Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 2
VІІ
Піратська історія
Нас троє вплав рушає морями трав у лузі,
Бо троє лиш в корзину вміститися змогли;
Вітрець нам помагає в наших зусиль напрузі:
Траву колише так він, мов це – морські вали.
Куди ж помандрувати, в які незнані далі
Звуть нас попутний вітер і провідна зоря? –
До бухти Провидіння, до храмів у Непалі,
До Африки чи Азії – в які краї й моря?
Та що це?! – Враз назустріч морів гроза – пірати:
То стадо мчить до нас – страшить рогів заряд.
Ще мить – й себе вже втечею прийшлося рятувати,
Де хвіртка нам за гавань, ну а за берег – сад.
VІІ
Pirate Story
Three of us afloat in the meadow by the swing,
Three of us abroad in the basket on the lea.
Winds are in the air, they are blowing in the spring,
And waves are on the meadow like the waves there are at sea.
Where shall we adventure, to-day that we're afloat,
Wary of the weather and steering by a star?
Shall it be to Africa, a-steering of the boat,
To Providence, or Babylon or off to Malabar?
Hi! but here's a squadron a-rowing on the sea--
Cattle on the meadow a-charging with a roar!
Quick, and we'll escape them, they're as mad as they can be,
The wicket is the harbour and the garden is the shore.
VІІІ
Дальні краї
На тебе, вишенько моя,
Хто б швидше видерсь, аніж я?
Руками стовбур обнімаю:
Я все довкіл оглянуть маю.
Дивлюся на сусідній сад –
Й для ока стільки в нім відрад!
Є місць багато ще гарніших,
Яких не бачив я раніше.
Ще гляну – річка вдаль біжить
Й вода, мов дзеркало, блищить.
Стежки й дороги видно всюди,
І йдуть по них до міста люди.
Будь вищим деревце – повір:
Ще ширшим став би кругозір;
Й побачив би, як річка в море
Впадає, й далі неозорі.
Й по тих шляхах вже б зір бродив,
Які ведуть до краю див,
Де ігри увесь день тривають,
А іграшки вмить оживають.
VІІІ
Foreign Lands
Up into the cherry tree
Who should climb but little me?
I held the trunk with both my hands
And looked abroad in foreign lands.
I saw the next door garden lie,
Adorned with flowers, before my eye,
And many pleasant places more
That I had never seen before.
I saw the dimpling river pass
And be the sky's blue looking-glass;
The dusty roads go up and down
With people tramping in to town.
If I could find a higher tree
Farther and farther I should see,
To where the grown-up river slips
Into the sea among the ships,
To where the road on either hand
Lead onward into fairy land,
Where all the children dine at five,
And all the playthings come alive.
ІХ
Вітряні ночі
Щораз, як настане беззоряна ніч
Й сильніше війне вітерець,
Нічній прохолоді й туману навстріч
Крізь темряву мчить верхівець.
Вночі, як довкіл вже ні іскри вогню,
Чому він галоп дозволяє коню?
Щораз, як зашепчуть дерева тужливо,
Як море вночі заштормить,
Торованим шляхом – і тихо, й шумливо –
У пітьмі галопом він мчить.
Мимо проноситься – й знову навстріч
З вічним галопом верта його ніч.
ІХ
Windy Nights
Whenever the moon and stars are set,
Whenever the wind is high,
All night long in the dark and wet,
A man goes riding by.
Late in the night when the fires are out,
Why does he gallop and gallop about?
Whenever the trees are crying aloud,
And ships are tossed at sea,
By, on the highway, low and loud,
By at the gallop goes he.
By at the gallop he goes, and then
By he comes back at the gallop again.
Х
Мандри
У ті краї я йшов би й плив,
Де яблук золотий налив,
Й очам вже інший виднокруг;
Де острів з лементом папуг;
Де Крузо, кіз як нагодує,
В самотині човна будує;
Де зір милує, дива гідне,
В сіянні сонця місто східне,
Яке звело серед пустелі
Й мечеті, і людські оселі;
Й де найкоштовніші товари
Купити можна на базарі; –
Й туди, де простяглась Велика
Стіна на сотні миль; і дика
Місцевість там з одного краю,
А з іншого – міста Китаю; –
Й туди, де джунглів буйство, й спека,
Й на кожнім кроці небезпека,
Й мавп юрми стрінеш серед нетрів,
І де-не-де лиш – хижки негрів; –
Й де ноги не омиєш Нілом,
Не стрівшися із крокодилом;
Де, як фламінго пролітає,
То рибку на льоту ковтає;
Де,ще страшніші, ніж пантери,
Блукають тигри-людожери,
І оком стежачи, і вухом
За антилопи кожним рухом,
Чи як безпечно в паланкіні
Хтось пропливає по рівнині; –
Й де стрінеш місто, що віками
Стоїть, засипане пісками,
І з того часу спорожніле,
Як діти виросли й змужніли;
Вже там ні звуку – мертва тиша,
В якій не пискне навіть миша;
Й без іскри світла темінь ночі;
Його відвідати я хочу,
Коли уже дорослим стану,
У супроводі каравану;
І свічки світло, й мови звуки
Знов потривожать шар пилюки;
Й повідають зі стін картинки
Про фараонів мудрі вчинки;
Й ще б іграшку міг відшукати
З Єгипту Давнього хлоп’яти.
Х
Travel
I should like to rise and go
Where the golden apples grow;--
Where below another sky
Parrot islands anchored lie,
And, watched by cockatoos and goats,
Lonely Crusoes building boats;--
Where in sunshine reaching out
Eastern cities, miles about,
Are with mosque and minaret
Among sandy gardens set,
And the rich goods from near and far
Hang for sale in the bazaar;--
Where the Great Wall round China goes,
And on one side the desert blows,
And with the voice and bell and drum,
Cities on the other hum;--
Where are forests hot as fire,
Wide as England, tall as a spire,
Full of apes and cocoa-nuts
And the negro hunters' huts;--
Where the knotty crocodile
Lies and blinks in the Nile,
And the red flamingo flies
Hunting fish before his eyes;--
Where in jungles near and far,
Man-devouring tigers are,
Lying close and giving ear
Lest the hunt be drawing near,
Or a comer-by be seen
Swinging in the palanquin;--
Where among the desert sands
Some deserted city stands,
All its children, sweep and prince,
Grown to manhood ages since,
Not a foot in street or house,
Not a stir of child or mouse,
And when kindly falls the night,
In all the town no spark of light.
There I'll come when I'm a man
With a camel caravan;
Light a fire in the gloom
Of some dusty dining-room;
See the pictures on the walls,
Heroes fights and festivals;
And in a corner find the toys
Of the old Egyptian boys.
Піратська історія
Нас троє вплав рушає морями трав у лузі,
Бо троє лиш в корзину вміститися змогли;
Вітрець нам помагає в наших зусиль напрузі:
Траву колише так він, мов це – морські вали.
Куди ж помандрувати, в які незнані далі
Звуть нас попутний вітер і провідна зоря? –
До бухти Провидіння, до храмів у Непалі,
До Африки чи Азії – в які краї й моря?
Та що це?! – Враз назустріч морів гроза – пірати:
То стадо мчить до нас – страшить рогів заряд.
Ще мить – й себе вже втечею прийшлося рятувати,
Де хвіртка нам за гавань, ну а за берег – сад.
VІІ
Pirate Story
Three of us afloat in the meadow by the swing,
Three of us abroad in the basket on the lea.
Winds are in the air, they are blowing in the spring,
And waves are on the meadow like the waves there are at sea.
Where shall we adventure, to-day that we're afloat,
Wary of the weather and steering by a star?
Shall it be to Africa, a-steering of the boat,
To Providence, or Babylon or off to Malabar?
Hi! but here's a squadron a-rowing on the sea--
Cattle on the meadow a-charging with a roar!
Quick, and we'll escape them, they're as mad as they can be,
The wicket is the harbour and the garden is the shore.
VІІІ
Дальні краї
На тебе, вишенько моя,
Хто б швидше видерсь, аніж я?
Руками стовбур обнімаю:
Я все довкіл оглянуть маю.
Дивлюся на сусідній сад –
Й для ока стільки в нім відрад!
Є місць багато ще гарніших,
Яких не бачив я раніше.
Ще гляну – річка вдаль біжить
Й вода, мов дзеркало, блищить.
Стежки й дороги видно всюди,
І йдуть по них до міста люди.
Будь вищим деревце – повір:
Ще ширшим став би кругозір;
Й побачив би, як річка в море
Впадає, й далі неозорі.
Й по тих шляхах вже б зір бродив,
Які ведуть до краю див,
Де ігри увесь день тривають,
А іграшки вмить оживають.
VІІІ
Foreign Lands
Up into the cherry tree
Who should climb but little me?
I held the trunk with both my hands
And looked abroad in foreign lands.
I saw the next door garden lie,
Adorned with flowers, before my eye,
And many pleasant places more
That I had never seen before.
I saw the dimpling river pass
And be the sky's blue looking-glass;
The dusty roads go up and down
With people tramping in to town.
If I could find a higher tree
Farther and farther I should see,
To where the grown-up river slips
Into the sea among the ships,
To where the road on either hand
Lead onward into fairy land,
Where all the children dine at five,
And all the playthings come alive.
ІХ
Вітряні ночі
Щораз, як настане беззоряна ніч
Й сильніше війне вітерець,
Нічній прохолоді й туману навстріч
Крізь темряву мчить верхівець.
Вночі, як довкіл вже ні іскри вогню,
Чому він галоп дозволяє коню?
Щораз, як зашепчуть дерева тужливо,
Як море вночі заштормить,
Торованим шляхом – і тихо, й шумливо –
У пітьмі галопом він мчить.
Мимо проноситься – й знову навстріч
З вічним галопом верта його ніч.
ІХ
Windy Nights
Whenever the moon and stars are set,
Whenever the wind is high,
All night long in the dark and wet,
A man goes riding by.
Late in the night when the fires are out,
Why does he gallop and gallop about?
Whenever the trees are crying aloud,
And ships are tossed at sea,
By, on the highway, low and loud,
By at the gallop goes he.
By at the gallop he goes, and then
By he comes back at the gallop again.
Х
Мандри
У ті краї я йшов би й плив,
Де яблук золотий налив,
Й очам вже інший виднокруг;
Де острів з лементом папуг;
Де Крузо, кіз як нагодує,
В самотині човна будує;
Де зір милує, дива гідне,
В сіянні сонця місто східне,
Яке звело серед пустелі
Й мечеті, і людські оселі;
Й де найкоштовніші товари
Купити можна на базарі; –
Й туди, де простяглась Велика
Стіна на сотні миль; і дика
Місцевість там з одного краю,
А з іншого – міста Китаю; –
Й туди, де джунглів буйство, й спека,
Й на кожнім кроці небезпека,
Й мавп юрми стрінеш серед нетрів,
І де-не-де лиш – хижки негрів; –
Й де ноги не омиєш Нілом,
Не стрівшися із крокодилом;
Де, як фламінго пролітає,
То рибку на льоту ковтає;
Де,ще страшніші, ніж пантери,
Блукають тигри-людожери,
І оком стежачи, і вухом
За антилопи кожним рухом,
Чи як безпечно в паланкіні
Хтось пропливає по рівнині; –
Й де стрінеш місто, що віками
Стоїть, засипане пісками,
І з того часу спорожніле,
Як діти виросли й змужніли;
Вже там ні звуку – мертва тиша,
В якій не пискне навіть миша;
Й без іскри світла темінь ночі;
Його відвідати я хочу,
Коли уже дорослим стану,
У супроводі каравану;
І свічки світло, й мови звуки
Знов потривожать шар пилюки;
Й повідають зі стін картинки
Про фараонів мудрі вчинки;
Й ще б іграшку міг відшукати
З Єгипту Давнього хлоп’яти.
Х
Travel
I should like to rise and go
Where the golden apples grow;--
Where below another sky
Parrot islands anchored lie,
And, watched by cockatoos and goats,
Lonely Crusoes building boats;--
Where in sunshine reaching out
Eastern cities, miles about,
Are with mosque and minaret
Among sandy gardens set,
And the rich goods from near and far
Hang for sale in the bazaar;--
Where the Great Wall round China goes,
And on one side the desert blows,
And with the voice and bell and drum,
Cities on the other hum;--
Where are forests hot as fire,
Wide as England, tall as a spire,
Full of apes and cocoa-nuts
And the negro hunters' huts;--
Where the knotty crocodile
Lies and blinks in the Nile,
And the red flamingo flies
Hunting fish before his eyes;--
Where in jungles near and far,
Man-devouring tigers are,
Lying close and giving ear
Lest the hunt be drawing near,
Or a comer-by be seen
Swinging in the palanquin;--
Where among the desert sands
Some deserted city stands,
All its children, sweep and prince,
Grown to manhood ages since,
Not a foot in street or house,
Not a stir of child or mouse,
And when kindly falls the night,
In all the town no spark of light.
There I'll come when I'm a man
With a camel caravan;
Light a fire in the gloom
Of some dusty dining-room;
See the pictures on the walls,
Heroes fights and festivals;
And in a corner find the toys
Of the old Egyptian boys.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
