ГІЄНИ

Коли вже пішов похоронний загін
Й коршак, покружлявши, зник, –
Мудрі гієни приходять взамін
Загиблим продовжити лік.

Їм байдуже, хто тут, чому вмер і як –
Поживу лишень би добуть;
Й риють, розгрібши завал із гілляк,
Пісок, поки тіло знайдуть.

Бо голод і їм уриває терпець;
Й могила тому вабить їх,
Що – і для них – безпечніший мрець,
Ніж явний слабак із живих.

(Козел має роги, жало є в джмеля,
Противиться і молодняк;
Руку ж не здійме солдат Короля –
Скоцюрбившись, він вже закляк.)

То ж риють гієни пісок до тих пір,
Аж поки зубами не вдасться їм
Витягти труп, впнувши ікла в мундир,
Й натужившись тілом усім.

Й солдат постане ще раз на світ,
Та лиш на мить, й уночі – не вдень;
Й дати не друзям чи рідним звіт,
А Богу й гієнам лишень,

Що, стиду не мавши, розірвуть мерця,
Дарма, чи заслуг в того більш, чи провин;
Ймення ж не зганьблять його – дія ця
В спромозі таких лиш, як він.

ВОГНИЩА

Розводять вогонь у сутінків млі –
Кожен під дахом своїм;
Й Чотири Вітри – посланці землі
До мене приносять дим.

Через гори й моря проліг їх путь,
В мінливих таких небесах;
Чотири Вітри мені дим несуть,
Що аж сльози в моїх очах.

Від диму вже сльози в очах моїх,
Й щем вже у серці моїм
Від милих і давніх споминів тих,
Що має в собі цей дим.

Кожний подме – й вже в душі розцвів
Спомин, що в пам’яті мав
З кожного з чотирьох світу країв,
Що в дім свій мене приймав.

Й чотири рази вогнів ворожбу,
Й стільки ж дах – від дощу схов,
Й чотирикратну радість і журбу
Несуть Чотири Вітри знов!

І який кращий з них, в якім з місць –
Чи б оцінити й зумів,
Як був то хазяїн, а то вже гість
Біля кожного із вогнів?

Й чи з них зневажив би хоч одним,
Будь хижка, курінь або чум67),
Якщо збудувати вже власний дім
Я повен прагнень і дум?

Як не відчути тривоги людські,
Що їх навіють вогні,
Якщо ті миті, щасливі й тяжкі,
Звідать прийшлось і мені?

О Вітрів Чотири, вам віддаю
Й те найдорожче, що мав:
Несіть же так стрімко й пісню мою
До всіх людей, що я знав!

До тих місць, де гріє тепло вогнів,
Й під дахом – від дощу схов;
Чотирикратно влившись у спів,
Радість несіть і любов!