Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
Сусід його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.
Занадто в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно
2026.05.17
22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.
Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни
2026.05.17
19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
2026.05.17
17:44
Втомився украй, не спавши, зовсім не
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
Втомився украй, мій розум блимає
Не знаю, чи то встати і випити іще
О, не то
Втомився украй робити щось впусту
Втомився украй, про тебе думав тут
Тебе покликати міг би, але знаю цю майбуть
Кажеш, я дратую тебе
2026.05.17
17:02
Нелегко живеться бідним жебракам на світі.
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
Не завжди є, що поїсти чи вдосталь попити.
Живе, наче та билина у чистому полі,
Котиться, куди занести здатна гірка доля,
Куди вітер життя котить й прихистку немає.
Жебраючи по дорогах, по шляхах блукає.
Де
2026.05.17
11:34
Я хочу заховатись у світах,
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
Новітніх, переливчастих, барвистих.
Я хочу заховатись у снігах
І у похмурім, перепрілім листі.
Упасти вниз, немовби збитий птах,
І злитися з божественним намистом.
Я хочу прямувати у світи
2026.05.17
11:17
Забери мене туди,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
де немає сліз біди,
тільки небеса безкраю
на околиці розмаю.
Ти чекай мене, коханий,
де зірниця полум'яна
враз спалахує свічею,
вогняницею тією,
2026.05.17
11:14
Ми, буває, від себе втікаєм,
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
кожен прагне своє наздогнати,
але час — він це просто мотає
на одвічні свої циферблати.
Через мінні поля безрозсудства
час ішов завжди рівно і сухо,
він доводив учених до глупства
2026.05.17
10:14
не мав ні статків ні хатів
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
не мав і звиклої автівки
хтось оббирав мене до нитки
всіляк однак і я хотів
у цій намарній боротьбі
де нас оточують примари
іще якийсь вампір кумарить
жадає крови та ганьби
2026.05.17
08:48
Як закриєш очі вночі зі скрипом,
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
Катеринку розкрутиш з думок звичайних,
Наче зернятко проса щуром трамвайним
По дзвінкому сталевому лабіринту,
Без кінця і краю, без насолоди,
За дурними законами злої карми -
Не у тебе ж суд чи скрипти свободи -
2026.05.17
06:19
І. Г...
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
Краще було б не торкати
Поглядом ніжним своїм
Вкутану теплим халатом
Жінку на ганку чужім.
Краще було б не плекати
В серці наївнім надій,
Що я сподобатись здатен
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.05.14
2026.05.13
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 1
Елісон Каннінгем
Від її хлопчика
За ночі ті, що недоспала, –
Мені сповна їх віддавала;
За руку, що мене вела, –
А стежка вся в ямках була;
За всі книжки, що ти читала;
За болі всі, що їх знімала;
За все, що ти дала мені
В ті дні, щасливі і сумні; –
Матусю друга, перша дружко,
Мій ангеле, моя ти служко,
Від хлопчика, що вже змужнів,
Прийми цю книжечку віршів.
Хто ж їх читає нині – всім
Таку ж дай, боже, няню їм;
Й дитині кожній, як рядки ці
З уст чує брата чи сестриці, –
В них тим же голосом озвись,
Що чарував мене колись.
To Alison Cunningham
From Her Boy
For the long nights you lay awake
And watched for my unworthy sake:
For your most comfortable hand
That led me through the uneven land:
For all the story-books you read:
For all the pains you comforted:
For all you pitied, all you bore,
In sad and happy days of yore:--
My second Mother, my first Wife,
The angel of my infant life--
From the sick child, now well and old,
Take, nurse, the little book you hold!
And grant it, Heaven, that all who read
May find as dear a nurse at need,
And every child who lists my rhyme,
In the bright, fireside, nursery clime,
May hear it in as kind a voice
As made my childish days rejoice!
R. L. S.
Дитячий сад віршів
І
В ліжко літом
Зимою я встаю вночі,
Вдягаюсь також при свічі;
А літом інша вже дурня:
Лягати слід при світлі дня;
Щоб з ліжка зріти вже, як дню
Дарують птахи метушню,
Й ще чути довго перед сном
Дорослих кроки за вікном.
Чи ж не засмутить це тебе:
Як небо чисте й голубе,
Й жде стільки ігор і пісень, –
Лягати в ліжко, як ще день?
A Child's Garden of Verses
І
Bed in Summer
In winter I get up at night
And dress by yellow candle-light.
In summer quite the other way,
I have to go to bed by day.
I have to go to bed and see
The birds still hopping on the tree,
Or hear the grown-up people's feet
Still going past me in the street.
And does it not seem hard to you,
When all the sky is clear and blue,
And I should like so much to play,
To have to go to bed by day?
ІІ
Думка
Як не радіти від знаття,
Що вдосталь їжі є й пиття,
З дітьми, що шлють подяки вість
З усіх, де люблять бога, місць.
ІІ
A Thought
It is very nice to think
The world is full of meat and drink,
With little children saying grace
In every Christian kind of place.
ІІІ
На березі моря
Як я біля моря був, татко
Мені дав дерев’яну лопатку,
Щоб у піску ямки копати;
Й порожніми були мої нори,
А потім їх заповнило море,
Наскільки змогло дістати.
ІІІ
At the Sea-side
When I was down beside the sea
A wooden spade they gave to me
To dig the sandy shore.
My holes were empty like a cup.
In every hole the sea came up,
Till it could come no more.
ІV
Нічні видіння
В кожну ніч одне й те саме:
Лиш загасить світло мама,
Натовп бачу, звук пісень
Чую; й чітко, наче вдень.
Королі, й вожді, й солдати,
Несучи речей багато,
Йдуть; й у кількості такій,
Що безсилий погляд мій.
Ще цього не зрів ніхто
Навіть в цирку-шапіто:
Люди й звірі – в караван
Поєднав їх барабан.
Спершу їхній рух повільний,
Потім – бистрий і свавільний;
Й поки ввійдем в царство сну,
Цих видінь не прожену.
ІV
Young Night-Thought
All night long and every night,
When my mama puts out the light,
I see the people marching by,
As plain as day before my eye.
Armies and emperor and kings,
All carrying different kinds of things,
And marching in so grand a way,
You never saw the like by day.
So fine a show was never seen
At the great circus on the green;
For every kind of beast and man
Is marching in that caravan.
As first they move a little slow,
But still the faster on they go,
And still beside me close I keep
Until we reach the town of Sleep.
V
Весь обов’язок дітей
Дитина мусить правду говорити,
Й коли хтось не дочув би – повторити;
І за столом поводитися гоже,
Принаймні, наскільки вона це зможе.
V
Whole Duty of Children
A child should always say what's true
And speak when he is spoken to,
And behave mannerly at table;
At least as far as he is able.
VІ
Дощ
Дощ падає на все довкіл:
На ліс, на поля неозорі,
На зонтики наші ось тут
І на кораблі у морі.
VІ
Rain
The rain is falling all around,
It falls on field and tree,
It rains on the umbrellas here,
And on the ships at sea.
Від її хлопчика
За ночі ті, що недоспала, –
Мені сповна їх віддавала;
За руку, що мене вела, –
А стежка вся в ямках була;
За всі книжки, що ти читала;
За болі всі, що їх знімала;
За все, що ти дала мені
В ті дні, щасливі і сумні; –
Матусю друга, перша дружко,
Мій ангеле, моя ти служко,
Від хлопчика, що вже змужнів,
Прийми цю книжечку віршів.
Хто ж їх читає нині – всім
Таку ж дай, боже, няню їм;
Й дитині кожній, як рядки ці
З уст чує брата чи сестриці, –
В них тим же голосом озвись,
Що чарував мене колись.
To Alison Cunningham
From Her Boy
For the long nights you lay awake
And watched for my unworthy sake:
For your most comfortable hand
That led me through the uneven land:
For all the story-books you read:
For all the pains you comforted:
For all you pitied, all you bore,
In sad and happy days of yore:--
My second Mother, my first Wife,
The angel of my infant life--
From the sick child, now well and old,
Take, nurse, the little book you hold!
And grant it, Heaven, that all who read
May find as dear a nurse at need,
And every child who lists my rhyme,
In the bright, fireside, nursery clime,
May hear it in as kind a voice
As made my childish days rejoice!
R. L. S.
Дитячий сад віршів
І
В ліжко літом
Зимою я встаю вночі,
Вдягаюсь також при свічі;
А літом інша вже дурня:
Лягати слід при світлі дня;
Щоб з ліжка зріти вже, як дню
Дарують птахи метушню,
Й ще чути довго перед сном
Дорослих кроки за вікном.
Чи ж не засмутить це тебе:
Як небо чисте й голубе,
Й жде стільки ігор і пісень, –
Лягати в ліжко, як ще день?
A Child's Garden of Verses
І
Bed in Summer
In winter I get up at night
And dress by yellow candle-light.
In summer quite the other way,
I have to go to bed by day.
I have to go to bed and see
The birds still hopping on the tree,
Or hear the grown-up people's feet
Still going past me in the street.
And does it not seem hard to you,
When all the sky is clear and blue,
And I should like so much to play,
To have to go to bed by day?
ІІ
Думка
Як не радіти від знаття,
Що вдосталь їжі є й пиття,
З дітьми, що шлють подяки вість
З усіх, де люблять бога, місць.
ІІ
A Thought
It is very nice to think
The world is full of meat and drink,
With little children saying grace
In every Christian kind of place.
ІІІ
На березі моря
Як я біля моря був, татко
Мені дав дерев’яну лопатку,
Щоб у піску ямки копати;
Й порожніми були мої нори,
А потім їх заповнило море,
Наскільки змогло дістати.
ІІІ
At the Sea-side
When I was down beside the sea
A wooden spade they gave to me
To dig the sandy shore.
My holes were empty like a cup.
In every hole the sea came up,
Till it could come no more.
ІV
Нічні видіння
В кожну ніч одне й те саме:
Лиш загасить світло мама,
Натовп бачу, звук пісень
Чую; й чітко, наче вдень.
Королі, й вожді, й солдати,
Несучи речей багато,
Йдуть; й у кількості такій,
Що безсилий погляд мій.
Ще цього не зрів ніхто
Навіть в цирку-шапіто:
Люди й звірі – в караван
Поєднав їх барабан.
Спершу їхній рух повільний,
Потім – бистрий і свавільний;
Й поки ввійдем в царство сну,
Цих видінь не прожену.
ІV
Young Night-Thought
All night long and every night,
When my mama puts out the light,
I see the people marching by,
As plain as day before my eye.
Armies and emperor and kings,
All carrying different kinds of things,
And marching in so grand a way,
You never saw the like by day.
So fine a show was never seen
At the great circus on the green;
For every kind of beast and man
Is marching in that caravan.
As first they move a little slow,
But still the faster on they go,
And still beside me close I keep
Until we reach the town of Sleep.
V
Весь обов’язок дітей
Дитина мусить правду говорити,
Й коли хтось не дочув би – повторити;
І за столом поводитися гоже,
Принаймні, наскільки вона це зможе.
V
Whole Duty of Children
A child should always say what's true
And speak when he is spoken to,
And behave mannerly at table;
At least as far as he is able.
VІ
Дощ
Дощ падає на все довкіл:
На ліс, на поля неозорі,
На зонтики наші ось тут
І на кораблі у морі.
VІ
Rain
The rain is falling all around,
It falls on field and tree,
It rains on the umbrellas here,
And on the ships at sea.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
