ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.22 23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним

Борис Костиря
2026.11.22 22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.

Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ночі Вітер / Проза

 Кайхан
 Вайлувате, опецькувате цуценя з*явилося на нашому провулку рік тому, і все змінилося у спокійному і розважливому житті мешканців «провалля»,- так з любов*ю називали мальовниче місце у затінку яблуневого цвіту під залізничним насипом, стрімко зникаючих у далині потягів.
 Гостровухе пухнасте, з лапищами не дрібної породи маламута, воно впевнено пірнуло у світ незнайомих запахів, звуків і відчуттів.
Четверолапі друзі не забарилися із знайомством. Вівчарка Герда, що проживала по сусідству, робила підкопи і періодично пробиралася в гості до малюка. Кайхан, таке ім*я отримав наш новий мешканець, люб*язно сприймав візити сміливої дами.
Через півроку Кайхан був вже поважним псом, але дитинство не відпускало різноманітними витівками: квітники, сусідські городи були центром уваги бешкетника. Своїх хазяїв він поважав і любив. Хазяйку про себе називав мамою і з задоволенням облизував її тендітний носик, закидаючи лапища аж на плечі. Хазяїна обожнював і трішечки боявся. А от з їхнім сином стосунки були на рівних. Борюкалися у густій траві, рили нори у купі піску, і весь світ був близьким і радісним.
 Одного разу, по обіду, провулок сполошився,- Кайхан зник! Хазяїн бігав по подвір*ю і волав на все провалля : Кайхан! Кайхан!!!
 Мобільними дзвінками покрили простір можливих собачих прогулянок. Сусіди занепокоєно шастали між дворами, співчуваючи пропажі. Та були й такі, що таємно раділи зникненню Кайхана. Останнім часом, коли всі виїздили з дому, він від самотності, сидячи у вольєрі, що побудував йому хазяїн, вив. А завивав Кайхан так як треба, по-вовчому. А що, знай наших, ми ж не якісь там пуделі з під ковдри, ми для широких ведмежих просторів і снігових завалів, а тут,- посадили. Ха!
 - Кайхан! – його ніде не було. Вже бігали й до залізничного насипу. Хіба що до магазину не сягав обшук кущів і водоймищ.
  «Шукайте»,- думав Кайхан , приплющуючи очі від яскравого серпневого сонця. Він вольготно лежав під зеленою горожею в двох метрах від порогу і мріяв про те, як виросте і покаже їм тут усім підлісним і спартаківським псам, як перегребе городи і квітники бабцям, що постійно наїздили на нього. Мріялась йому розкішна молода пані собачої статі. «І під три чорти котіться всі, а я сплю!»
  Хазяїн в котрий раз пробіг по подвір*ю і ледь не впав, перечепившись через пухнату і пружну гірку.
  -А-а- а-а!!! Так от ти де!
Провалля з полегшенням зітхнуло, і всі зайнялися своїми справами.
 Герда все частіше приходила в гості до Кайхана, проповзаючи під металевою сіткою між дворами. Кайхан теж провідував її, вже ж не сидіти одному вдома.
 Їх лаяли, шмагали і пестили, городили забори. Купували дорогі нашийники, та простір за забором був привабливим і жаданим.
 Внизу під насипом протікала маленька річечка Тарапунька. Туди злітались хвостаті сороки, підквакували жабенята. Горобці зграями шастали туди – сюди. Небо присідало, з подивом вдивляючись в цей веселковий світ радощів і свободи.
 « Що вам, двоногим, без крил і хвостів? Заздрісно? Байдуже?»
 -Кайхан, до дому!!!

 Зима прийшла пухким, лапатим снігом. За ніч випало чимало. На ранок всі повискакували з лопатами горнути з під ніг зимовий непотріб. Тільки Кайхан з задоволенням вистрибував по наметам довгожданих снігових хвиль, презирливо кидаючи погляд на людей, знищуючих отаку красу. Сніг, сніг, сніг… Білі з сірим плями на хутрі Кайхана майоріли то тут, то там. «О, так! О, єс!»
 … Вечоріло. Підходив час потягу на захід. Річечка під лапами і не хрумкнула, теж занесло, заметелило.
«І як на ту насип скарабкатись? »
 Здоровезне і біле засліпило очі. «Не візьмеш!» Кайхан сміливо
вперся могутніми лапами в бетонні шпали. «Не візьмеш!»
  Потяг ішов на захід…





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-12 15:22:43
Переглядів сторінки твору 4279
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.986 / 5.81)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.038 / 5.92)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.01 23:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2017-01-12 16:47:29 ]
Цікаве оповідання.до того ж - люблю собак:)
Кінцівка якась незрозуміла.До чого тут потяг на Захід? Чи ще буде продовження?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-01-12 17:15:21 ]
Дяки, з повагою В.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-16 22:26:05 ]
Вітрику, ти знову щез. Несподівано увірвавля, запахло свіжою весною і як вітром здуло.:) Де подівся твій еротичний вірш?
І я люблю собак, але тільки тих, які не кусаються.
Гарне оповідання! З першої хвилини не відпускає читача.
Під кінець хачеться погладити Кайхана.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-02-01 12:45:08 ]
Дяки, дещо не про собак...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2017-02-13 21:49:19 ]
Привіт, Вітре! Врадуваний щиро твому поверненню на ПМ. Така зворушлива оповідь. Ба більше! Тарапунька і насип між двома вокзалами - се мені знайоме вже давно і сліпуче світло лобового прожектора часом видно з балькону... Хай долаються насипи і вершини і в хвилини радости і розпуки... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-02-15 09:40:32 ]
"Хай долаються насипи і вершини і в хвилини радости і розпуки... "- ти зрозумів мене, Василю)))! Бо просто про собак ніхто б не писав...))) Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-07 20:43:09 ]
як на мене, вірш у прозі, добрий


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-07 20:45:44 ]
речення часто-густо трохи таки ’вишукані’
чути руку поета :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-07 21:00:24 ]
Дякую, як написалося...) Замальовка з натури)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-07 21:32:44 ]
ось Василь Дениско пише прозу, однозначно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-01-08 11:27:58 ]
Вітерцю, чудовезна проза! З любов'ю до тварин.
І добре, що з відкритим фіналом.
Хвалити бога, тварини розумніші за людей і інстинкт самозбереження у них розвинений набагато краще. Тому моя уява висвітлює картинку. що Кайхан, як і всякий порядний пес, задерши лапу, помітить рельси-шпали і гасане на волю.
Ех... не знаю, чи на прозові твори пишуться пародії, бо аж засвербіло обіграти здоровий сексуальний потяг, котрий весело чухкає через всі провалля, маючи свою мету)
Оцінила!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-01-08 14:25:15 ]
Дякую , Ларисо, особливо за сексуальний потяг)))!