
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2024.05.20
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Свобода за гратами. Патріотична поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свобода за гратами. Патріотична поема
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
рубрика: Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
автор: Серго Сокольник
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
рубрика: Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
автор: Серго Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію