ПІВДЕННА АФРИКА

Жінка пристрасна жила
Й ні – не Божим даром:
Все – поганське, що в ній зрів,
Й не діждешся добрих слів –
Вабила ж чоловіків
Сатанинським чаром.

Прагнули, й до неї лиш,
З Дувра і Сент-Джаста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!

Половина в ній земель
Від жари засохла,
Решту ж залила війна
Кров’ю – й мор не обмина;
Й лиш плодилась сарана,
А худоба дохла.

Пристрастю манила нас,
Смугла і вихраста,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша Африка була,
Африка – і баста!

Та коханцям за труди
Лиш одні провини:
Хліб – полова й остюки,
Пить – вода брудна з ріки,
Піч топити – кізяки,
Одяг – з мішковини.

Забивала пилом рот,
Жар вселяла в кості;
Тьмарила брехнею вись,
З ніг збивала і звестись
Не давала – то ж клялись
Кинуть її гості.

І пливли від неї геть,
Але забувались
Біль завданих нею мук,
Слів ганьби й презирства звук –
То ж до неї під каблук
Знову повертались.

Й славили ще більш, хмільні
Від її трутизни,
Втіх шукаючи лиш в цім;
Забували рідний дім
Й кладовища їх вже їм
За вівтар Вітчизни.

Кров’ю сплачена ціна –
Й варта вона крові,
Так жадана усіма,
Бо їй рівної нема:
Досконалість в ній сама
Юності й любові.

Жінка, повна чар таких,
Стрінеться нечасто,
Бо Південна це була
Африка вона була,
Наша власна це була
Африка – і баста!

Дувр – англійський морський порт на південно-східному узбережжі Ла-Маншу.
Сент-Джаст – англійське місто на півострові Корнуолл (південно-західне узбережжя Ла-Маншу).

МАРШ “ХИЖИХ ПТАХІВ”
(Війська Заморської служби)

“Р-ро-оком!” Запеклась грязь, та до всього звикнеш.
“Руш!” Знамено тільки погляд звеселя.
“Підтягнись!” Жінок обличчя в вікнах –
Не та річ це, щоб на борт взять корабля.
Браво! Нам до перемоги не дотопать!

Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!

“Праве плече!” Пірс і корабля махина.
“На місці!” Змикаєм, спинившись, ряди.
Під зав’язку там вже, й ще ми тут – половина!
Боже, відправляють нас хтозна-куди!

“Лівою!” Не так страшний чорт, як малюють.
Браво! Ще гульнемо, перш аніж пливти.
“Стій!” Жінок обличчя зір вже не милують
Й Бог тобі в поміч, якщо одружений ти!

“…туйсь до посадки!” Хлопці, не журитись!
(Чуєш, чимсь би підкріпиться, й поскоріш!)
Зараз і гарячим ще став би давиться –
Що ж говорити, як сухарі будуть лиш!

“Гей, жонаті, геть від трапу!” Не надійся,
Що на берег знов зійдеш, хоч в грудях щем!
Дай вам сил, о, дай вам сил, кінногвардійці,
В ранок цей сторожувать нас під дощем!

Змоклі до нитки, вбиті у лави ці тісні;
В горлі спазм, мов у бовтанні ми вже морськім;
Тут дім твій лишився. “Відставить пісню!
Шикуйсь на перекличку! Замовкнуть усім!”

Браво! Нам вже перемоги не побачить!
Браво! Нам вітань не чуть і вдячних слів!
(Чом посмутнів?)
Для шакалів і шулік
Буть поживі цілий рік
І солдати не повернуться з боїв!
(Й ти смерть би стрів!)
Для гієн і яструбів
Любі ми і без гробів
І солдати не повернуться з боїв!
(Й хто б пожалів!)
Зграя Хижих Птахів
Понесе нас від жахів
І солдати не повернуться з боїв!