ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анна Віталія Палій (1965) / Проза

 Притча про освячення шлюбу
З того часу, як у печері каньйону Дністра поселився монах, люди з навколишніх, та й з далеких сіл почали до нього ходити за порадою. Особливо вдало пояснював про сім’ї. Навіть майбутнє бачив. А за те, що Божа людина з ними поговорить, та ще й помолиться за них, кожен приносив йому щось із харчів.
Тож одна молода сім’я, в якої не ладилося спільне життя, вирішила теж поїхати до того монаха. Бо вже і дитина в них знайшлася, а шлюб от-от міг розпастися. Та якось прохопилися сусідам, що їдуть, то ті і собі дуже попросилися з ними. Сусіди були старшими, дуже богомільними, мали дорослих дітей. Але побралися ще за радянських часів, тож без церковного шлюбу. А священик через те не допускав їх до причастя. Казав: «Спочатку візьміть шлюб». А чоловік затявся, що так пізно до шлюбу вже не піде, та й методи священика йому не подобалися. Вирішили розпитати, що їм робити.
А з другого боку від молодої сім’ї жив хлопець, який вже двічі мав одружуватися, але весілля все відміняли. Тож і йому важливо було поговорити з тим ченцем. Вирішили поїхати всі разом: у молодої сім’ї був автомобіль. Був і невеликий бізнес – продавали шерстяні покривала. Вони вирішили привезти монахові покривало. Жінка старшого подружжя спекла ченцеві хліб, ще й взяла домашні сметану і масло. А хлопець – літровий слоїк меду, бо його батько тримав пасіку.
Приїхавши до ченця, всі поскладали свої пакунки на пласкому камені. Першим на духовну розмову подалося молоде подружжя. Інші ж стали чекати віддалік кам’яної келії. Коли ті поговорили і повернулися, до монаха пішли старші. Довго говорили, а коли вернулися, то сказали, що їм чернець повідомив, що їх шлюб вже освячений Богом. «Дивно, – відповів на те молодий чоловік, – а нам він сказав, що церковного шлюбу нема. А ми брали церковний шлюб. Може, він каже неправду?» Запала мовчанка.
Тоді наймолодший, почувши таке, сказав, що до такого монаха не піде. І відразу попрямував до машини. Він вже давно зустрічався з дівчиною, начебто хорошою. Та після близьких стосунків обоє чулися дуже кепсько: відчували якусь пригніченість і невдоволення собою. Аж до того, що не хотіли бачити одне одного. Але що про те може знати одинокий монах, як він і в простому помилився?
Та обидві сім’ї все ж вирішили довести справу до кінця. Вони всі четверо повернулися до ченця і запитали, як це так може бути, що він говорить їм протилежне до того, що є насправді. Той запропонував їм сісти і почав пояснювати.
– Ви, – звернувся до старших, – одружилися з любові не на пробу, а назавжди. Були вірні одне одному, маєте дітей, живете для Бога. Тому Бог освятив вашу сім’ю з самого початку.
– А ви, – поглянув на молодих, – зробили пишне весілля з великим застіллям і багатьма гостями. А своє освячення від Бога зневажили, бо не прийняли церковний шлюб за важливий. Згадай-но, як все було – звернувся до чоловіка.
– А й справді, – почав пригадувати той, – відразу після шлюбу, ще в церкві, всі нас вітали. Серед них побачив знайомого, який замовляв мені машину для весілля, а я з ним ще не розплатився. Знав, що зустрітися пізніше буде складно, бо він саме збирався за кордон. І я не хотів, щоби в нього залишалися неприємні враження про мене. То взяв і віддав там же, ще в церкві. А заплатити за шлюб вже не мав чим. Тож підійшов до священика, і сказав: «Вибачте, отче, стільки пішло на все грошей, що вам вже не маю чим заплатити.» Знав, що священик не буде нічого на те казати, бо йому не випадає. Думав, заплачу пізніше, але потім вирішив, що священик не надто перевтомився. Тим більше, що жінка давала йому якісь цукерки. Та й так і зосталося.
– Ви зробили порожнє бучне застілля для багатьох людей, а Богові на ньому місця не знайшлося. Бо Його освячення не мали за суттєве. І як почали своє спільне життя, орієнтуючись тільки на земні справи, так і продовжуєте.
– То що ж нам робити, знову брати шлюб?
– Ні, – відповів чернець. – Вам обом із дружиною треба пообіцяти перш за все Богові, та й і одне одному, що будете вірними Йому і своїй любові, і житимете разом по всі дні вашого життя. І будьте такими. Тоді Він освятить ваш шлюб, і ви це відчуєте. Віддаючи себе Богові, віддайте належне і священикові, бо то через нього сходив на вас Дух Святий. Щастя приходить тоді, коли не тільки береш у Всевишнього, але і віддаєш заради Нього.
Молоді люди погодилися, і всі сердечно подякували ченцю за настанови. І коли вже піднялися з лавки, щоби піти, господар келії зупинив їх:
– А тому, котрий приніс мед, скажіть, що й інтимність належить Богові, як і ми самі. І ставитися до неї треба серйозно. Душа болить від того, що цього немає.
15.08.2016р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2016-09-15 14:04:59
Переглядів сторінки твору 1244
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.878 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.863 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.11.26 08:51
Автор у цю хвилину відсутній