ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Видіння нинішні й прийдешні

…Нащо вже лихо за Уралом
Отим киргизам, отже й там,
Єй же Богу лучше жити,
Ніж нам на Украйні.
А може тим, що киргизи
Ще не християни?
Наробив ти, Христе, лиха!
А переіначив?!
Людей Божих?! Котилися
І наші козачі
Дурні голови за правду,
За віру Христову,
Упивались і чужої
І своєї крові!..
А получшали?.. Ба де то!
Ще гіршими стали,
Без ножа і автодафе
Людей закували
Та й мордують… Ой, ой, пани,
Пани-християни!..»

…Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!

Тарас Шевченко «Сон» («Гори мої високії»)

Образ твору Похмурий день вже крила опустив,
І сіра сутінь тихо вечір кличе…
Але бадьорий чути птаства спів –
Прийшла весна на пагорби величні.

І хай згори шугають холоди,
Хай омела в гіллі печаллю висне.
Та лину я із радістю сюди –
Почути світлу новоліття пісню.

Немов лунають звуки віщих струн,
І із Дніпра у сріблі і у златі
У сяйві й силі видибав Перун…
І похилилися церкви хрестаті.

Дажбог зійшов у небі на добро
І хмари геть розсіяв сумовиті.
І скинули хрестителя в Дніпро –
Ганьбу минулого тисячоліття.

Розвіялося військо сарани,
І на шматки розпалася Росія…
На віче дочки праведні й сини
Зійшлись обрати справжнього Месію.

2.03.7523 р. (2016)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-03-02 21:19:54
Переглядів сторінки твору 2840
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.755
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-03-02 22:00:06 ]
Як поезія – суголосно часу. Але філософські висновки відлежуються десь набагато глибше. Релігії не змінюють одна одну, а хочуть панувати, змінюючись і умножаючись, вічно, але залишаючи вічними тільки рабство, війни і безвихідь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-02 22:47:57 ]
Релігії - це духовна основа людини, вона має бути національною ця основа, і якщо вона буде такою, то чужинці не будуть панувати у твоїй хаті, все просто. І Шевченко це розумів і такого Бога проклинав і піп не хотів іти на його похорон і освячувати його могилу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2016-03-03 22:10:58 ]
Релігія – лише інструмент впливу, котрий можна використати як на добро, так і на зло. Яскравий приклад – Гундяєв зі своїм «патріаршеством». Тож, Ярославе, думаю, не варто пов’язувати релігійність і духовність, бо кількість релігійного люду, наприклад, у Росії зашкалює, але їхні «скрєпи» аж ніяк не тягнуть на високу духовність, швидше навпаки... На жаль, більшість віруючих ставляться до своєї релігії як до набору ритуальних дій. Формальність до добра не приводить, це наче добрі наміри, що вистеляють відому дорогу туди, куди ніхто не хоче. Духовність десь там, у глибинному сенсі, а релігія є засобом донесення. Але маємо ситуацію, коли «викладачі», вичитують «програму» часто-густо абсолютно формально з дуже багатьох причин. Як на мене, то духовність – це високий рівень морально-етичного розвитку людини, котра, до того ж, здатна читати інших, як розкриту книгу, і наділена відчуттям рівноваги та гармонії. Не важливо, яку віру сповідує людина, якщо вона робить це не на рівні формальності та ритуалів (і чи сповідує вона її взагалі), а йде шляхом духовного росту, бо показники духовності є єдиною для всіх. Я впевнена, що саме звідси витоки ідеї, що кожна людина – храм божий. Я чомусь так думаю, що «новим месією» стане той, хто зуміє перенаправити людство зі шляху ритуальної релігійності на шлях духовного розвитку. А щодо «своя» чи «чужа» релігія, то кожен народ, якщо йому не заважати робити цю духовну роботу, привнесене перетворює так, щоб було споріднене з його звичаями і душею. От запорозькі козаки були наче й хрещеним людом, та язичницьке світосприйняття під хрестик не сховаєш. Вибачте, Ярославе, спочатку хотіла відреагувати на вірш, бо імена наших язичницьких богів близькі мені на ментальному рівні, а вийшло, що відреагувала на ваші слова про релігію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-03 22:29:19 ]
Дякую, Таню, за дуже цікаві роздуми. Ви, певно праві, щодо духовного розвитку кожного, рівноваги та гармонії світу незалежно від релігії, аби була повага, злагода, любов між людьми, а релігії часто використовують власть імущі, як інструмент політики і впливу. Але ми живемо в суспільстві, і хочеться, щоб воно було більш справедливим. Мені здається, що християнстві багато облуди і брехні, а в язичництві - більше справедивості і правди, якщо коротко. Але тут, згоджуся з Вами, важливо, архіважливо, в чиїх руках влада, наскільки духовно розвинені ці правителі, чи вони дбають за народ чи тільки за власну вигоду...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2016-03-03 19:44:44 ]
Як на мене, годилося б розрізнняти "Ісус" і"Христос". Ісус (Єшу) - був пророком і сином юдеїв, правдолюбцем і борцем проти визискувачів та римських гнобителів. Христос - це Месія, який має прийти за велінням Всевишнього, щоб покінчити з перекрученнями Його настанов, даних Мойсеєві в Торі (П'ятикнижжі).Месією Ісуса зробили його недалекоглядні учні. Щорічний прихід Ісуса Христа на землю нічого нового не приносить. Як і в давнину, за віру Христову, як справедливо помітив Кобзар, пролилося стільки людської крові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-03 22:21:59 ]
Складне питання Ви зачепили, пане Іване! Не буду його коментувати цілком, але зауважу, що справді, лжепророки і привели до тих бід суспільних, які ми мали в часи Шевченка - і в часи нинішні. Дякую за конструктивні цікаві роздуми і коментарі. Ми, ті, хто пише, також в пошуку, як покращити життя наше і нашого суспільства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Меркулов Максим (Л.П./Л.П.) [ 2016-03-03 21:17:16 ]
Похмурий день, Перун, Дніпро,
Язичники, святий Петро...
І сарани страшна навала,
Яку здолає лиш добро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-03-03 22:31:33 ]
Так, добро здолає, згоден, Максиме. Але в язичництві, на мій погляд, його більше як і справедливості. А Ви згадали святого Петра - певно для рими, але ж іще - це той "святий", що зрадив Ісуса...