Вшановувати це свято, на мій погляд, ми мали б моральне право, якби у нас усе, що записано у найважливішому документі, що за ним розвивається і живе держава - виконувалося . У це далеко не так, і на превеликий жаль, зовсім не так. Тоді чому ми влаштовуємо свято, з якої такої нагоди? У ці нелегкі дні нашого існування у переважної більшості моїх співвітчизників наша влада відібрала право на життя, довівши до відчаю і граничної межі зубожіння майже усе населення країни. Я не буду за усіх, а за себе скажу. Сорок три роки професійної і праці на різних інженерних посадах дали змогу отримувати пенсію у розмірі 1560грн. Після кількох підвищень не додалося жодної гривні. Це означає, що влада знову пішла ганебним шляхом зрівняння. Цей шлях принижує і розтліває суспільство, тому що це велика несправедливість. Одні приходили на роботу, яка не потребувала ніякої кваліфікації, особливих знань, не була важкою у фізичному плані навантаження, нерідко це був і неповний робочий день, а інші працювали по 10-12 годин на добу, бо праця інженерно-технічного працівника і високоваліфікованого робітника була часто ненормованою. Проектували, будували, тобто створювали матеріальні блага, які розкрадають і нині наші високі посадовці. Скільки років крадуть і є що красти і досі, то виходить ми добре працювали і нічого нас сьогодні попрікати тим, що на одного працюючого громадянина України іде величезне навантаження по утриманню пенсіонерів. Головна біда, що офіційно працюючих у нас набагато менже ніж могло б бути, робочих місць немає, усе завмерло. Коли країна не будується, то це одна з найбільших ознак її занепаду, немає ходи уперед. Будівництво дає поштовх для розвитку багатьох суміжних галузей виробництва, збільшується товарообіг всередині країни і вона оживає, а у нас що?. Усе недолуге управління країною намагаються списати на війну. І при цьому ні для кого уже не секрет, що не зважаючи на війну і болючі втрати, для олігархів гроші, які вони заробляють на жвавій торгівлі між обома воюючими сторонами – кров'ю не пахнуть. Велика мрія, щоб хоч хтось з чиновників з вищих ешелонів влади попробував вижити на ці мізерні кошти, які отримує рядовий працівник чи пенсіонер? Що на них можна придбати при нинішніх захмарних цінах. Не буду торкатися надто болючої теми - підняття комунальних тарифів, бо на тлі убогих пенсій і заробітних плат це справжній геноцид нашого народу. Я не маю права думати про якусь хворобу, чи не доведи Господи про той випадок, коли раптом щось станеться, кругом потрібні кошти і не малі, без них ти ніхто і необхідний медичний препарат, який тебе може врятувати, щоб ти передчасно не загнувся, тобі ніхто не виділить. Як буде, так і буде, бо на отой непередбачуваний день у старості, на який споконвіку відкладали якусь копійку, сьогодні відкладати нічого не виходить. Отак і живемо. Молодим ще гірше, бо роботи, щоб гідно оплачували, майже немає. Молоді сім'ї розпадаються масово від нестатків, відсутності власного житла і можливості його придбати, нехай би і у кредит, але куди не кинь, одні шахраї, гроші виманюють, а до відповідальності їх ніхто не притягує. А корупція тотальна, усі на посади тягнуть своїх, перевірених, щоб тягнули з простого народу, свитку останню знімали і ділилися наверх. І так куди не кинься і можна до безконечності перераховувати, то що ми святкуємо? Скажете самі винні, а я і не погоджуся.Звичайно, у якійсь мірі вина є і повинні самі змінюватися безперечно, але за увесь цей злочинний хаос і безладдя хіба наша нинішня влада усіх рівнів не несе ніякої відповідальності? І чи захищає мене Коституція сьогодні?

28. 06. 2016р. Надія Таршин