ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ПІВДЕННА АФРИКА
Жінка пристрасна жила
Й ні – не Божим даром:
Все – поганське, що в ній зрів,
Й не діждешся добрих слів –
Вабила ж чоловіків
Сатанинським чаром.
Прагнули, й до неї лиш,
З Дувра і Сент-Джаста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!
Половина в ній земель
Від жари засохла,
Решту ж залила війна
Кров’ю – й мор не обмина;
Й лиш плодилась сарана,
А худоба дохла.
Пристрастю манила нас,
Смугла і вихраста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!
Та коханцям за труди
Лиш одні провини:
Хліб – полова й остюки,
Пить – вода брудна з ріки,
Піч топити – кізяки,
Одяг – з мішковини.
Забивала пилом рот,
Жар вселяла в кості;
Тьмарила брехнею вись,
З ніг збивала і звестись
Не давала – то ж клялись
Кинуть її гості.
І пливли від неї геть,
Але забувались
Біль завданих нею мук,
Слів ганьби й презирства звук –
То ж до неї під каблук
Знову повертались.
Й славили ще більш, хмільні
Від її трутизни,
Втіх шукаючи лиш в цім;
Забували рідний дім
Й кладовища їх вже їм
За вівтар Вітчизни.
Кров’ю сплачена ціна –
Й варта вона крові,
Так жадана усіма,
Бо їй рівної нема:
Досконалість в ній сама
Юності й любові.
Жінка, повна чар таких,
Стрінеться нечасто,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша власна це була
Африка – і баста!
Дувр – англійський морський порт на південно-східному узбережжі Ла-Маншу.
Сент-Джаст – англійське місто на півострові Корнуолл (південно-західне узбережжя Ла-Маншу).
МАРШ “ХИЖИХ ПТАХІВ”
(Війська Заморської служби)
“Р-ро-оком!” Запеклась грязь, та до всього звикнеш.
“Руш!” Знамено тільки погляд звеселя.
“Підтягнись!” Жінок обличчя в вікнах –
Не та річ це, щоб на борт взять корабля.
Браво! Нам до перемоги не дотопать!
Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!
“Праве плече!” Пірс і корабля махина.
“На місці!” Змикаєм, спинившись, ряди.
Під зав’язку там вже, й ще ми тут – половина!
Боже, відправляють нас хтозна-куди!
“Лівою!” Не так страшний чорт, як малюють.
Браво! Ще гульнемо, перш аніж пливти.
“Стій!” Жінок обличчя зір вже не милують
Й Бог тобі в поміч, якщо одружений ти!
“…туйсь до посадки!” Хлопці, не журитись!
(Чуєш, чимсь би підкріпиться, й поскоріш!)
Зараз і гарячим ще став би давиться –
Що ж говорити, як сухарі будуть лиш!
“Гей, жонаті, геть від трапу!” Не надійся,
Що на берег знов зійдеш, хоч в грудях щем!
Дай вам сил, о, дай вам сил, кінногвардійці,
В ранок цей сторожувать нас під дощем!
Змоклі до нитки, вбиті у лави ці тісні;
В горлі спазм, мов у бовтанні ми вже морськім;
Тут дім твій лишився. “Відставить пісню!
Шикуйсь на перекличку! Замовкнуть усім!”
Браво! Нам вже перемоги не побачить!
Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
(Чом посмутнів?)
Для шакалів і шулік
Буть поживі цілий рік
І солдати не повернуться з боїв!
(Й ти смерть би стрів!)
Для гієн і яструбів
Любі ми і без гробів
І солдати не повернуться з боїв!
(Й хто б пожалів!)
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!
Жінка пристрасна жила
Й ні – не Божим даром:
Все – поганське, що в ній зрів,
Й не діждешся добрих слів –
Вабила ж чоловіків
Сатанинським чаром.
Прагнули, й до неї лиш,
З Дувра і Сент-Джаста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!
Половина в ній земель
Від жари засохла,
Решту ж залила війна
Кров’ю – й мор не обмина;
Й лиш плодилась сарана,
А худоба дохла.
Пристрастю манила нас,
Смугла і вихраста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!
Та коханцям за труди
Лиш одні провини:
Хліб – полова й остюки,
Пить – вода брудна з ріки,
Піч топити – кізяки,
Одяг – з мішковини.
Забивала пилом рот,
Жар вселяла в кості;
Тьмарила брехнею вись,
З ніг збивала і звестись
Не давала – то ж клялись
Кинуть її гості.
І пливли від неї геть,
Але забувались
Біль завданих нею мук,
Слів ганьби й презирства звук –
То ж до неї під каблук
Знову повертались.
Й славили ще більш, хмільні
Від її трутизни,
Втіх шукаючи лиш в цім;
Забували рідний дім
Й кладовища їх вже їм
За вівтар Вітчизни.
Кров’ю сплачена ціна –
Й варта вона крові,
Так жадана усіма,
Бо їй рівної нема:
Досконалість в ній сама
Юності й любові.
Жінка, повна чар таких,
Стрінеться нечасто,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша власна це була
Африка – і баста!
Дувр – англійський морський порт на південно-східному узбережжі Ла-Маншу.
Сент-Джаст – англійське місто на півострові Корнуолл (південно-західне узбережжя Ла-Маншу).
МАРШ “ХИЖИХ ПТАХІВ”
(Війська Заморської служби)
“Р-ро-оком!” Запеклась грязь, та до всього звикнеш.
“Руш!” Знамено тільки погляд звеселя.
“Підтягнись!” Жінок обличчя в вікнах –
Не та річ це, щоб на борт взять корабля.
Браво! Нам до перемоги не дотопать!
Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!
“Праве плече!” Пірс і корабля махина.
“На місці!” Змикаєм, спинившись, ряди.
Під зав’язку там вже, й ще ми тут – половина!
Боже, відправляють нас хтозна-куди!
“Лівою!” Не так страшний чорт, як малюють.
Браво! Ще гульнемо, перш аніж пливти.
“Стій!” Жінок обличчя зір вже не милують
Й Бог тобі в поміч, якщо одружений ти!
“…туйсь до посадки!” Хлопці, не журитись!
(Чуєш, чимсь би підкріпиться, й поскоріш!)
Зараз і гарячим ще став би давиться –
Що ж говорити, як сухарі будуть лиш!
“Гей, жонаті, геть від трапу!” Не надійся,
Що на берег знов зійдеш, хоч в грудях щем!
Дай вам сил, о, дай вам сил, кінногвардійці,
В ранок цей сторожувать нас під дощем!
Змоклі до нитки, вбиті у лави ці тісні;
В горлі спазм, мов у бовтанні ми вже морськім;
Тут дім твій лишився. “Відставить пісню!
Шикуйсь на перекличку! Замовкнуть усім!”
Браво! Нам вже перемоги не побачить!
Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
(Чом посмутнів?)
Для шакалів і шулік
Буть поживі цілий рік
І солдати не повернуться з боїв!
(Й ти смерть би стрів!)
Для гієн і яструбів
Любі ми і без гробів
І солдати не повернуться з боїв!
(Й хто б пожалів!)
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію