ІV
Книжки з малюнками взимку

Як зима вже на дворі,
Й прилетіли снігурі,
Й труситься щодня сніжок –
Жду з малюнками книжок.

Сплять під завивання хуг
Спорожнілі поле й луг;
Й ту ж, та в квітах всю, рівнину
На малюнку в книжці стріну.

Вже давно замовк струмок,
Бо скував його льодок;
Та його в дзюрчань чарунку
Бачу в книжці на малюнку.

Серце й розум підкоря,
Зве у мандри за моря
Даль неходжених стежок
На малюнках із книжок.

Як же вдячний тому світу,
Що і взимку в буйстві квіту
Оживав на сторінках
В ілюстрованих книжках!

ІV
Picture-books in Winter

Summer fading, winter comes--
Frosty mornings, tingling thumbs,
Window robins, winter rooks,
And the picture story-books.

Water now is turned to stone
Nurse and I can walk upon;
Still we find the flowing brooks
In the picture story-books.

All the pretty things put by,
Wait upon the children's eye,
Sheep and shepherds, trees and crooks,
In the picture story-books.

We may see how all things are
Seas and cities, near and far,
And the flying fairies' looks,
In the picture story-books.

How am I to sing your praise,
Happy chimney-corner days,
Sitting safe in nursery nooks,
Reading picture story-books?


V
Мої скарби

Ці горішки, що я у ящичках дерев’яних
Зберігаю біля солдатиків олов’яних,
Ми збирали із нянею вдвох восени –
В прибережному лісі дозрівали вони.

Свисток цей – послухайте, як він звучить! –
Ми зробили, як в лузі присіли спочить,
Із гілки верби – і, крім ножика, нема
Мого в нім нічого, бо няня вирізала сама.

Про камінь же сірий із добавленням білого
Не можу згадати, де ми в полі знайшли його;
Нести було важко, – то ж вірю, що непростий,
Хоч тато і заперечує, що він золотий.

Найдорожчий же з усіх моїх скарбів –
Бо хто із дітей би ще цим володів? –
Стамеска, де ручка гладенька й зручна,
І зроблена столяром справжнім вона.

V
My Treasures

These nuts, that I keep in the back of the nest,
Where all my tin soldiers are lying at rest,
Were gathered in Autumn by nursie and me
In a wood with a well by the side of the sea.

This whistle we made (and how clearly it sounds!)
By the side of a field at the end of the grounds.
Of a branch of a plane, with a knife of my own,
It was nursie who made it, and nursie alone!

The stone, with the white and the yellow and grey,
We discovered I cannot tell HOW far away;
And I carried it back although weary and cold,
For though father denies it, I'm sure it is gold.

But of all my treasures the last is the king,
For there's very few children possess such a thing;
And that is a chisel, both handle and blade,
Which a man who was really a carpenter made.


VІ
Місто з кубиків

Що з кубиків можна було б збудувати?
Палаци і храми, мости і загати.
Хай дощ за вікном розійшовсь не на жарт –
Не студить він мій будівничий азарт.

За гори – диван мені, й килим – за море;
Й тут зводити буду я місто просторе:
Млин, церква; й палац – вже на їхньому тлі;
І гавань – приймати мої кораблі.

Розкішний палац, де і мури, й колони;
Скрізь башти ажурні й масивні пілони;
І сходи спускаються аж до води,
Щоб там кораблі міг зустріти завжди.

Два в плаванні ще, й один – біля причалу:
Ви чули, як пісня матросів звучала!
По сходах палацу вже йдуть королі:
Несуть подарунки мені – й немалі.

Що швидко звелось – легко і зруйнувати!
Й за мить буде місто в руїнах лежати:
Вже кубиків тільки безладна юрма,
А міста мого біля моря нема!

Та ні – не загубляться в пам’яті млі
І церква, й палац, і мої кораблі;
І скільки не житиму й де лиш не буду –
Те місто, що я звів колись, не забуду.

VІ
Block City

What are you able to build with your blocks?
Castles and palaces, temples and docks.
Rain may keep raining, and others go roam,
But I can be happy and building at home.

Let the sofa be mountains, the carpet be sea,
There I'll establish a city for me:
A kirk and a mill and a palace beside,
And a harbour as well where my vessels may ride.

Great is the palace with pillar and wall,
A sort of a tower on the top of it all,
And steps coming down in an orderly way
To where my toy vessels lie safe in the bay.

This one is sailing and that one is moored:
Hark to the song of the sailors aboard!
And see, on the steps of my palace, the kings
Coming and going with presents and things!

Yet as I saw it, I see it again,
The kirk and the palace, the ships and the men,
And as long as I live and where'er I may be,
I'll always remember my town by the sea.


VІІ
Країна, вичитана з книг

За стіл, як згасне світло дня,
Збирається уся рідня;
Час у розмовах коротають,
Але ні в що вони не грають.

А я повзу попід стіною,
Й моя гвинтівочка зі мною;
Вже за диваном, де темніше,
Йде полювання сміливіше.

Де ж найглухіше місце – там
Влаштовую я свій вігвам,
Щоб в ігри, вичитані з книг,
Награтись перед сном ще встиг.

Ось горб, а то – ліс і рівнина;
Й моя це люба самотина.
А там он річка – й буде бій,
Бо йдуть леви на водопій.

Не лампу й рідних бачать очі –
Вже табір це сяйний в тьмі ночі;
Я ж, мов індієць-слідопит,
Крадусь – та сну вже чую гніт.

Пора! – З ріднею попрощався
Й додому морем вже вертався;
Й забуть і в ліжку ще не міг
Країну, вичитану з книг.

VІІ
The Land of Story-Books

At evening when the lamp is lit,
Around the fire my parents sit;
They sit at home and talk and sing,
And do not play at anything.

Now, with my little gun, I crawl
All in the dark along the wall,
And follow round the forest track
Away behind the sofa back.

There, in the night, where none can spy,
All in my hunter's camp I lie,
And play at books that I have read
Till it is time to go to bed.

These are the hills, these are the woods,
These are my starry solitudes;
And there the river by whose brink
The roaring lions come to drink.

I see the others far away
As if in firelit camp they lay,
And I, like to an Indian scout,
Around their party prowled about.

So when my nurse comes in for me,
Home I return across the sea,
And go to bed with backward looks
At my dear land of Story-books.