Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.12
22:25
Із Леоніда Сергєєва
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»
Мою долоню з талії
2026.01.12
20:10
І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі
2026.01.12
15:27
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.
Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –
2026.01.12
14:59
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.
Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
2026.01.12
10:43
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?
З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт
2026.01.12
10:11
Ярослав Чорногуз
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
2026.01.12
07:25
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
2026.01.12
00:05
Хоч ниє душа, як оголений нерв —
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
та зуба болючого вирвати шкода.
Я навіть не знаю, (світ ластиком стер,)
що там за вікном, чи розмай, чи негода?
Жасминовий день і ожинова ніч,
на синім паркеті кружляють по колу.
Сповзло надвечір'я кошулею з пліч
2026.01.11
23:54
Коли зламалася востаннє — Вона втратила змогу кричати. Натягнула посмішку, мов струни гітари, Та почала вдавати.
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
Немов сильним вітром зірвана бляха — Скручена, дряпана — додолу впала. Зневірена, довірена... Вона — сила вмирати.
Лиш доторки чужих бри
2026.01.11
21:20
Як лазуровий мій будильник
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
надзвонює, його не спиниш
і я не бачу кінця-краю
і марно днем із огнем шукаю
дороги невідомо де
дорожні знаки не про те
І заморочливий мозок мій
неначе безум яскравіє
2026.01.11
18:18
У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.
Не вірю ще, увесь тремчу,
Навколішках стою і каюсь.
Сльоза непрохана в очу --
2026.01.11
17:40
Сидить хлопчак в селі на лавці біля хати.
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
Підходить дядько і пита: - Чи вдома тато?
Малий ліниво зирка. Весь в смартфоні свому:
За вухом чеше й каже: - Мій? Та, звісно, вдома.
Гукає той. У хвіртку стукає, лютує.
Вікно відчинене, ніхто його не чує.
-
2026.01.11
17:26
Кажуть: є країна
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
Повнісінька сонця…
Де ж бо та країна?
Де ж бо теє сонце?
Кажуть: є країна
На семи стовпах,
Сім планет у неї,
Схили в деревах.
2026.01.11
14:23
Ніч була темна. Місяц, хоч зійшов
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
Та й то у хмарах десь блукав, напевно.
Внизу Рось жебоніла безперервно.
А він вертав думками знов і знов
До того, що плекав усе життя –
Бажання влади. Так йому хотілось,
Щоб навкруг нього все отут вертілось…
Все п
2026.01.11
13:38
автор Артур Курдіновський
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.
Моя земля горить під небесами,
2026.01.11
11:23
Так бракує постійно часу
У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У потоці марнотних днів.
Час дарує, немов прикрасу,
Позолоту зникомих слів.
Час розсудить і час засудить
Ні за що, ніби злий тиран.
Лиш вина має різний ступінь,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.11
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 3
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 3
ХІ
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
Спів
Співає пташка про гніздечко
І про яєчка в нім;
Моряк – про море й те містечко,
Де він залишив дім.
Співають японець з іспанкою,
Й хоч діти – в співі щем;
Й шарманщик із шарманкою
Співають під дощем.
ХІ
Singing
Of speckled eggs the birdie sings
And nests among the trees;
The sailor sings of ropes and things
In ships upon the seas.
The children sing in far Japan,
The children sing in Spain;
The organ with the organ man
Is singing in the rain.
ХІІ
Зазираючи вперед
Коли вже дорослим я стану,
Повагу здобувши і шану,
То об’явлю для дівчатка й хлоп’яти:
Мої іграшки ручками не чіпати!
ХІІ
Looking Forward
When I am grown to man's estate
I shall be very proud and great,
And tell the other girls and boys
Not to meddle with my toys.
ХІІІ
Гарна гра
На кораблі – стільцях зі спальні –
Рушать готові в мандри дальні;
Й щоб не страшні були шторми,
Подушку прихопили ми.
І цвяхи, й пилку теж взяли,
Й у відра воду налили,
А Том до того ж наполіг
Ще взяти яблуко й пиріг.
Й цього достатньо мені й Тому,
Щоб плавати, забувши втому.
У плаванні минають дні,
Й подобається гра мені.
Та випав Том, забивши ногу;
То ж я один вже – й зву підмогу.
ХІІІ
A Good Play
We built a ship upon the stairs
All made of the back-bedroom chairs,
And filled it full of soft pillows
To go a-sailing on the billows.
We took a saw and several nails,
And water in the nursery pails;
And Tom said, "Let us also take
An apple and a slice of cake;"--
Which was enough for Tom and me
To go a-sailing on, till tea.
We sailed along for days and days,
And had the very best of plays;
But Tom fell out and hurt his knee,
So there was no one left but me.
ХІV
Куди прямують човники?
Води коричнева стрічка
І золотий пісок –
Біжить проворно річка
Між верб і між осок.
Листя пливе й не зникає;
В піняву каламуть
Човники я пускаю –
Куди ж вони допливуть?
Вдаль нестиме їх річка
За міст, за горб, за млин, –
Приймаючи потічки,
Прискорюючи плин.
Пливти їм повз рокити
Ще сотню миль туди,
Де їх вже інші діти
Дістануть із води.
ХІV
Where Go the Boats?
Dark brown is the river,
Golden is the sand.
It flows along for ever,
With trees on either hand.
Green leaves a-floating,
Castles of the foam,
Boats of mine a-boating--
Where will all come home?
On goes the river
And out past the mill,
Away down the valley,
Away down the hill.
Away down the river,
A hundred miles or more,
Other little children
Shall bring my boats ashore.
ХV
Тітчина спідниця
Тітоньки моєї спідниця –
Ну така уже витівниця:
Ковзає із шурхотом по підлозі,
Й поріг переповзати теж у змозі!
ХV
Auntie's Skirts
Whenever Auntie moves around,
Her dresses make a curious sound,
They trail behind her up the floor,
And trundle after through the door.
ХVІ
Постільний край
Як я лежав у ліжку хворий
Й мав дві подушки для опори,
Я іграшки у постіль брав
Й у війни й мандри з ними грав.
Міг довго я спостерігати,
Як олов’яні йшли солдати
В мундирах різних кольорів
Між ковдри вм’ятин і горбів.
Й кораблики в даль неозору
Я вів по простирадла морю;
Будинки зводив – й більше ста
Як мав, засновував міста.
Мов цар, я, хоч і не в короні,
Сидів на двох подушок троні
Й дивився майже із-під стелі
На край, що схований в постелі.
ХVІ
The Land of Counterpane
When I was sick and lay a-bed,
I had two pillows at my head,
And all my toys beside me lay,
To keep me happy all the day.
And sometimes for an hour or so
I watched my leaden soldiers go,
With different uniforms and drills,
Among the bed-clothes, through the hills;
And sometimes sent my ships in fleets
All up and down among the sheets;
Or brought my trees and houses out,
And planted cities all about.
I was the giant great and still
That sits upon the pillow-hill,
And sees before him, dale and plain,
The pleasant land of counterpane.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
