Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Едни Сент Вінсент Мілей
Із Едни Сент Вінсент Міллей 50
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Едни Сент Вінсент Міллей 50
КОЛИ КІНЧАЄТЬСЯ РІК
Пригадую, невпопад
Гіркоту вливши в солод, –
Літо бабине, листопад –
Як вона не злюбила холод!
Ластівок в льоті, сумна,
Мовчки спостерігала,
Й потім біля вікна
Довго іще зітхала.
Й часто, як листя стрясне
З дерев круговерть осіння,
А в комині чути сумне
Вітрів голосіння, –
В ній туга зростала така,
Що зріть не могла я без болю, –
Й так схожа була на звірка,
Що відданий у неволю.
Приємні були мені:
У смерк перший сніг у полі,
Й видіння, де у вікні
Хитаються віти голі.
А їй приємним було:
Як в пічці вогонь палає,
Як хутро дарує тепло
І чайник як закипає.
Пригадую, невпопад
Гіркоту вливши в солод, –
Літо бабине, листопад –
Як вона не злюбила холод!
Edna St. Vincent Millay
When The Year Grows Old
I cannot but remember
When the year grows old --
October -- November --
How she disliked the cold!
She used to watch the swallows
Go down across the sky,
And turn from the window
With a little sharp sigh.
And often when the brown leaves
Were brittle on the ground,
And the wind in the chimney
Made a melancholy sound,
She had a look about her
That I wish I could forget --
The look of a scared thing
Sitting in a net!
Oh, beautiful at nightfall
The soft spitting snow!
And beautiful the bare boughs
Rubbing to and fro!
But the roaring of the fire,
And the warmth of fur,
And the boiling of the kettle
Were beautiful to her!
I cannot but remember
When the year grows old --
October -- November --
How she disliked the cold!
ПОПІЛ ЖИТТЯ
Любов пішла, мене лишивши, – й, мов близнюки, вже дні;
Я мушу їсти, й спати маю, – але де ж колишні ночі?
Сную під годинника стукіт свої думки сумні,
Нового дня жду, до світанку не зімкнувши очі.
Любов пішла, мене лишивши, – і не знаю вже, як жить;
Й що в руки взяти – мені байдуже: перо чи голку;
Як навіть щось почну – його не можу завершить;
Ні в чім потреб не маю, у всім довкіл не бачу толку.
Любов пішла, мене лишивши, – така вже випала карта;
Життя ж триває, і настирливе, мов мишача гризня;
Ну а завтра, ну а завтра, ну а завтра, ну а завтра
Та ж обридла вулиця, той же дім обридлий, як і щодня.
Edna St. Vincent Millay
Ashes Of Life
Love has gone and left me and the days are all alike;
Eat I must, and sleep I will,—and would that night were
here!
But ah!—to lie awake and hear the slow hours strike!
Would that it were day again!—with twilight near!
Love has gone and left me and I don't know what to do;
This or that or what you will is all the same to me;
But all the things that I begin I leave before I'm through,—
There's little use in anything as far as I can see.
Love has gone and left me,—and the neighbors knock and
borrow,
And life goes on forever like the gnawing of a mouse,—
And to-morrow and to-morrow and to-morrow and to-morrow
There's this little street and this little house.
З ПОГЛЯДУ СУСІДКИ
В хаті не підметено,
Посуд миє зрідка;
Увесь день на сонці
Ніжиться сусідка!
Навіть серед ночі
В неї навстіж двері;
Але не діждешся
На столі вечері!
То совком, то ложкою
Свій город копає;
При місяці вповні
Його поливає!
Впавши у задуму,
Ходить навпрошки;
Позичає масло,
Віддає – вершки!
Мов лужок – газон її;
Якщо й підстригає –
Конюшину залиша,
А траву зрізає!
Edna St. Vincent Millay
Portrait By A Neighbour
Before she has her floor swept
Or her dishes done,
Any day you'll find her
A-sunning in the sun!
It's long after midnight
Her key's in the lock,
And you never see her chimney smoke
Til past ten o'clock!
She digs in her garden
With a shovel and a spoon,
She weeds her lazy lettuce
By the light of the moon,
She walks up the walk
Like a woman in a dream,
She forgets she borrowed butter
Any pays you back in cream!
Her lawn looks like a meadow,
And if she mows the place
She leaves the clover standing
And the Queen Anne's lace!
Пригадую, невпопад
Гіркоту вливши в солод, –
Літо бабине, листопад –
Як вона не злюбила холод!
Ластівок в льоті, сумна,
Мовчки спостерігала,
Й потім біля вікна
Довго іще зітхала.
Й часто, як листя стрясне
З дерев круговерть осіння,
А в комині чути сумне
Вітрів голосіння, –
В ній туга зростала така,
Що зріть не могла я без болю, –
Й так схожа була на звірка,
Що відданий у неволю.
Приємні були мені:
У смерк перший сніг у полі,
Й видіння, де у вікні
Хитаються віти голі.
А їй приємним було:
Як в пічці вогонь палає,
Як хутро дарує тепло
І чайник як закипає.
Пригадую, невпопад
Гіркоту вливши в солод, –
Літо бабине, листопад –
Як вона не злюбила холод!
Edna St. Vincent Millay
When The Year Grows Old
I cannot but remember
When the year grows old --
October -- November --
How she disliked the cold!
She used to watch the swallows
Go down across the sky,
And turn from the window
With a little sharp sigh.
And often when the brown leaves
Were brittle on the ground,
And the wind in the chimney
Made a melancholy sound,
She had a look about her
That I wish I could forget --
The look of a scared thing
Sitting in a net!
Oh, beautiful at nightfall
The soft spitting snow!
And beautiful the bare boughs
Rubbing to and fro!
But the roaring of the fire,
And the warmth of fur,
And the boiling of the kettle
Were beautiful to her!
I cannot but remember
When the year grows old --
October -- November --
How she disliked the cold!
ПОПІЛ ЖИТТЯ
Любов пішла, мене лишивши, – й, мов близнюки, вже дні;
Я мушу їсти, й спати маю, – але де ж колишні ночі?
Сную під годинника стукіт свої думки сумні,
Нового дня жду, до світанку не зімкнувши очі.
Любов пішла, мене лишивши, – і не знаю вже, як жить;
Й що в руки взяти – мені байдуже: перо чи голку;
Як навіть щось почну – його не можу завершить;
Ні в чім потреб не маю, у всім довкіл не бачу толку.
Любов пішла, мене лишивши, – така вже випала карта;
Життя ж триває, і настирливе, мов мишача гризня;
Ну а завтра, ну а завтра, ну а завтра, ну а завтра
Та ж обридла вулиця, той же дім обридлий, як і щодня.
Edna St. Vincent Millay
Ashes Of Life
Love has gone and left me and the days are all alike;
Eat I must, and sleep I will,—and would that night were
here!
But ah!—to lie awake and hear the slow hours strike!
Would that it were day again!—with twilight near!
Love has gone and left me and I don't know what to do;
This or that or what you will is all the same to me;
But all the things that I begin I leave before I'm through,—
There's little use in anything as far as I can see.
Love has gone and left me,—and the neighbors knock and
borrow,
And life goes on forever like the gnawing of a mouse,—
And to-morrow and to-morrow and to-morrow and to-morrow
There's this little street and this little house.
З ПОГЛЯДУ СУСІДКИ
В хаті не підметено,
Посуд миє зрідка;
Увесь день на сонці
Ніжиться сусідка!
Навіть серед ночі
В неї навстіж двері;
Але не діждешся
На столі вечері!
То совком, то ложкою
Свій город копає;
При місяці вповні
Його поливає!
Впавши у задуму,
Ходить навпрошки;
Позичає масло,
Віддає – вершки!
Мов лужок – газон її;
Якщо й підстригає –
Конюшину залиша,
А траву зрізає!
Edna St. Vincent Millay
Portrait By A Neighbour
Before she has her floor swept
Or her dishes done,
Any day you'll find her
A-sunning in the sun!
It's long after midnight
Her key's in the lock,
And you never see her chimney smoke
Til past ten o'clock!
She digs in her garden
With a shovel and a spoon,
She weeds her lazy lettuce
By the light of the moon,
She walks up the walk
Like a woman in a dream,
She forgets she borrowed butter
Any pays you back in cream!
Her lawn looks like a meadow,
And if she mows the place
She leaves the clover standing
And the Queen Anne's lace!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
