Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.18
18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают
2025.11.18
15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.
І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.
2025.11.18
14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".
Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 3
ХІ
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
