ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.11.19
2024.11.16
2024.11.11
2024.11.02
2024.11.01
2024.10.30
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 5
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 5
ХХІІ
Пісня-марш
Гребінець ось – марш заграти!
Кроком руш! – І вже на лан
Йдуть не діти, а солдати;
Джонні б’є у барабан.
Мері Джейн за командира,
Пітер замикає тил;
Не зганьбімо ж честь мундира –
Що нам вітер, спека, пил!
Нам уже нема спочинку,
Спразі теж нас не зморить!
Прапор – на прутку хустинка –
Гордо майорить!
Досить слави і розбою,
Командире Джейн!
То ж додому, й не строєм – юрбою,
Бо згаса вже день.
ХХІІ
Marching Song
Bring the comb and play upon it!
Marching, here we come!
Willie cocks his highland bonnet,
Johnnie beats the drum.
Mary Jane commands the party,
Peter leads the rear;
Feet in time, alert and hearty,
Each a Grenadier!
All in the most martial manner
Marching double-quick;
While the napkin, like a banner,
Waves upon the stick!
Here's enough of fame and pillage,
Great commander Jane!
Now that we've been round the village,
Let's go home again.
ХХІІІ
Корова
Корова, що її нога
І бік червоно-білі,
Дає вершки для пирога –
Ви б теж її любили.
Весь день блукає там і тут
По різнотрав’ю всьому;
А звечоріє – і маршрут
Зворотний вже: додому.
І не страшиться вона дощів,
Й від вітру не страждає;
Одна гуляє між кущів
І квіти поїдає.
ХХІІІ
The Cow
The friendly cow all red and white,
I love with all my heart:
She gives me cream with all her might,
To eat with apple-tart.
She wanders lowing here and there,
And yet she cannot stray,
All in the pleasant open air,
The pleasant light of day;
And blown by all the winds that pass
And wet with all the showers,
She walks among the meadow grass
And eats the meadow flowers.
ХХІV
Щаслива думка
Так багато всіляких речей на землі,
Що маємо бути щасливі, мов королі.
ХХІV
Happy Thought
The world is so full of a number of things,
I'm sure we should all be as happy as kings.
ХХV
Вітер
У вись ти змія підійняв
І в небі птаха наздогнав;
Твої кружляння колові,
Мов шурхіт суконь по траві.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
Скрізь бачу я твої сліди,
Але ти в схованці завжди;
Тебе не зрів ще – тільки чув,
Хоч дотик твій не раз відчув.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
О ти, що хмар ганяєш рій,
Скажи: ти юний чи старий?
З пташні ти, може, чи звір’я?
Або ж дитя, сильніше, ніж я?
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
ХХV
The Wind
I saw you toss the kites on high
And blow the birds about the sky;
And all around I heard you pass,
Like ladies' skirts across the grass--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
I saw the different things you did,
But always you yourself you hid.
I felt you push, I heard you call,
I could not see yourself at all--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
O you that are so strong and cold,
O blower, are you young or old?
Are you a beast of field and tree,
Or just a stronger child than me?
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
ХХVІ
Пам’ятний млин
Нехтуючи забороною й ще один до гріхів додавши,
В саду ламаючи гілля, й то повзком, то бігцем,
Усіх загорож перешкоди здолавши,
Вздовж річки прямуємо вже путівцем.
Попереду млин і загата, й там, вся в піні білій, вода
Бурлить, нас оглушуючи гуркотом грому,
Й на колесо млина по жолобу спада; –
Красива місцина, й так близько вона від дому!
Стають все глухішими селища звуки,
Пташні спів тихіше з горбів долина;
Й мельника там бачимо, сірого від пилюки,
Й оглухлого трішки від гармидеру млина.
Роки хай летять, а колеса цього крутіння
Триватиме довго ще, на втіху дітям усім;
Й те ж бурління води, й таке ж піни кипіння
Милуватиме інших, і як ми вже залишимо дім.
Та вернемось із Індії, з морів далеких додому
Солдатами і героями, – але й тоді
Млина старого колесо, не відаючи втоми,
Так же піну здійматиме на бурливій воді.
Ти з дарунком від мене – камінцем мармуровим;
Я із монеткою, яку ти колись дав мені; –
Вже постарілі, з відзнаками, у вбранні святковім
Зустрінемось тут і минулі згадаємо дні.
ХХVІ
Keepsake Mill
Over the borders, a sin without pardon,
Breaking the branches and crawling below,
Out through the breach in the wall of the garden,
Down by the banks of the river we go.
Here is a mill with the humming of thunder,
Here is the weir with the wonder of foam,
Here is the sluice with the race running under--
Marvellous places, though handy to home!
Sounds of the village grow stiller and stiller,
Stiller the note of the birds on the hill;
Dusty and dim are the eyes of the miller,
Deaf are his ears with the moil of the mill.
Years may go by, and the wheel in the river
Wheel as it wheels for us, children, to-day,
Wheel and keep roaring and foaming for ever
Long after all of the boys are away.
Home for the Indies and home from the ocean,
Heroes and soldiers we all will come home;
Still we shall find the old mill wheel in motion,
Turning and churning that river to foam.
You with the bean that I gave when we quarrelled,
I with your marble of Saturday last,
Honoured and old and all gaily apparelled,
Here we shall meet and remember the past.
Пісня-марш
Гребінець ось – марш заграти!
Кроком руш! – І вже на лан
Йдуть не діти, а солдати;
Джонні б’є у барабан.
Мері Джейн за командира,
Пітер замикає тил;
Не зганьбімо ж честь мундира –
Що нам вітер, спека, пил!
Нам уже нема спочинку,
Спразі теж нас не зморить!
Прапор – на прутку хустинка –
Гордо майорить!
Досить слави і розбою,
Командире Джейн!
То ж додому, й не строєм – юрбою,
Бо згаса вже день.
ХХІІ
Marching Song
Bring the comb and play upon it!
Marching, here we come!
Willie cocks his highland bonnet,
Johnnie beats the drum.
Mary Jane commands the party,
Peter leads the rear;
Feet in time, alert and hearty,
Each a Grenadier!
All in the most martial manner
Marching double-quick;
While the napkin, like a banner,
Waves upon the stick!
Here's enough of fame and pillage,
Great commander Jane!
Now that we've been round the village,
Let's go home again.
ХХІІІ
Корова
Корова, що її нога
І бік червоно-білі,
Дає вершки для пирога –
Ви б теж її любили.
Весь день блукає там і тут
По різнотрав’ю всьому;
А звечоріє – і маршрут
Зворотний вже: додому.
І не страшиться вона дощів,
Й від вітру не страждає;
Одна гуляє між кущів
І квіти поїдає.
ХХІІІ
The Cow
The friendly cow all red and white,
I love with all my heart:
She gives me cream with all her might,
To eat with apple-tart.
She wanders lowing here and there,
And yet she cannot stray,
All in the pleasant open air,
The pleasant light of day;
And blown by all the winds that pass
And wet with all the showers,
She walks among the meadow grass
And eats the meadow flowers.
ХХІV
Щаслива думка
Так багато всіляких речей на землі,
Що маємо бути щасливі, мов королі.
ХХІV
Happy Thought
The world is so full of a number of things,
I'm sure we should all be as happy as kings.
ХХV
Вітер
У вись ти змія підійняв
І в небі птаха наздогнав;
Твої кружляння колові,
Мов шурхіт суконь по траві.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
Скрізь бачу я твої сліди,
Але ти в схованці завжди;
Тебе не зрів ще – тільки чув,
Хоч дотик твій не раз відчув.
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
О ти, що хмар ганяєш рій,
Скажи: ти юний чи старий?
З пташні ти, може, чи звір’я?
Або ж дитя, сильніше, ніж я?
О вітре, звук твоїх пісень
Мене чарує увесь день!
ХХV
The Wind
I saw you toss the kites on high
And blow the birds about the sky;
And all around I heard you pass,
Like ladies' skirts across the grass--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
I saw the different things you did,
But always you yourself you hid.
I felt you push, I heard you call,
I could not see yourself at all--
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
O you that are so strong and cold,
O blower, are you young or old?
Are you a beast of field and tree,
Or just a stronger child than me?
O wind, a-blowing all day long,
O wind, that sings so loud a song!
ХХVІ
Пам’ятний млин
Нехтуючи забороною й ще один до гріхів додавши,
В саду ламаючи гілля, й то повзком, то бігцем,
Усіх загорож перешкоди здолавши,
Вздовж річки прямуємо вже путівцем.
Попереду млин і загата, й там, вся в піні білій, вода
Бурлить, нас оглушуючи гуркотом грому,
Й на колесо млина по жолобу спада; –
Красива місцина, й так близько вона від дому!
Стають все глухішими селища звуки,
Пташні спів тихіше з горбів долина;
Й мельника там бачимо, сірого від пилюки,
Й оглухлого трішки від гармидеру млина.
Роки хай летять, а колеса цього крутіння
Триватиме довго ще, на втіху дітям усім;
Й те ж бурління води, й таке ж піни кипіння
Милуватиме інших, і як ми вже залишимо дім.
Та вернемось із Індії, з морів далеких додому
Солдатами і героями, – але й тоді
Млина старого колесо, не відаючи втоми,
Так же піну здійматиме на бурливій воді.
Ти з дарунком від мене – камінцем мармуровим;
Я із монеткою, яку ти колись дав мені; –
Вже постарілі, з відзнаками, у вбранні святковім
Зустрінемось тут і минулі згадаємо дні.
ХХVІ
Keepsake Mill
Over the borders, a sin without pardon,
Breaking the branches and crawling below,
Out through the breach in the wall of the garden,
Down by the banks of the river we go.
Here is a mill with the humming of thunder,
Here is the weir with the wonder of foam,
Here is the sluice with the race running under--
Marvellous places, though handy to home!
Sounds of the village grow stiller and stiller,
Stiller the note of the birds on the hill;
Dusty and dim are the eyes of the miller,
Deaf are his ears with the moil of the mill.
Years may go by, and the wheel in the river
Wheel as it wheels for us, children, to-day,
Wheel and keep roaring and foaming for ever
Long after all of the boys are away.
Home for the Indies and home from the ocean,
Heroes and soldiers we all will come home;
Still we shall find the old mill wheel in motion,
Turning and churning that river to foam.
You with the bean that I gave when we quarrelled,
I with your marble of Saturday last,
Honoured and old and all gaily apparelled,
Here we shall meet and remember the past.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію