Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Редьярда Кіплінга
Із Редьярда Кіплінга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Редьярда Кіплінга
ЗАКОН ДЖУНГЛІВ
Ось вам Джунглів Закон, що древній і незмінний, як неба синь,
І як дотримуєшся його – живи, а як порушив його – згинь!
Мов ліани гнучкої, так і Закону вперед і назад петляє путь,
Бо сила Вовка – у Зграї й у Вовкові – Зграї могуть.
Вмивайся щоденно й, коли п’єш, довіряйсь глибині, а не дну;
Й пам’ятай, що ніч для полювання; й не забувай, що день для сну.
Хай Шакал жде об’їдків від Тигра; ти ж, Маля, віднині затям,
Що Вовк – це Мисливець і їжу собі добуває він сам.
Ведмідь, Тигр, Пантера – Джунглів Царі, то ж із ними підтримуй мир;
Не турбуй Слона, з Кабана не кпись: в лігві кожен зних – лютий звір.
Як Зграя зустріне Зграю і в Джунглях їм не розійтись ніяк,
Не гарячкуй, а спокійно жди, що вирішать із Вожаком Вожак.
Й коли б’єшся з Вовком із Зграї, роби це один і віддалік,
Бо інші встрянуть у бійку й розбрат цей не кінчиться й через рік.
Лігво Вовка – фортеця його, якщо облаштував його ти:
Навіть Вожак не зазіхне, навіть Рада не посміє ввійти.
Лігво Вовка – фортеця, та коли чигатиме небезпека в нім,
Рада звістить, щоб залишив його й обзавівся ще одним.
Якщо вб’єш до опівночі, мовчи й на всю хащу не вий,
Бо оленів злякаєш й інші з-за цього втратять сніданок свій.
Вбивай лиш для того, щоб голод втамувати – сімейства і свій;
Та не вбивай для втіхи і – затям це – вбивати людей не смій!
Як здобич у слабшого вирвеш – всю її в ту ж мить не поїдай:
Закон на боці немічних, то ж частину скривдженому віддай.
Зграї здобич – це власність її: кожен їсть її там, де знайде;
Та не смій до лігва її взяти, бо інакше смерть тебе жде.
Вовка здобич – це власність його й, що хоче, робить із нею він:
Без дозволу його не торкнеться до неї із Зграї ні один.
Вовченят Право – в кожного із Зграї вимагати кусень свій,
Й ніхто з Вовків не посміє противиться вимозі тій.
Вовчиці Право як Матері – вимагати для малят своїх
Й ніхто не відмовиться частку дати, щоб нагодувати їх.
Вовка Право як Батька – полювати й себе вдовольняти сповна;
Від вимог Зграї він вільний і судить його лише Рада одна.
Із-за розсудливості своєї, лап сили й поважного віку свого
Там, де й Закон щось упустить, Вожака Слово замінить його.
Й ось це Джунглів Закон, всеосяжний і бездонний, як неба вись;
Та основа основ Закону, суть його – це наказ: “Підкорись!”
ДОРОЖНЯ ПІСНЯ БАНДАР-ЛОГІВ
Гірляндою в місячну ніч
Мчимось ми зір сяйву навстріч!
Не заздриш ти нашим стрибкам,
Тіл гнучкості й зайвим рукам?
Не мріяв, щоб гнувсь хвіст в тугу,
Мов лук Купідона, дугу?
Злишся дарма ти – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
Завжди там, де гамір і тлум,
Ми сповнені радісних дум
Їх втілити в справи в ту ж мить
Ми мрієм – й скоріш це зробить:
Розумне щось, добре, значне
Уява являть нам почне.
Швидше помчімось – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
При перших розмови словах,
Кажан будь-то, звір або птах –
Й луска то, чи пір’я, чи шкіра –
Й для нас теж ця бесіда щира!
Чудово! Браво! А ну-мо знов!
Мов люди, тішимось із розмов.
Не лицемірити – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
В цьому всіх звершень мавп’ячих зміст.
То ж приєднуйсь до нас, що крізь ліс повсякчас
Несемось, крізь гойдання ліан летимо.
Щойно тут – і вже там, й не змовкає наш гам –
Будь певен, будь певен, до звершень мчимо!
Ось вам Джунглів Закон, що древній і незмінний, як неба синь,
І як дотримуєшся його – живи, а як порушив його – згинь!
Мов ліани гнучкої, так і Закону вперед і назад петляє путь,
Бо сила Вовка – у Зграї й у Вовкові – Зграї могуть.
Вмивайся щоденно й, коли п’єш, довіряйсь глибині, а не дну;
Й пам’ятай, що ніч для полювання; й не забувай, що день для сну.
Хай Шакал жде об’їдків від Тигра; ти ж, Маля, віднині затям,
Що Вовк – це Мисливець і їжу собі добуває він сам.
Ведмідь, Тигр, Пантера – Джунглів Царі, то ж із ними підтримуй мир;
Не турбуй Слона, з Кабана не кпись: в лігві кожен зних – лютий звір.
Як Зграя зустріне Зграю і в Джунглях їм не розійтись ніяк,
Не гарячкуй, а спокійно жди, що вирішать із Вожаком Вожак.
Й коли б’єшся з Вовком із Зграї, роби це один і віддалік,
Бо інші встрянуть у бійку й розбрат цей не кінчиться й через рік.
Лігво Вовка – фортеця його, якщо облаштував його ти:
Навіть Вожак не зазіхне, навіть Рада не посміє ввійти.
Лігво Вовка – фортеця, та коли чигатиме небезпека в нім,
Рада звістить, щоб залишив його й обзавівся ще одним.
Якщо вб’єш до опівночі, мовчи й на всю хащу не вий,
Бо оленів злякаєш й інші з-за цього втратять сніданок свій.
Вбивай лиш для того, щоб голод втамувати – сімейства і свій;
Та не вбивай для втіхи і – затям це – вбивати людей не смій!
Як здобич у слабшого вирвеш – всю її в ту ж мить не поїдай:
Закон на боці немічних, то ж частину скривдженому віддай.
Зграї здобич – це власність її: кожен їсть її там, де знайде;
Та не смій до лігва її взяти, бо інакше смерть тебе жде.
Вовка здобич – це власність його й, що хоче, робить із нею він:
Без дозволу його не торкнеться до неї із Зграї ні один.
Вовченят Право – в кожного із Зграї вимагати кусень свій,
Й ніхто з Вовків не посміє противиться вимозі тій.
Вовчиці Право як Матері – вимагати для малят своїх
Й ніхто не відмовиться частку дати, щоб нагодувати їх.
Вовка Право як Батька – полювати й себе вдовольняти сповна;
Від вимог Зграї він вільний і судить його лише Рада одна.
Із-за розсудливості своєї, лап сили й поважного віку свого
Там, де й Закон щось упустить, Вожака Слово замінить його.
Й ось це Джунглів Закон, всеосяжний і бездонний, як неба вись;
Та основа основ Закону, суть його – це наказ: “Підкорись!”
ДОРОЖНЯ ПІСНЯ БАНДАР-ЛОГІВ
Гірляндою в місячну ніч
Мчимось ми зір сяйву навстріч!
Не заздриш ти нашим стрибкам,
Тіл гнучкості й зайвим рукам?
Не мріяв, щоб гнувсь хвіст в тугу,
Мов лук Купідона, дугу?
Злишся дарма ти – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
Завжди там, де гамір і тлум,
Ми сповнені радісних дум
Їх втілити в справи в ту ж мить
Ми мрієм – й скоріш це зробить:
Розумне щось, добре, значне
Уява являть нам почне.
Швидше помчімось – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
При перших розмови словах,
Кажан будь-то, звір або птах –
Й луска то, чи пір’я, чи шкіра –
Й для нас теж ця бесіда щира!
Чудово! Браво! А ну-мо знов!
Мов люди, тішимось із розмов.
Не лицемірити – в цім увесь хист,
Брате, як вигнувсь дугою хвіст!
В цьому всіх звершень мавп’ячих зміст.
То ж приєднуйсь до нас, що крізь ліс повсякчас
Несемось, крізь гойдання ліан летимо.
Щойно тут – і вже там, й не змовкає наш гам –
Будь певен, будь певен, до звершень мчимо!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
