Man nennt solche Erkenntnisse a priori... Іменуються такі усвідомлення передуючими (a priori)...

Іммануель Кант

Могильний Віктор Миколович (під псевдом Вихтір Орклин, Віть Вітько):

Вічна дівчина - Дім

Шон Маклех (Sean McLaoch) каже в Кам'яному трамваї:
... У цьому трамваї величезному
Який пасажири
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!...
А Вихтір Орклин і собі про трамвай у
Вічній дівчині:
Не инакше, як з вІдчаю,
стала дівчина вІчною.
У зіпсутім трамвАї
віддалася у травні
і заплакала з відчАю.
а у Домі:
Дім, число 145,
де зелені мухи сплять.
Муха сіра
просто сіла
на число 145.

Саландяк Ярослав Анонім
    ... а я читаю тай думаю собі: очевидно, що це один і той же “трамвай” і “відчай” авторів, і мій відчай і, плач “дівчини” - “усвідомлення” стосовно питання її “вічності” - видасться чистим божевіллям… для “инакших” “усвідомлень”... аж вони відчують себе: “у цьому трамваї величезному... пасажирами”... а тут же й Іммануїл Кант, в стороні, примостився - усміхається тай голосно мовчить собі про “апріорне”: твоє усвідомлення в земному є усвідомленням земним, а все земне в усвідомленні земнім твоїм є земним, а твоє усвідомлення є земним... і кінця тому “відчаю” тут не знайде... тому-то Орклинова “дівчина” ‘’усвідомившись” “вічною... заплакала...” – віддавалася з любові, а почувається присилуваною... Не плач – не плач... дам тобі калач... апріорний!
15.09.2016 р.

худ. Я. Саландяк – композиція “Дім, число 145”. (фотошоп)
"Мандри в космосі 65. 5 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"
• Перейти на сторінку •
 "Мандри в космосі 65. 2 – Вихтір Орклин – Химерики (вибрані тексти не Поетичних Майстерень)"