Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
2026.02.14
11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.
***
А бевзям до душі усе супутнє
2026.02.14
11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу
2026.02.14
11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.
Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,
2026.02.14
10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.
Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі
2026.02.14
07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 2
VІІ
Піратська історія
Нас троє вплав рушає морями трав у лузі,
Бо троє лиш в корзину вміститися змогли;
Вітрець нам помагає в наших зусиль напрузі:
Траву колише так він, мов це – морські вали.
Куди ж помандрувати, в які незнані далі
Звуть нас попутний вітер і провідна зоря? –
До бухти Провидіння, до храмів у Непалі,
До Африки чи Азії – в які краї й моря?
Та що це?! – Враз назустріч морів гроза – пірати:
То стадо мчить до нас – страшить рогів заряд.
Ще мить – й себе вже втечею прийшлося рятувати,
Де хвіртка нам за гавань, ну а за берег – сад.
VІІ
Pirate Story
Three of us afloat in the meadow by the swing,
Three of us abroad in the basket on the lea.
Winds are in the air, they are blowing in the spring,
And waves are on the meadow like the waves there are at sea.
Where shall we adventure, to-day that we're afloat,
Wary of the weather and steering by a star?
Shall it be to Africa, a-steering of the boat,
To Providence, or Babylon or off to Malabar?
Hi! but here's a squadron a-rowing on the sea--
Cattle on the meadow a-charging with a roar!
Quick, and we'll escape them, they're as mad as they can be,
The wicket is the harbour and the garden is the shore.
VІІІ
Дальні краї
На тебе, вишенько моя,
Хто б швидше видерсь, аніж я?
Руками стовбур обнімаю:
Я все довкіл оглянуть маю.
Дивлюся на сусідній сад –
Й для ока стільки в нім відрад!
Є місць багато ще гарніших,
Яких не бачив я раніше.
Ще гляну – річка вдаль біжить
Й вода, мов дзеркало, блищить.
Стежки й дороги видно всюди,
І йдуть по них до міста люди.
Будь вищим деревце – повір:
Ще ширшим став би кругозір;
Й побачив би, як річка в море
Впадає, й далі неозорі.
Й по тих шляхах вже б зір бродив,
Які ведуть до краю див,
Де ігри увесь день тривають,
А іграшки вмить оживають.
VІІІ
Foreign Lands
Up into the cherry tree
Who should climb but little me?
I held the trunk with both my hands
And looked abroad in foreign lands.
I saw the next door garden lie,
Adorned with flowers, before my eye,
And many pleasant places more
That I had never seen before.
I saw the dimpling river pass
And be the sky's blue looking-glass;
The dusty roads go up and down
With people tramping in to town.
If I could find a higher tree
Farther and farther I should see,
To where the grown-up river slips
Into the sea among the ships,
To where the road on either hand
Lead onward into fairy land,
Where all the children dine at five,
And all the playthings come alive.
ІХ
Вітряні ночі
Щораз, як настане беззоряна ніч
Й сильніше війне вітерець,
Нічній прохолоді й туману навстріч
Крізь темряву мчить верхівець.
Вночі, як довкіл вже ні іскри вогню,
Чому він галоп дозволяє коню?
Щораз, як зашепчуть дерева тужливо,
Як море вночі заштормить,
Торованим шляхом – і тихо, й шумливо –
У пітьмі галопом він мчить.
Мимо проноситься – й знову навстріч
З вічним галопом верта його ніч.
ІХ
Windy Nights
Whenever the moon and stars are set,
Whenever the wind is high,
All night long in the dark and wet,
A man goes riding by.
Late in the night when the fires are out,
Why does he gallop and gallop about?
Whenever the trees are crying aloud,
And ships are tossed at sea,
By, on the highway, low and loud,
By at the gallop goes he.
By at the gallop he goes, and then
By he comes back at the gallop again.
Х
Мандри
У ті краї я йшов би й плив,
Де яблук золотий налив,
Й очам вже інший виднокруг;
Де острів з лементом папуг;
Де Крузо, кіз як нагодує,
В самотині човна будує;
Де зір милує, дива гідне,
В сіянні сонця місто східне,
Яке звело серед пустелі
Й мечеті, і людські оселі;
Й де найкоштовніші товари
Купити можна на базарі; –
Й туди, де простяглась Велика
Стіна на сотні миль; і дика
Місцевість там з одного краю,
А з іншого – міста Китаю; –
Й туди, де джунглів буйство, й спека,
Й на кожнім кроці небезпека,
Й мавп юрми стрінеш серед нетрів,
І де-не-де лиш – хижки негрів; –
Й де ноги не омиєш Нілом,
Не стрівшися із крокодилом;
Де, як фламінго пролітає,
То рибку на льоту ковтає;
Де,ще страшніші, ніж пантери,
Блукають тигри-людожери,
І оком стежачи, і вухом
За антилопи кожним рухом,
Чи як безпечно в паланкіні
Хтось пропливає по рівнині; –
Й де стрінеш місто, що віками
Стоїть, засипане пісками,
І з того часу спорожніле,
Як діти виросли й змужніли;
Вже там ні звуку – мертва тиша,
В якій не пискне навіть миша;
Й без іскри світла темінь ночі;
Його відвідати я хочу,
Коли уже дорослим стану,
У супроводі каравану;
І свічки світло, й мови звуки
Знов потривожать шар пилюки;
Й повідають зі стін картинки
Про фараонів мудрі вчинки;
Й ще б іграшку міг відшукати
З Єгипту Давнього хлоп’яти.
Х
Travel
I should like to rise and go
Where the golden apples grow;--
Where below another sky
Parrot islands anchored lie,
And, watched by cockatoos and goats,
Lonely Crusoes building boats;--
Where in sunshine reaching out
Eastern cities, miles about,
Are with mosque and minaret
Among sandy gardens set,
And the rich goods from near and far
Hang for sale in the bazaar;--
Where the Great Wall round China goes,
And on one side the desert blows,
And with the voice and bell and drum,
Cities on the other hum;--
Where are forests hot as fire,
Wide as England, tall as a spire,
Full of apes and cocoa-nuts
And the negro hunters' huts;--
Where the knotty crocodile
Lies and blinks in the Nile,
And the red flamingo flies
Hunting fish before his eyes;--
Where in jungles near and far,
Man-devouring tigers are,
Lying close and giving ear
Lest the hunt be drawing near,
Or a comer-by be seen
Swinging in the palanquin;--
Where among the desert sands
Some deserted city stands,
All its children, sweep and prince,
Grown to manhood ages since,
Not a foot in street or house,
Not a stir of child or mouse,
And when kindly falls the night,
In all the town no spark of light.
There I'll come when I'm a man
With a camel caravan;
Light a fire in the gloom
Of some dusty dining-room;
See the pictures on the walls,
Heroes fights and festivals;
And in a corner find the toys
Of the old Egyptian boys.
Піратська історія
Нас троє вплав рушає морями трав у лузі,
Бо троє лиш в корзину вміститися змогли;
Вітрець нам помагає в наших зусиль напрузі:
Траву колише так він, мов це – морські вали.
Куди ж помандрувати, в які незнані далі
Звуть нас попутний вітер і провідна зоря? –
До бухти Провидіння, до храмів у Непалі,
До Африки чи Азії – в які краї й моря?
Та що це?! – Враз назустріч морів гроза – пірати:
То стадо мчить до нас – страшить рогів заряд.
Ще мить – й себе вже втечею прийшлося рятувати,
Де хвіртка нам за гавань, ну а за берег – сад.
VІІ
Pirate Story
Three of us afloat in the meadow by the swing,
Three of us abroad in the basket on the lea.
Winds are in the air, they are blowing in the spring,
And waves are on the meadow like the waves there are at sea.
Where shall we adventure, to-day that we're afloat,
Wary of the weather and steering by a star?
Shall it be to Africa, a-steering of the boat,
To Providence, or Babylon or off to Malabar?
Hi! but here's a squadron a-rowing on the sea--
Cattle on the meadow a-charging with a roar!
Quick, and we'll escape them, they're as mad as they can be,
The wicket is the harbour and the garden is the shore.
VІІІ
Дальні краї
На тебе, вишенько моя,
Хто б швидше видерсь, аніж я?
Руками стовбур обнімаю:
Я все довкіл оглянуть маю.
Дивлюся на сусідній сад –
Й для ока стільки в нім відрад!
Є місць багато ще гарніших,
Яких не бачив я раніше.
Ще гляну – річка вдаль біжить
Й вода, мов дзеркало, блищить.
Стежки й дороги видно всюди,
І йдуть по них до міста люди.
Будь вищим деревце – повір:
Ще ширшим став би кругозір;
Й побачив би, як річка в море
Впадає, й далі неозорі.
Й по тих шляхах вже б зір бродив,
Які ведуть до краю див,
Де ігри увесь день тривають,
А іграшки вмить оживають.
VІІІ
Foreign Lands
Up into the cherry tree
Who should climb but little me?
I held the trunk with both my hands
And looked abroad in foreign lands.
I saw the next door garden lie,
Adorned with flowers, before my eye,
And many pleasant places more
That I had never seen before.
I saw the dimpling river pass
And be the sky's blue looking-glass;
The dusty roads go up and down
With people tramping in to town.
If I could find a higher tree
Farther and farther I should see,
To where the grown-up river slips
Into the sea among the ships,
To where the road on either hand
Lead onward into fairy land,
Where all the children dine at five,
And all the playthings come alive.
ІХ
Вітряні ночі
Щораз, як настане беззоряна ніч
Й сильніше війне вітерець,
Нічній прохолоді й туману навстріч
Крізь темряву мчить верхівець.
Вночі, як довкіл вже ні іскри вогню,
Чому він галоп дозволяє коню?
Щораз, як зашепчуть дерева тужливо,
Як море вночі заштормить,
Торованим шляхом – і тихо, й шумливо –
У пітьмі галопом він мчить.
Мимо проноситься – й знову навстріч
З вічним галопом верта його ніч.
ІХ
Windy Nights
Whenever the moon and stars are set,
Whenever the wind is high,
All night long in the dark and wet,
A man goes riding by.
Late in the night when the fires are out,
Why does he gallop and gallop about?
Whenever the trees are crying aloud,
And ships are tossed at sea,
By, on the highway, low and loud,
By at the gallop goes he.
By at the gallop he goes, and then
By he comes back at the gallop again.
Х
Мандри
У ті краї я йшов би й плив,
Де яблук золотий налив,
Й очам вже інший виднокруг;
Де острів з лементом папуг;
Де Крузо, кіз як нагодує,
В самотині човна будує;
Де зір милує, дива гідне,
В сіянні сонця місто східне,
Яке звело серед пустелі
Й мечеті, і людські оселі;
Й де найкоштовніші товари
Купити можна на базарі; –
Й туди, де простяглась Велика
Стіна на сотні миль; і дика
Місцевість там з одного краю,
А з іншого – міста Китаю; –
Й туди, де джунглів буйство, й спека,
Й на кожнім кроці небезпека,
Й мавп юрми стрінеш серед нетрів,
І де-не-де лиш – хижки негрів; –
Й де ноги не омиєш Нілом,
Не стрівшися із крокодилом;
Де, як фламінго пролітає,
То рибку на льоту ковтає;
Де,ще страшніші, ніж пантери,
Блукають тигри-людожери,
І оком стежачи, і вухом
За антилопи кожним рухом,
Чи як безпечно в паланкіні
Хтось пропливає по рівнині; –
Й де стрінеш місто, що віками
Стоїть, засипане пісками,
І з того часу спорожніле,
Як діти виросли й змужніли;
Вже там ні звуку – мертва тиша,
В якій не пискне навіть миша;
Й без іскри світла темінь ночі;
Його відвідати я хочу,
Коли уже дорослим стану,
У супроводі каравану;
І свічки світло, й мови звуки
Знов потривожать шар пилюки;
Й повідають зі стін картинки
Про фараонів мудрі вчинки;
Й ще б іграшку міг відшукати
З Єгипту Давнього хлоп’яти.
Х
Travel
I should like to rise and go
Where the golden apples grow;--
Where below another sky
Parrot islands anchored lie,
And, watched by cockatoos and goats,
Lonely Crusoes building boats;--
Where in sunshine reaching out
Eastern cities, miles about,
Are with mosque and minaret
Among sandy gardens set,
And the rich goods from near and far
Hang for sale in the bazaar;--
Where the Great Wall round China goes,
And on one side the desert blows,
And with the voice and bell and drum,
Cities on the other hum;--
Where are forests hot as fire,
Wide as England, tall as a spire,
Full of apes and cocoa-nuts
And the negro hunters' huts;--
Where the knotty crocodile
Lies and blinks in the Nile,
And the red flamingo flies
Hunting fish before his eyes;--
Where in jungles near and far,
Man-devouring tigers are,
Lying close and giving ear
Lest the hunt be drawing near,
Or a comer-by be seen
Swinging in the palanquin;--
Where among the desert sands
Some deserted city stands,
All its children, sweep and prince,
Grown to manhood ages since,
Not a foot in street or house,
Not a stir of child or mouse,
And when kindly falls the night,
In all the town no spark of light.
There I'll come when I'm a man
With a camel caravan;
Light a fire in the gloom
Of some dusty dining-room;
See the pictures on the walls,
Heroes fights and festivals;
And in a corner find the toys
Of the old Egyptian boys.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
