Піднімусь на гору, на високу скелю,
Де чіпляють хмари ангели свої
І дихну повітря ліпше меду-хмелю,
Відпущу на волю думи-журавлі.

П.Клименко

На кордоні неба, за земним порогом –
Ген полинуть мрії по усій землі,
Поспілкуюсь разом з самісіньким Богом,
Упаду з росою в свіжі ковилі.

Знизу, ген у вирі, ще чатує зрада,
Виє од натуги рідная земля –
Бо панує всюди не вкраїнська влада,
А ота гидотна - жида й москаля!

Запитаю бога: що то за хвороба?
Чим ми прогнівили? Нащо ж та біда?
Чом весь час з натуги рвемо свої жили,
Скільки ще терпіти підлого жида?

Бог почуха вухо, зиркне своїм оком,
Чмокне мені в лоба, вуса намастить,
І зітхнувши тяжко, сівши поряд боком,
Проковтнувши сльози, так мені сповість:

Сину мій рідненький, що тобі казати:
Дурять безсоромно кляті москалі,
Ця земля для влади – то не рідна мати –
Вихідці-прибульці з іншої землі.

Дурно сподіватись, дурно і чекати,
Що чужинець прийде на добро робить…
Бережіте самі Україну-мати –
Тільки-но потому файно буде жить!

Як чужинець радить – не робіть ніколи -
Він собі міркує: як із нас гребти…
То чи вам потрібне трясця тої школи
А як запитають - ладен утекти.

Як ця влада робить – треба міркувати:
Підло гроші крадуть – на які мости?
Бо суспільство мусить їх контролювати,
Щоб не жирували, як оті коти!

Як громада стане вільна, незалежна,
Най сама пильнує де чиї свати,
Бо безмежна влада біситься безмежно -
Тож суспільство має її запрягти.

Не благати пана, не іти в поклони,
Треба брати вила, коси та серпи,
Нищити хапуг сих до самого скону,
Їх тіла повісити на усі хрести!

Як розвіє вітер і омиють громи,
Стануть до роботи сестри та брати -
Будуть наші діти біля свого дому,
А не кріпаками на чужі світи.

Бог погладив чуба, дістав свою шаблю:
Берися за зброю – це і є мій сказ
Все ітиме в діло і ножі, і габлі
Не чекайте доки хтось надасть наказ.

Не чекайте дяки, не шукайте слави –
Бо оте все тлінне… Є лише одне:
Збирайте докупи всі козацькі лави
За Вкраїну рідну рука не здригне!

Поляки та німці будуть ваші друзі,
Світ шанує тільки тих, хто має дух,
І не вартий шани, хто смердить в калюжі,
Або ж хто ганяє від злодіїв мух.

Ваші лави – сила, ваша воля – зброя,
Щире серце – гостре, чиста правда – міць,
Стане Україна вища за цю гору
І твердіше стане за ворожу криць.

Я буду із Вами – ви є мої діти,
Це велике діло, як я Вам звелів
То робіть завзято – досить вже сидіти,
Для дітей, онуків, батьків, матерів.

Вас благословляю на святу роботу,
Збережу від кулі, зради відведу,
Стане одним цілим український спротив,
Слава - Україні! Смерть лиха - жиду!
30/07/2015