. пісня) і т.д.

Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-07-24 21:15:26 ] - відповісти

...Й лице твоє прекрасне я забув..., - чи так не ліпше, Друже?
Повністю погоджуюся з порадою Люби щодо "ая", може, це тому, що сам уже дуже давно не використовую за будь-яких обставин такі закінчення.
Все інше - добре, сподобалася твоя, Ярославе, робота.

Дякую, Вікторе, за в цілому позитивний щирий відгук і доброзичливу пораду!
Ти теж, бачу, як і деякі колеги на "ПМ" не любиш інверсії. Твій варіант непоганий, але я музикант іще, і мені мій варіант звучить музичніше, фраза ллється, як пісня...
Щодо закінчення -ая. Може його використанням я кидаю виклик усім поетам ХХ століття, але мені оця українська сентиментальна архаїка ХІХ століття - більше імпонує, я ці закінчення використовую у своїй творчості. Мені здається, що без таких закінчень втрачається частка живої душі у вірші, він стає як глевтяк, як сухар для читача. Микола Зеров називав свої сонети "сухарями" і боровся з цим у собі. Може, деяким гранословам варто теж над цим замислитись?

Таки виправив той твій рядок, Вікторе! Дякую!

Кристіан Грей (М.К./Л.П.) [ 2015-07-26 19:36:19 ] - відповісти

Чудовий майже дослівний переклад, Ярославе, вітаю!
Зверну лиш увагу на ненормативний наголос у рядку "Ти з іншим пов"язала свою долю", який досить легко можна виправити, наприклад, таким чином: "Свою ти з іншим пов'язала долю".

Щиро дякую, Кристіане за відгук! І заувагу виправив - слушно!))