КЛАСИЧНИЙ ГРИП

“Варусе, Варусе, верни мені легіони!”
Август Цезар

Коли і терпець вже втрачаю,
Як від болю знеміг і простуди,
А чоло краплі поту зросили, –
Немов Август старий у відчаї
Я кричу і б’ю себе в груди:
“Вірусе, вірусе, верни мені сили!”

За епіграф взято слова розпачу римського імператора Августа Цезаря, коли йому доповіли про поразку в Тевтобургському лісі (9 р. н.е.), де германські племена повністю розгромили три римські легіони, якими командував полководець Квінтілій Вар (Варус).

ТРАНСМУТАЦІЯ

Не встежу ніяк –
І уява ж не хвора, –
Де ж миті зникають
У часу безодні:
Як те, що сьогоднішнім
Було іще вчора,
Вчорашнім раптово
Стає вже сьогодні?

КРАЩЕ ЧИ ГІРШЕ?

Письменник пише – й для епохи
Вже після нього краще трохи;
Поета ж доля значно гірша:
Лишає світу тільки вірша.

ДВА РІВНІ

Моє – все гоже;
А решта – боже.

БУДЬ ТРАВНЕМ

Повільно
Зростати;
Й так вільно,
Мов трава – ти.

ПОЦІНОВУВАННЯ

Ніщо так не любе й так швидко не згоря,
В чім цінність така ж, як і в золоті, –
Як, відповідно, холод і жара
У, відповідно, жарі і холоді.

ДВІ НАПІВПРАВДИ

Будуть до першої напівправди дослухатися,
Хоч вигода й невелика з того:
Адже сенс у тім є, щоб підготуватися
До неочікуваного.
Іншою ж половиною вже трохи знервовані
Й сприймають її значно гірше:
Краще ж бо, як будемо тим здивовані,
На що й сподівались найбільше.

АНГЕЛЬСЬКА ПОЖИВА

Й хоч не ангели люди, –
Є ще більш неземними;
І до тих пір це буде,
Доки думають люди,
Що вважаєте ви,
Що вони все ж є ними.

РОЗА – ЦЕ РОЗА
(Гертруді Стайн)

Роза – це роза, це ж роза,
Будь вірш то чи проза:
Мистецтво ж – не поза,
Хоч є і загроза,
Що й в ньому є доза
Того, що звуть “поза”;
Та поза – це поза, лиш поза.

ДІЯ СПЕЦІЙ

Мандруючи світом, наловчився
Ситим бути й бульйоном з хрущем,
Хоч від того, часом і корчився;
А харчуючись українським борщем,
Я весь буквально зборщився.