Edmund Spenser

Amoretti

XXXII
The painful smith with force of fervent heat,
The hardest iron soon doth mollify:
That with his heavy sledge he can it beat,
And fashion to what he it list apply.
Yet cannot all these flames in which I fry,
Her heart more hard than iron soft a whit:
Ne all the plaints and prayers with which I
Do beat on th'anvil of her stubborn wit;
But still the more she fervent sees my fit,
The more she frieseth in her willful pride:
And harder grows the harder she is smit,
With all the plaints which to her be applied.
What then remains but I to ashes burn,
And she to stones at length all frozen turn?

Чудовий переклад, як завжди - виважений,
бережний до авторського тексту...

о Олено

Чим довше я у серці жар тримав,
Ставала холоднішою вона - трохи незрозуміло: вона, це що? Сталь? Але тоді цей зв'язок ослаблений як текстовою відстанню, так і смислом... Може, воно, але тоді рима... Дякую.

Ніякого сумніву не виникає, що мова про дівчину завдяки майстерному перекладу. В автора оригіналу (відповідно у перекладі) закладено принцип людського спілкування, коли не вживають імен, мовлячи "він", "вона", виходячи із зрозумілої всім ситуації.