ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
2026.03.06
00:43
Дарую щедро крижані октави
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
І білосніжні радісні свята.
Вдягну, мов для красивої вистави,
У білі шуби села та міста.
Різдвяна зірка сяє вам ласкаво,
А хуртовина смуток заміта.
Неначе режисер, почую "браво",
2026.03.06
00:21
Мовою ворога шукають друзів серед ворогів.
Між політиками і повіями існують взаємоповага і взаємозамінність.
Вічний диктатор – «вічний двигун» московської влади.
Той, хто голосніше кричить, створює ефект чисельної переваги.
Злочинам сприяють б
2026.03.05
19:21
Підгаєцький міф у правдивих живих світлинах
Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дійові особи
Голос поза світлинами
Ярослав Саландяк
Іван Банах
Степан Колодницький
Володимир Федорчук
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Мандри в космосі 65. 3 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Вічна дівчина - Дім
Шон Маклех (Sean McLaoch) каже в Кам'яному трамваї:
... У цьому трамваї величезному
Який пасажири
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!...
А Вихтір Орклин і собі про трамвай у
Вічній дівчині:
Не инакше, як з вІдчаю,
стала дівчина вІчною.
У зіпсутім трамвАї
віддалася у травні
і заплакала з відчАю.
а у Домі:
Дім, число 145,
де зелені мухи сплять.
Муха сіра
просто сіла
на число 145.
Саландяк Ярослав Анонім
... а я читаю тай думаю собі: очевидно, що це один і той же “трамвай” і “відчай” авторів, і мій відчай і, плач “дівчини” - “усвідомлення” стосовно питання її “вічності” - видасться чистим божевіллям… для “инакших” “усвідомлень”... аж вони відчують себе: “у цьому трамваї величезному... пасажирами”... а тут же й Іммануїл Кант, в стороні, примостився - усміхається тай голосно мовчить собі про “апріорне”: твоє усвідомлення в земному є усвідомленням земним, а все земне в усвідомленні земнім твоїм є земним, а твоє усвідомлення є земним... і кінця тому “відчаю” тут не знайде... тому-то Орклинова “дівчина” ‘’усвідомившись” “вічною... заплакала...” – віддавалася з любові, а почувається присилуваною... Не плач – не плач... дам тобі калач... апріорний!
15.09.2016 р.
худ. Я. Саландяк – композиція “Дім, число 145”. (фотошоп)
"Мандри в космосі 65. 5 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65. 2 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"
Мандри в космосі 65. 3 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)
Man nennt solche Erkenntnisse a priori... Іменуються такі усвідомлення передуючими (a priori)...
Іммануель Кант
Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько):Вічна дівчина - Дім
Шон Маклех (Sean McLaoch) каже в Кам'яному трамваї:
... У цьому трамваї величезному
Який пасажири
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!...
А Вихтір Орклин і собі про трамвай у
Вічній дівчині:
Не инакше, як з вІдчаю,
стала дівчина вІчною.
У зіпсутім трамвАї
віддалася у травні
і заплакала з відчАю.
а у Домі:
Дім, число 145,
де зелені мухи сплять.
Муха сіра
просто сіла
на число 145.
Саландяк Ярослав Анонім
... а я читаю тай думаю собі: очевидно, що це один і той же “трамвай” і “відчай” авторів, і мій відчай і, плач “дівчини” - “усвідомлення” стосовно питання її “вічності” - видасться чистим божевіллям… для “инакших” “усвідомлень”... аж вони відчують себе: “у цьому трамваї величезному... пасажирами”... а тут же й Іммануїл Кант, в стороні, примостився - усміхається тай голосно мовчить собі про “апріорне”: твоє усвідомлення в земному є усвідомленням земним, а все земне в усвідомленні земнім твоїм є земним, а твоє усвідомлення є земним... і кінця тому “відчаю” тут не знайде... тому-то Орклинова “дівчина” ‘’усвідомившись” “вічною... заплакала...” – віддавалася з любові, а почувається присилуваною... Не плач – не плач... дам тобі калач... апріорний!
15.09.2016 р.
худ. Я. Саландяк – композиція “Дім, число 145”. (фотошоп)
"Мандри в космосі 65. 5 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 65. 2 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2007 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2007 seconds