ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Пугачук (1967) /
Рецензії
ДивА і Диваки
«І ноги мити і ту воду пити…» - ця народна мудрість, мабуть, про свідому покору жінки перед чоловіком. Але сьогодні я хочу дати читачу своє розуміння цих слів. Людина йде по життю різними дорогами. Налипає на «ноги» всього і всякого - налипає те, що людина притягує сама. І тоді людина або ходить забруднена (ходить і навіть не помічає, і такі бувають) або йде відмиватися. Далі постає питання – що робити із забрудненою водою. І тут знову або-або. Деякі люди гадають, що це – життя, а то і конкретні люди – накидали бруду на їх дорогу і, не довго думаючи, виливають брудну воду на дорогу, на людей. І не розуміють того, що доля проведе по колу і поставить «ноги» на ту саму дорогу, і той бруд знову налипне, і буде це тривати до тих пір, поки людина не вивчить урок – що бруд в душІ – це її власний бруд, і що після миття «ніг» вона мусить ту брудну воду випити сама. І розумом, душею трансформувати брудну воду, перетворюючи її в чисту.
А ще подумала, що ніхто не може забруднити душу людини проти її волі, якщо всередині горить Вогонь Любові. Справжньої – Любові до Світла! І цей Вогонь створює поле навколо людини і все нечисте не може наблизитися до душі. Чим сильніший вогонь, тим більше коло Світла. Іноді Вогонь буває такої сили, що кожен, хто підходить близько до цієї людини, потрапляє в коло її Світла і отримує захист на той час, поки перебуває в цьому колі. Інша людина може взяти частинку цього вогню і понести у світ.
Саме тому «Я хочу так любити…» - я хочу Любові в душі такої, котра стане захистом від всього нечистого. А якщо й забруднюсь на дорогах життя, то хочу очищатися сама і не жбурляти брудну воду ні на людей, ні на дорогу. І не тільки тому, що знову підберу той бруд. А й тому, що по цих дорогах ходять і другі люди. Якщо кожен буде виливати бруд на голову іншому, то світ невдовзі перетвориться у смітник. Тому давайте хоча б свій бруд перетворювати у щось чисте. А раптом світ чистим стане. А раптом таке диво станеться…
Бо я таки вірю, що дивА бувають! Навіть знаю чому – дивА творяться людьми! Одного разу здалеку навіть бачила диво своїми очима – при мені люди взяли щось подібне до засохлого шматка гівна, що валявся на дорозі, перемішали його із землею, насипали в горщик того місива. Щодня проходила повз вікно їхнього будинку і бачила, як вони поливали його, не лінуючись. Що поливали, запитаєте? Та ці дивні люди чомусь гадали, що в кожному гівні можна знайти зерно. І таки вилізла якась билинка манюня посередині горщика… Так хочеться, щоб ці добрі диваки не розчарувалися, щоб то не виросла бадиляка "висока, як до неба і дурна, як не треба". Хай би виросла якась культурна рослина. На вікнах у тих людей багато-багато всього, видно, вони дуже люблять квіти та деревця.
Я погано бачу вдалеч, зір підводить, але здалося мені, що ті люди палахкотіли саме отим Вогнем. Бо у їхньому вікні завжди було Світло – те, яке може давати тільки справжня Любов.
Мені так хочеться зайти колись у той дім, обійняти господарів і поцілувати їх добрі руки, що не бридуються із всього, що до них потрапить, ліпити Людину.
(Хоча здалося мені, що й не бридуються, а навіть отримують насолоду. Хм… невже також збоченці?.. Тоді мені точно до них дорога!!!)
03.06.2016
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДивА і Диваки
рецензія на твір Лариси Пугачук "У щасті"
Не знаю, чи можна так робити, але от сиджу і роблю – пишу рецензію на свій твір «У щасті». Написала цей вірш кілька місяців тому. Думала тоді про одне. Захищала свої думки вперто і з палаючими очима. Власне, все так роблю, але це збочення ще чекає своїх різочок, не до всього відразу доходять руки мої та вчителів, що ведуть мене по життю (дай їм, Боже, здоров’я, терпіння і вели-и-и-и-икого запасу лозин). А от сьогодні побачила ще дещо у цих рядках.
«І ноги мити і ту воду пити…» - ця народна мудрість, мабуть, про свідому покору жінки перед чоловіком. Але сьогодні я хочу дати читачу своє розуміння цих слів. Людина йде по життю різними дорогами. Налипає на «ноги» всього і всякого - налипає те, що людина притягує сама. І тоді людина або ходить забруднена (ходить і навіть не помічає, і такі бувають) або йде відмиватися. Далі постає питання – що робити із забрудненою водою. І тут знову або-або. Деякі люди гадають, що це – життя, а то і конкретні люди – накидали бруду на їх дорогу і, не довго думаючи, виливають брудну воду на дорогу, на людей. І не розуміють того, що доля проведе по колу і поставить «ноги» на ту саму дорогу, і той бруд знову налипне, і буде це тривати до тих пір, поки людина не вивчить урок – що бруд в душІ – це її власний бруд, і що після миття «ніг» вона мусить ту брудну воду випити сама. І розумом, душею трансформувати брудну воду, перетворюючи її в чисту.
А ще подумала, що ніхто не може забруднити душу людини проти її волі, якщо всередині горить Вогонь Любові. Справжньої – Любові до Світла! І цей Вогонь створює поле навколо людини і все нечисте не може наблизитися до душі. Чим сильніший вогонь, тим більше коло Світла. Іноді Вогонь буває такої сили, що кожен, хто підходить близько до цієї людини, потрапляє в коло її Світла і отримує захист на той час, поки перебуває в цьому колі. Інша людина може взяти частинку цього вогню і понести у світ.
Саме тому «Я хочу так любити…» - я хочу Любові в душі такої, котра стане захистом від всього нечистого. А якщо й забруднюсь на дорогах життя, то хочу очищатися сама і не жбурляти брудну воду ні на людей, ні на дорогу. І не тільки тому, що знову підберу той бруд. А й тому, що по цих дорогах ходять і другі люди. Якщо кожен буде виливати бруд на голову іншому, то світ невдовзі перетвориться у смітник. Тому давайте хоча б свій бруд перетворювати у щось чисте. А раптом світ чистим стане. А раптом таке диво станеться…
Бо я таки вірю, що дивА бувають! Навіть знаю чому – дивА творяться людьми! Одного разу здалеку навіть бачила диво своїми очима – при мені люди взяли щось подібне до засохлого шматка гівна, що валявся на дорозі, перемішали його із землею, насипали в горщик того місива. Щодня проходила повз вікно їхнього будинку і бачила, як вони поливали його, не лінуючись. Що поливали, запитаєте? Та ці дивні люди чомусь гадали, що в кожному гівні можна знайти зерно. І таки вилізла якась билинка манюня посередині горщика… Так хочеться, щоб ці добрі диваки не розчарувалися, щоб то не виросла бадиляка "висока, як до неба і дурна, як не треба". Хай би виросла якась культурна рослина. На вікнах у тих людей багато-багато всього, видно, вони дуже люблять квіти та деревця.
Я погано бачу вдалеч, зір підводить, але здалося мені, що ті люди палахкотіли саме отим Вогнем. Бо у їхньому вікні завжди було Світло – те, яке може давати тільки справжня Любов.
Мені так хочеться зайти колись у той дім, обійняти господарів і поцілувати їх добрі руки, що не бридуються із всього, що до них потрапить, ліпити Людину.
(Хоча здалося мені, що й не бридуються, а навіть отримують насолоду. Хм… невже також збоченці?.. Тоді мені точно до них дорога!!!)
03.06.2016
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію