МАНДРИ

Далеко від мого дому до залізниці;
Удень тут звичні гамір і метушня;
Не пролітають мимо поїзди, мов птиці; –
Все ж їхній свист мені чутний щодня.

Вночі паротягів шум сну не турбує,
Й не спиться, крім мене, не знаю – кому; –
Я ж бачу, як полум’я в топках нуртує,
Як іскор снопи осявають пітьму.

Й багато є друзів тут – сто або й двісті, –
І кращих не знайдеш, хоч світ обійди; –
Все ж потягу нема, на який не бажала б сісти;
Й неважливо – прямував би куди.

Edna St. Vincent Millay

Travel

The railroad track is miles away,
And the day is loud with voices speaking,
Yet there isn't a train goes by all day
But I hear its whistle shrieking.

All night there isn't a train goes by,
Though the night is still for sleep and dreaming,
But I see its cinders red on the sky,
And hear its engine steaming.

My heart is warm with friends I make,
And better friends I'll not be knowing;
Yet there isn't a train I wouldn't take,
No matter where it's going.

ОСІННІЙ СВІТАНОК

Осінній вітер припізнявсь
На тижнів два: у спальні двері
Струснув, наткнувся на шпалери;
Й до хмар полинув, як звільнивсь.

Я чую – листя шарудить,
Яке залишив на підлозі;
Гілля ж те, що він оголить,
Вже ледь хитатиме в знемозі.

Південніш, а не там, де схід,
Диск сонця з’явиться пізніше;
Й лиш блиском те б назвати слід,
Що сяєвом було раніше.

Ще повернусь – йому взамін
Побачу горб крізь клена віти
Оголені: ховався він
За листя пологом все літо.

Edna St. Vincent Millay

Autumn Daybreak

Cold wind of autumn, blowing loud
At dawn, a fortnight overdue,
Jostling the doors, and tearing through
My bedroom to rejoin the cloud,

I know—for I can hear the hiss
And scrape of leaves along the floor—
How may boughs, lashed bare by this,
Will rake the cluttered sky once more.

Tardy, and somewhat south of east,
The sun will rise at length, made known
More by the meagre light increased
Than by a disk in splendour shown;

When, having but to turn my head,
Through the stripped maple I shall see,
Bleak and remembered, patched with red,
The hill all summer hid from me.