ХVІІ
Край Дрімоти

До друзів зранку йду й лишень
Із ними граюся весь день,
Та варто світло тьмі збороти,
Як вирушаю в край Дрімоти.

У мрій надхмарну далечінь
Лечу на крилах сновидінь
І, подолавши крутизну,
Пливу один по ріках сну.

Багато дивних там речей
Для вух моїх і для очей;
Й до ранку ця плавба й польоти
Тривають у краю Дрімоти.

Проснувшись, можу довго йти,
Та шлях туди вже не знайти;
І жодну з дивних тих пісень
Не в змозі я згадати вдень.

ХVІІ
The Land of Nod

From breakfast on through all the day
At home among my friends I stay,
But every night I go abroad
Afar into the land of Nod.

All by myself I have to go,
With none to tell me what to do--
All alone beside the streams
And up the mountain-sides of dreams.

The strangest things are these for me,
Both things to eat and things to see,
And many frightening sights abroad
Till morning in the land of Nod.

Try as I like to find the way,
I never can get back by day,
Nor can remember plain and clear
The curious music that I hear.


ХVІІІ
Моя тінь

Є в мене тінь маленька, що бігає за мною всюди;
А яка від неї вигода, не знають ні я, ні люди.
Вона дуже схожа на мене від голови і до ніг,
І в ліжко стрибає до того ще, як я в нього ліг.

Й те найдивніше в ній, що міняється вкрай свавільно,
Не так, як діти усі, що ростуть дуже повільно;
Зростає іноді стрімко, мов кулька, яку хтось надуває,
Або ж, маліючи, майже зникне – й таке інколи буває.

Й вона уявлення не має, як повинні гратися діти,
Й посміховиськом робить мене, а я змушений терпіти;
Й чіпляється так за мене, набридлива й боязлива,
Що соромивсь би так за няню триматись, хай навіть і грім, і злива.

Й от удосвіта встав я, коли ще не сходило сонце,
Й по краплі роси побачив на кожної квітки скроньці;
Але не помітив тіні – вона зі мною разом не встала:
Лінивиця дома осталась і в ліжку ще солодко спала.

ХVІІІ
My Shadow

I have a little shadow that goes in and out with me,
And what can be the use of him is more than I can see.
He is very, very like me from the heels up to the head;
And I see him jump before me, when I jump into my bed.

The funniest thing about him is the way he likes to grow--
Not at all like proper children, which is always very slow;
For he sometimes shoots up taller like an india-rubber ball,
And he sometimes goes so little that there's none of him at all.

He hasn't got a notion of how children ought to play,
And can only make a fool of me in every sort of way.
He stays so close behind me, he's a coward you can see;
I'd think shame to stick to nursie as that shadow sticks to me!

One morning, very early, before the sun was up,
I rose and found the shining dew on every buttercup;
But my lazy little shadow, like an arrant sleepy-head,
Had stayed at home behind me and was fast asleep in bed.


ХІХ
Такий порядок

Звик щовечора молиться –
То ж обід не забариться,
А за те, що добрий син,
Ще від батька й апельсин.

Неслух той, що все ламає,
Іграшки ж і їжу має, –
Грішне, й дуже, це дитятко;
Або ж гірший в нього татко.

ХІХ
System

Every night my prayers I say,
And get my dinner every day;
And every day that I've been good,
I get an orange after food.

The child that is not clean and neat,
With lots of toys and things to eat,
He is a naughty child, I'm sure--
Or else his dear papa is poor.


ХХ
Гарний хлопець

Проснувсь я вранці і для мене щасливо день почався;
Сердитих слів не говорив, а грався з дітьми й посміхався.

Й тепер, як сонце зникло вже десь там за лісом темним,
Щасливий, знаючи, що я весь день був хлопцем чемним.

Мене чекає постіль свіжа, та зараз не до спіху,
Бо перед сном слід не забути і про молитву тиху.

Я знаю: сонце ранком знов осяє небо безхмарне,
Й ні стогін сон мій не затьмить, ні сновидіння кошмарне.

То ж я у дрімоти обіймах спатиму аж до світанку,
Допоки дрозда спів не почую в кущі бузку біля ганку.

ХХ
A Good Boy

I woke before the morning, I was happy all the day,
I never said an ugly word, but smiled and stuck to play.

And now at last the sun is going down behind the wood,
And I am very happy, for I know that I've been good.

My bed is waiting cool and fresh, with linen smooth and fair,
And I must be off to sleepsin-by, and not forget my prayer.

I know that, till to-morrow I shall see the sun arise,
No ugly dream shall fright my mind, no ugly sight my eyes.

But slumber hold me tightly till I waken in the dawn,
And hear the thrushes singing in the lilacs round the lawn.


ХХІ
Перед сном

Світло невпинно із кухні й вітальні
Крізь вікна і штори струмує у двір,
А над головою в тремтінні й кружлянні
Виблискують, мабуть, мільйони вже зір.

Й на дереві б ти не знайшов стільки листя,
Й людей стільки в церкві чи парку нема,
Як зір цих на небі, що ними іскриться,
Й від цього світліша стає і пітьма.

Ведмедиця, Сіріус, Марс наді мною,
Й Полярна, що для моряків провідна;
І навіть відро, що стоїть під стіною,
Водою із зорями повне до дна.

Вони помічають мене, з двору гонять;
Я в ліжку шукаю спасіння від них;
Та навіть і там знов уяву полонять:
Кружляють, тремтять в сновидіннях ясних.

ХХІ
Escape at Bedtime

The lights from the parlour and kitchen shone out
Through the blinds and the windows and bars;
And high overhead and all moving about,
There were thousands of millions of stars.

There ne'er were such thousands of leaves on a tree,
Nor of people in church or the Park,
As the crowds of the stars that looked down upon me,
And that glittered and winked in the dark.

The Dog, and the Plough, and the Hunter, and all,
And the star of the sailor, and Mars,
These shown in the sky, and the pail by the wall
Would be half full of water and stars.

They saw me at last, and they chased me with cries,
And they soon had me packed into bed;
But the glory kept shining and bright in my eyes,
And the stars going round in my head.