Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 3
ХІ
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
