ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'ян Кондратюк к (1961) / Проза

 Та Ше (Куди Ше?!)

1. Натуралізм. Американський бойовик.
(з трешевим мордобоєм)

...удар прийшовся в голову...
Розлютило.
Ударив сильніше.
Шаленію. Заводжусь.
Б'ю ще сильніше.
- Це тобі за «павидло»!
Вцілив йому між сціплених, напівбабських губ. Ніби розмастив кулаком помаду.
- Це тобі за «вішитиє палатєнца»!
Він починає сповзати по стіні.
Заспокоюю дихання, як колись на фізкультурі.
Спокійно, наче торбину зі сміттям, беру за плечі. Підіймаю. Ставлю його на землю, питаю:
- Все нормально?
Мовчить. Мабуть, давно так не хапав.
Збільшую натиск децебелів.
Ще раз:
- Все нормально?
Шморгає носом, киває.
Урочисто оголошую:
- «П-є-р-є-ходім к п-а-л-є-тічіскім вапросам!». Щось хочеш сказати про Майдан?..
В морду.
- Не подобається мова?..
Удар!
- «Піва хочєшь»? - на пиво!..
Ще один удар!
- Це тобі за жлобське місто.
В будку!
- Це тобі за хліб по 10грн...
В писок!
- Це тобі за тарганів у гуртожитку, за бидлоту таку, як і ти, серед сусідів!
Знову вирівнюю своє дихання.
Оглядаю всю цю картину з «Вбити Біла».
Квентін був би задоволений.
Кров по стінах і підлозі...
Кинув його на підлогу.
Голову - в унітаз і перевищуючи допустимий рівень децибелів:
- Наступного разу щось проти мене скажеш — утоплю!!! Шукай інших!
...і випустив з рук.
Віддаю честь:
- Хенесі - не п'ю (бо печія)! Шаурмою - гидую! Дорогих тачок не маю. І мати не буду... і кеди в мене стерті…
Сцена завершується намаганням клацнути каблуками стоптаних кедів!..





2.Соцреалізм.
(патетична «трагедія»)
(майже за Олександром Корнійчуком та Всеволодом Вишневським)
Засідання деканату.

- …Передовсім, тут тільки одне рішення може бути.
- Колеги, хто, що про нього думає? Як будемо питання вирішувати?
- От цей! Курить біля вікон моєї кафедри, до мігрені курить. До моєї мігрені!
- Та це не той! Ви плутаєте його з Гаврилюком!
- Він мої пари просипає постійно! Як би він сесію здав?
- Та то теж Гаврилюк.
- Та ну вас, Вікторіє Сергіївно!
- Я Віолета Андрієвна!
- Конференція непогана, тільки хто той мужик з бородою?
- Батюшка?..
- Може, таки розклад обговоримо. У мене україністи вилітають з графіку в середу!
- Та який розклад, коли тут таке?!
- Мордобій в туалеті! Такого у нас ще не було! Цих хлопців і так... не пальцями на руках, а фалангами одного пальця можна перелічити!
- У вас такий гарний аромат парфумів.
- Коли той у відставку піде?
- Виганяти студента!
- … а вчора у Верховній Раді..
- А я Шустера дивився.
- Ви знаєте, за що побив?
- Автомат з кавою дав чай замість кави! І решти вже давно не дає.
- У магістрів там одна в декрет іде.
- Він його побив... Бо той прочитав його твір... Цей приніс мені на кафедру. А той прочитав і підняв на сміх!
- Що ж він написав?
- І як я буду жити на цій вулиці, якщо її тепер так названо?
- Маю знижковий купон...
- І це, бачите, у такому престижному...
- Торба то порвалась і кров по землі...
- Ну, він вірші непогані писав. Шкода виганяти. Як завідувач кафедри, хочу врятувати його... Але ж...
- ...і от до чого, до чого те Ваше «я на виступ не записувалась» на вченій раді? Ви все ніяк не можете заспокоїтись?
- Зачитую!...

3. Сюрреалізм.
(майже за Елюаром та Бунюелем).

«Куди Ше?»


Все відбувається у стінах закладу імені Ше.
Тут проситься одне питання: куди ще Ше?
Якраз тривали дні Та Ше.
Ситуація в країні не змінювалась.
Обіцяли весну на сході, але досі заощаджують електроенергію.
Щоденно в університеті Ше о 19:00 вимикалось світло.
Літає безногий свічкар і начакловує інтимне освітлення до наступного дня Божого.
О 15:00 щоденна молитва на Ше.
Він став богом у цих стінах.
Більшість студенток на парах спіткала аритмія від тих картин з ним... На картинах Та. З шапкою - без шапки.
Але з поглядом.
Ті очі, які диктували дівчатам хотіти дітей від Ше.
Була одна дівчинка - Текаринка, яка мріяла більше за всіх.
Читала Забужко, крутила бігудята та мріяла про Та.
Вона знала легенду, яка ходила їдальнею більше, ніж аромат котлет.
Легенда: якщо закінчити бакалаврат, пройти магістратуру і осилити аспірантуру, то... У голові утвориться зигота думки і розуму...
Невдовзі ти зустрінеш Ше.
А він, за легендою, десь у потаємній кімнаті та ходить у бібліотеку... після 21-ої.
Тому Текаринка крутила бігудята, читала Забужко і мріяла про магістратуру.
Вчилась там і Божена.
Вона рано закохалась...
Ще й не у Ше.
Вона любила читати. Вміла ділити літературу на різну. Розуміла, що є хороша - є погана.
Божена не любила днів Ше.
І не відвідувала молитов йому.
Не писала, як усі, стішки.
Не покладала, як усі, до пам'ятника йому таке.

Легенда була правдивою.
Між 28 і 69 аудиторіями Ше жив.
Днем перепочивав, думав про дівчат.
Вночі тужив за Вкраїну.
Шукав вісті. Читав, доки горіли свічки.
До нього навідувались професори.
Рідко таке було. Але було.
До Ше ходив друг Па Ку.
Вони згадували молоді роки.
Ку все розповідав про свій новий роман “Чорна вада".


Нещодавно викладачка, яка тільки-но стала професором, померла від розриву серця. Між студентів ходили плітки, що викладачка просто затрималась на роботі, вже йшла коридором, серед світла свічок, до виходу, а тут Ше з їдальні йде, котлети несе...
...
Божена читала про вічне повернення у «Так казав Заратустра».
Ні-ні!
Не Кокотюху, а Ніцше. Саме — Ніцше.
Тим часом Текаринка хотіла опинитися на місці молодої професорки, що зустріла Та.
Божені думалось про літо. Дивилась на котів, на листя, на квіти, на хмари. Закоханою була...
А Текаринка хотіла опинитися з Та.

Божена перейшла на Мілана Кундеру. Потім на Гюнтера Грасса. А потім...
Одного вечора вона вирішила повернутись до пошуків щоденників Ніцше.

Пара.
- Сьогодні ми проходимо тему під назвою "Та Ше".
Оголосила викладачка.
Вона розповідала...
Всі були впевнені, що вечір викладачки минув з недосяжним Ше.
Вона такі подробиці розповідала...
І на її шиї був синець...
Студенти здогадались, що вчора відбулось...
Так, викладачка справді була з Ше минулого вечора, але...
Синець дістався від чоловіка. Дружина повернулась о 23-ій. Тому її він душив до півсмерті.
От і синець.
Текаринка не наважилась підійти до викладачки, хоч хотіла запитати: "Як той Шеее?".
Божена - підійшла. Поспитала: "У нашій бібліотеці є щоденники Ніцше?"
Викладачка кивнула головою та попередила, що їх не видають з собою.

Поки Боженин Він робив домашнє, Божена пішла у бібліотеку.
Хто Він?
Носив кеди, читав, грав. Божена з ним ділилась усіма потаємними думками і бутербродами, як і він з нею.
...
18:57.
Знайшла потрібне.
Читала.
А раптом стало тихо і згасла одна свічка.
Вона не відірвала погляд від читва.
Ше зайшов у читальню.
Підсів прямо до неї.
Звернувся:
- Добридень!
Божена тихо:
- Доброго!
Продовжує читати.
Ше не знає, що сказати.
Він сидить і чекає.
Божені заболіли очі
Поклала закладку.
Та:
- А ти не злякалась.
Божена:
- Я ж не лякатись прийшла.
- Ніцше читаєш? А я теж щоденника писав...
Божена мовчить.
Ше:
- Ти не впізнала?
Божена:
- Най буде так. Вас забагато тут... Як зараз: буквально, так і днем у цих стінах... (бо постійно тут усі молилися на Ше).
- Розумієш, я хотів бути іншим, просто дати людям заповіді добра, а вони з мене зробили...
- Я теж дивилась фільм "Людина землі".
- Та сміхом я ж...
Божена повернулась в гуртожиток.
Вночі у неї все було добре, поки Текаринка длубала пальцем мозок.

Наступного дня було те ж...
Ше:
- А хочеш я тебе намалюю?
Божена:
- Мій Він (той, хто був ковдрою і подушкою Божени) каже, що у Мунка є картини, ніби змальовані з мене...
- А я був на Майдані...
- ВСІ КОЛИСЬ БУЛИ НА МАЙДАНІ.
- А я був на Майдані як просто людина Божа і ходив між людей Божих!

І таке продовжувалось ще кілька тижнів.
Та виявився розумним.
Все ж Божена говорила іноді з ним.
Про все говорили.
Дискутували вони.
Божена:
- У мене ще є Він. Хочеш, я Його приведу. Він теж зможе щось сказати про це. На гітарі пограє. Поспіваємо щось...
Та:
- Виходь за мене і я вийду на світло! Всі дізнаються, що я живий!
- Ша, Ше... Читай Ніцше.
І пішла Божена до свого Його.

Текаринка плойкою пропалила волосся і вже йде на фіг з цього тексту.
...
Ше так і живе, як жив до того.
Поки Божена читає.


4. Повернення до простоти. Екзистенційний вестерн. (спроба наблизитись до Сартра і Камю)

Прокинувся в електричці. Прощавай, дорога до Києва! Я не сумуватиму!
В Козятині в тамбур підсіла бабця з козою. З тамбура її вигнали. У самому вагоні пахне «ще ліпше». Бабця створила конкуренцію для «Чай, кофе, маккофе»: продає фреш-молоко кози. Надії не розтрощились. Не знаю, що на душі. Блюзово-блюзово... До Шепетівки ще стільки їхати. Батьки переслали гроші на квиток. Збиті кісточки кулаків вже зажили. Обідав слиною. Светр зовсім збився... Від мене вже тхне потягом. Але... батьки завжди радітимуть моєму приїзду. Сказали, що робота є. Стільки лагодити, стільки будувати... Буду, як просто людина Божа, жити між людей Божих.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-29 21:59:51
Переглядів сторінки твору 1323
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.008 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
КАЗКИ
Спейс-арт
Людина і тоталітаризм, проза
Еротична проза
Наша міфологія, проза
Дамський клуб, проза
Автор востаннє на сайті 2016.09.29 22:02
Автор у цю хвилину відсутній