Самотня дитина

І
Незримий друг

Коли діти виходять для ігор на луг,
До них долучається їх незримий друг;
Коли в іграх вони і щасливі, й веселі –
Товариш Дітей завітав до оселі.

Ніхто його не чув і не бачив ніхто,
Й портрет його не складеш із квадратиків лото;
Та він завжди присутній, на дворі чи в домі,
Коли діти весь день граються, не відаючи втоми.

Зустрінеш його і в долині, й на горбі;
Й коли на склянці дзеленчиш, підспівує він тобі;
Якщо без причини щасливий хлопчисько –
Товариш Дітей десь очікує близько.

Маленьким бути бажає, місць не боїться брудних,
Бо коли ти печери копаєш, це він поселяється в них;
Й коли зібравсь у війну із солдатиками своїми грати,
Він зробить усе, щоб тобі лиш перемагати.

Й попросить, коли позіхає твій рот,
Заснути скоріше, не відаючи турбот;
Й це він, як все в домі у сон поринає,
Розкидані іграшки тихо збирає.

The Child Alone

І
The Unseen Playmate

When children are playing alone on the green,
In comes the playmate that never was seen.
When children are happy and lonely and good,
The Friend of the Children comes out of the wood.

Nobody heard him, and nobody saw,
His is a picture you never could draw,
But he's sure to be present, abroad or at home,
When children are happy and playing alone.

He lies in the laurels, he runs on the grass,
He sings when you tinkle the musical glass;
Whene'er you are happy and cannot tell why,
The Friend of the Children is sure to be by!

He loves to be little, he hates to be big,
'T is he that inhabits the caves that you dig;
'T is he when you play with your soldiers of tin
That sides with the Frenchmen and never can win.

'T is he, when at night you go off to your bed,
Bids you go to sleep and not trouble your head;
For wherever they're lying, in cupboard or shelf,
'T is he will take care of your playthings himself!


ІІ
Я і мій кораблик

Так, це я – капітан корабля, що плаває
По ставку, де з боків усіх осока;
По ставку я сновигаю, все ж не полишає мрія,
Що, коли дорослим стану, я тоді секрет відкрию,
Як пливти йому й за межами ставка.

Коли стану, як матросик той біля штурвала,
Хоч він іграшка, його я оживлю;
Сам займу вже його місце, а він буде помагати;
Й коли вийдемо у море й вітер буде підганяти –
Перешкод уже не буде кораблю.

Й ви побачите, як впевнено пливтиму
Я морями, побувавши там і тут;
Із матросиком маленьким досягну багато чого,
І новий відкрию острів, де він ще не був до цього,
Й дам з гарматки іграшкової салют.

ІІ
My Ship and I

O it's I that am the captain of a tiny little ship,
Of a ship that goes a sailing on the pond;
And my ship it keeps a-turning all around and all about;
But when I'm a little older, I shall find the secret out
How to send my vessel sailing on beyond.

For I mean to grow a little as the dolly at the helm,
And the dolly I intend to come alive;
And with him beside to help me, it's a-sailing I shall go,
It's a-sailing on the water, when the jolly breezes blow
And the vessel goes a dive-dive-dive.

O it's then you'll see me sailing through the rushes and the reeds,
And you'll hear the water singing at the prow;
For beside the dolly sailor, I'm to voyage and explore,
To land upon the island where no dolly was before,
And to fire the penny cannon in the bow.


ІІІ
Мої володіння

Коли уздовж потічка йшов,
Я улоговинку знайшов, –
Й до пліч якраз мені;
Там буйство вересу і дроку:
Червоне з жовтим тішать око
В останні літа дні.

Гір крутизна вже – не горбів –
Довкруж; а човника зробив –
Й потічок морем став.
Тоді ж і місто спорудив,
І всі печери дослідив,
І назву кожній дав.

Малі горобчики вгорі,
Внизу маленькі піскарі,
Весь буйний лугу квіт –
Уже моє все, що довкіл;
Для мене і дзижчання бджіл,
І ластівок політ.

Я гравсь там, де моря найглибші,
Буйніший квіт, луги найліпші;
Й він мій – увесь цей край!
Та голос матінки долинув,
Як день у сутінки поринув, –
Що жде мене мій чай.

Й пішов, залишив серцю милі
І діл, і води потемнілі,
Цей верес і цей дрік;
Й став дім свій знов я обживати –
Здались гігантськими кімнати, –
Так до малого звик!

ІІІ
My Kingdom

Down by a shining water well
I found a very little dell,
No higher than my head.
The heather and the gorse about
In summer bloom were coming out,
Some yellow and some red.

I called the little pool a sea;
The little hills were big to me;
For I am very small.
I made a boat, I made a town,
I searched the caverns up and down,
And named them one and all.

And all about was mine, I said,
The little sparrows overhead,
The little minnows too.
This was the world and I was king;
For me the bees came by to sing,
For me the swallows flew.

I played there were no deeper seas,
Nor any wider plains than these,
Nor other kings than me.
At last I heard my mother call
Out from the house at evenfall,
To call me home to tea.

And I must rise and leave my dell,
And leave my dimpled water well,
And leave my heather blooms.
Alas! and as my home I neared,
How very big my nurse appeared.
How great and cool the rooms!