![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.16
02:18
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...
2024.06.16
00:00
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***
2024.06.15
22:01
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!
(Іронічно – жіночий речитатив)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!
(Іронічно – жіночий речитатив)
2024.06.15
19:13
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тарас
2024.06.15
16:37
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.
2024.06.15
13:56
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!
Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!
Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі я фатально погруз?
2024.06.15
12:12
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.
Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.
Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану
2024.06.15
10:51
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.
***
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.
***
2024.06.15
09:15
Не хвилюйся, любий, я не бачу
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.
ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.
ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.
2024.06.15
07:29
Колише вітер грона калинові
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…
І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…
І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,
2024.06.15
06:17
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.
2024.06.15
05:07
В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?
2024.06.15
01:53
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.
Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.
Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,
2024.06.14
23:32
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.
2024.06.14
20:36
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена
2024.06.14
18:58
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Анатолій Криловець (1961) /
Рецензії
Павло Кричевський. Рецензія на поему А. Криловця «Корона»
Контекст : http://poezia.org/ua/publications/44330
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Павло Кричевський. Рецензія на поему А. Криловця «Корона»
Роботі над поемою «Корона» член Національної спілки письменників України, автор десяти поетичних збірок, лауреат всеукраїнської премії «Благовіст», премії імені Валер’яна Поліщука та премії імені Василя Юхимовича, кандидат філологічних наук Анатолій Криловець присвятив три з половиною роки свого життя.
Ця відносно невелика поема (за жанром – поема-ода) складається з 84 строф та присвячена І. Д. Пасічнику, ректорові Національного університету «Острозька академія», Герою України. Але крізь цю присвяту вельми сильно просвічує палке бажання поета та його головна мета – скласти оду місту Острогу, де кувалась культурна історія України, та Острозькій академії, яка була духовним центром цього процесу і в якій автор працює. З перших рядків поеми поет встановлює свої духовні пріоритети – вільний дух рідної землі та власне ніжне почуття до неї.
…Предивна річ: Острог це місто звать –
Бурунить в душах вільний дух розкутий!
………………………………………………
Окраса української землі,
Предивне місто в таїні замшілій,
Що гордо підняло свої шпилі.
Досвідченому читачу архітектоніка поеми нагадує перетяту місцевість зі складним, але гармонійним рельєфом. Спочатку ми йдемо по рівній дорозі сучасності: поет, підкреслюючи непорушність поняття «Острозької академії» – духовної константи багатьох поколінь, – наче оглядає довкола рідний край перед тим, як спуститися в історичні низини та ущелини. Тут, в тіні минулих віків, автор шукає і знаходить «Таємний код, прийдешнього прикмети» – те джерело, з якого здобувають мудрість та силу наші сучасники. Але ось ми вже знову в сучасності: у дев’яностих роках минулого століття, саме тоді славетну Академію було відроджено.
Пригляньтеся до молодих облич.
Коли ви ще побачите прийдешнє?
Оці співці у даль років, сторіч
Поцілять нині словом, щоби звершень
Сьогоднішніх ніхто повік не смів
Із пам’яті людської підло стерти.
Це вже погляд угору, саме на ті «гордо підняті шпилі» майбутнього, заради яких героїчні предки заснували Академію, а покоління Анатолія Криловця її відродило.
Тож всі «підйоми» та «спуски» – занурення в історію і повернення в сучасність – обґрунтовані й пов’язані зі змістом поеми та її одичним жанром.
Історіософічність – пошук поетичними засобами сенсу історії та її закономірностей – є, безумовно чи не найсильнішою гранню поеми. Але й, крім того, в ній наявні місця, які особливо чарують. Це там, де крізь історію просвічує сучасність в її героїчному ракурсі:
І переміг майдан. Любов і гнів
Єдналися у слові проти ката.
Плече в бою ставало до плеча.
…………………………………….
Горіли шини. З димової мли
Пекельно уставала Україна.
За волю кращі діти полягли.
І хай не вмре їх слава, не загине…
Ці та багато інших рядків і строф свідчать про те, що поема не обмежується прославленням Острозької Академії та її засновника, поет оспівує сакраментальне почуття свободи, притаманне українцям взагалі, наслідком якого були найбільші здвиги суспільно-політичного життя ХХІ століття – Майдан та Революція Гідності.
Варто сказати, що Анатолій Криловець сам зіграв далеко не останню роль в відродженні славетної Академії та властивих їй традицій. Він – ініціатор відкриття спеціальностей «Українська мова і література» та «Літературна творчість».
Як це стосується поеми? Безпосередньо: поетичний текст твору багатошаровий – прошитий, інкрустований духом творчості й культури. І цей дух виривається на поверхню тексту думками та словами про творчість:
Дбайливість – це усьому голова.
Основа світу – творчість, не котурни.
І є тривкіші каменю слова –
Отож і творчість є літературна.
Є праця гідна – книга і стило.
Бо віриш: світ у слові процвітає.
Ось і тебе до славних занесло,
Бо той безсмертний, хто про творчість дбає.
Поліфонічність поеми, яка в книзі не займає навіть 20 сторінок, вражає. Хотілось би сподіватися, що «Корона» та її автор привернуть до себе увагу тих можновладців від літератури, які розподіляють літературні нагороди. Бо, об’єктивно кажучи, ця поема заслуговує на літературну премію найвищого національного калібру. І якщо це стане можливим, то читач швидше знайде шлях до поеми.
До речі, хто він – потенційний читач «Корони»? Вважаю, що ця поема поповнить книжкові полиці шанувальників сучасної української поезії та тих, яким до серця культурна та історична спадщина нашої Батьківщини. Взагалі – всіх тих, хто прагне розкути свою уяву та розширити свої ментальні горизонти. А оскільки немає межі ні поетичній досконалості, ні множинності інтерпретацій, то може статися, що читачі знайдуть в «Короні» такі горизонти, які неможливо розкрити в короткій рецензії.
Принаймні, головне те, що́ поет Анатолій Криловець заповідає нащадкам, які будуть читати цей твір через багато років, – побажання щастя, добра Україні та польоту для її вільних крил.
Дай Україні щастя і добра,
Простерти крила птаху дай в польоті.
Павло Кричевський,
член Національної спілки письменників України, поет, перекладач, лауреат літературної премії імені Валер’яна Поліщука,
м. Серпухов Московської області, Росія
Ця відносно невелика поема (за жанром – поема-ода) складається з 84 строф та присвячена І. Д. Пасічнику, ректорові Національного університету «Острозька академія», Герою України. Але крізь цю присвяту вельми сильно просвічує палке бажання поета та його головна мета – скласти оду місту Острогу, де кувалась культурна історія України, та Острозькій академії, яка була духовним центром цього процесу і в якій автор працює. З перших рядків поеми поет встановлює свої духовні пріоритети – вільний дух рідної землі та власне ніжне почуття до неї.
…Предивна річ: Острог це місто звать –
Бурунить в душах вільний дух розкутий!
………………………………………………
Окраса української землі,
Предивне місто в таїні замшілій,
Що гордо підняло свої шпилі.
Досвідченому читачу архітектоніка поеми нагадує перетяту місцевість зі складним, але гармонійним рельєфом. Спочатку ми йдемо по рівній дорозі сучасності: поет, підкреслюючи непорушність поняття «Острозької академії» – духовної константи багатьох поколінь, – наче оглядає довкола рідний край перед тим, як спуститися в історичні низини та ущелини. Тут, в тіні минулих віків, автор шукає і знаходить «Таємний код, прийдешнього прикмети» – те джерело, з якого здобувають мудрість та силу наші сучасники. Але ось ми вже знову в сучасності: у дев’яностих роках минулого століття, саме тоді славетну Академію було відроджено.
Пригляньтеся до молодих облич.
Коли ви ще побачите прийдешнє?
Оці співці у даль років, сторіч
Поцілять нині словом, щоби звершень
Сьогоднішніх ніхто повік не смів
Із пам’яті людської підло стерти.
Це вже погляд угору, саме на ті «гордо підняті шпилі» майбутнього, заради яких героїчні предки заснували Академію, а покоління Анатолія Криловця її відродило.
Тож всі «підйоми» та «спуски» – занурення в історію і повернення в сучасність – обґрунтовані й пов’язані зі змістом поеми та її одичним жанром.
Історіософічність – пошук поетичними засобами сенсу історії та її закономірностей – є, безумовно чи не найсильнішою гранню поеми. Але й, крім того, в ній наявні місця, які особливо чарують. Це там, де крізь історію просвічує сучасність в її героїчному ракурсі:
І переміг майдан. Любов і гнів
Єдналися у слові проти ката.
Плече в бою ставало до плеча.
…………………………………….
Горіли шини. З димової мли
Пекельно уставала Україна.
За волю кращі діти полягли.
І хай не вмре їх слава, не загине…
Ці та багато інших рядків і строф свідчать про те, що поема не обмежується прославленням Острозької Академії та її засновника, поет оспівує сакраментальне почуття свободи, притаманне українцям взагалі, наслідком якого були найбільші здвиги суспільно-політичного життя ХХІ століття – Майдан та Революція Гідності.
Варто сказати, що Анатолій Криловець сам зіграв далеко не останню роль в відродженні славетної Академії та властивих їй традицій. Він – ініціатор відкриття спеціальностей «Українська мова і література» та «Літературна творчість».
Як це стосується поеми? Безпосередньо: поетичний текст твору багатошаровий – прошитий, інкрустований духом творчості й культури. І цей дух виривається на поверхню тексту думками та словами про творчість:
Дбайливість – це усьому голова.
Основа світу – творчість, не котурни.
І є тривкіші каменю слова –
Отож і творчість є літературна.
Є праця гідна – книга і стило.
Бо віриш: світ у слові процвітає.
Ось і тебе до славних занесло,
Бо той безсмертний, хто про творчість дбає.
Поліфонічність поеми, яка в книзі не займає навіть 20 сторінок, вражає. Хотілось би сподіватися, що «Корона» та її автор привернуть до себе увагу тих можновладців від літератури, які розподіляють літературні нагороди. Бо, об’єктивно кажучи, ця поема заслуговує на літературну премію найвищого національного калібру. І якщо це стане можливим, то читач швидше знайде шлях до поеми.
До речі, хто він – потенційний читач «Корони»? Вважаю, що ця поема поповнить книжкові полиці шанувальників сучасної української поезії та тих, яким до серця культурна та історична спадщина нашої Батьківщини. Взагалі – всіх тих, хто прагне розкути свою уяву та розширити свої ментальні горизонти. А оскільки немає межі ні поетичній досконалості, ні множинності інтерпретацій, то може статися, що читачі знайдуть в «Короні» такі горизонти, які неможливо розкрити в короткій рецензії.
Принаймні, головне те, що́ поет Анатолій Криловець заповідає нащадкам, які будуть читати цей твір через багато років, – побажання щастя, добра Україні та польоту для її вільних крил.
Дай Україні щастя і добра,
Простерти крила птаху дай в польоті.
Павло Кричевський,
член Національної спілки письменників України, поет, перекладач, лауреат літературної премії імені Валер’яна Поліщука,
м. Серпухов Московської області, Росія
Контекст : http://poezia.org/ua/publications/44330
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію