ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх не в силі і порахувать!.
Куми, свати, «нелохи», просто смерди –
уся, як кажуть, королівська рать
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх не в силі і порахувать!.
Куми, свати, «нелохи», просто смерди –
уся, як кажуть, королівська рать
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
2024.04.18
05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 14
ІІІ
Квіти
Всі їх назви знає нянька:
Вероніка, Наперстянка,
Мальва, Шавлія, Азалія,
Маргаритка і Конвалія.
Їхні крихітні ліси
Сяють іскрами роси:
Деревця ж не для людей,
А для бджілок і для фей.
В цих лісах тоненькі віти
Прикрашають дивні квіти;
Й там, де розрослись лілеї,
Дім свій збудували феї.
Гарні ви, дерева в хащі, –
Та ліси із квітів кращі;
Тут, не будь таким високим,
Й жив би я, у фей під боком.
ІІІ
The Flowers
All the names I know from nurse:
Gardener's garters, Shepherd's purse,
Bachelor's buttons, Lady's smock,
And the Lady Hollyhock.
Fairy places, fairy things,
Fairy woods where the wild bee wings,
Tiny trees for tiny dames--
These must all be fairy names!
Tiny woods below whose boughs
Shady fairies weave a house;
Tiny tree-tops, rose or thyme,
Where the braver fairies climb!
Fair are grown-up people's trees,
But the fairest woods are these;
Where, if I were not so tall,
I should live for good and all.
IV
Літнє сонце
Мандрує сонце у блакиті,
Не спочиваючи ні миті;
В день літній серед спеки млива
Рясніш дощу проміння злива.
Як на вікні не рухай штору,
Воно у цю спекотну пору
Щілину спробує знайти,
Й просуне пальці золоті.
І на горищі павутину
Осяяло за мить єдину;
І в запилюжений сінник
Його промінчик вже проник.
Прийде і в сад раніш від мене,
Де свіже все й таке зелене;
І зазирне під кожний кущ,
Й у сховок, де таїться плющ.
Щоб розпускались вчасно квіти,
Й раділи і дорослі, й діти, –
В небес блакиті увесь рік
Мандрує Світу Садівник.
IV
Summer Sun
Great is the sun, and wide he goes
Through empty heaven with repose;
And in the blue and glowing days
More thick than rain he showers his rays.
Though closer still the blinds we pull
To keep the shady parlour cool,
Yet he will find a chink or two
To slip his golden fingers through.
The dusty attic spider-clad
He, through the keyhole, maketh glad;
And through the broken edge of tiles
Into the laddered hay-loft smiles.
Meantime his golden face around
He bares to all the garden ground,
And sheds a warm and glittering look
Among the ivy's inmost nook.
Above the hills, along the blue,
Round the bright air with footing true,
To please the child, to paint the rose,
The gardener of the World, he goes.
V
Німий солдатик
Лугом скошеним я йшов
Й нірку в дерні там знайшов;
В ній солдатика сховав –
Хай живе серед отав.
Навесні уже нова
Вкрила сховок мій трава:
В ці вологі й теплі дні
По коліна вже мені.
В травах там його домівка;
Ввись націлена гвинтівка;
Вдяг пурпурний він мундир
Й очі звів до сонця й зір.
Й коли трави вже дозріли,
Гострі коси їх скосили;
То ж як луг знов оголивсь,
Сховок теж очам явивсь.
Вже тепер, як в лузі йду,
Я солдатика знайду;
Але в цім і смуток мій –
Бо солдатик той німий.
Жив тут; яв його і сни –
В трав’яних лісах весни;
Те робив, як в нірку ліг,
Що і я робити б міг.
Скільки ж див було навкруг:
Повнивсь буйством квітів луг;
Зрів зі схованки своєї,
Як між трав блукали феї.
В його нірку були вхожі
Бджілки і корівки божі;
А лишавсь один – із трав
Бабки лет спостерігав.
Але й слова ні одного
Не діждешся вже від нього;
То ж німим вертайся в дім –
Сам про все це розповім.
V
The Dumb Soldier
When the grass was closely mown,
Walking on the lawn alone,
In the turf a hole I found,
And hid a soldier underground.
Spring and daisies came apace;
Grasses hid my hiding place;
Grasses run like a green sea
O'er the lawn up to my knee.
Under grass alone he lies,
Looking up with leaden eyes,
Scarlet coat and pointed gun,
To the stars and to the sun.
When the grass is ripe like grain,
When the scythe is stoned again,
When the lawn is shaven clear,
Then my hole shall reappear.
I shall find him, never fear,
I shall find my grenadier;
But for all that's gone and come,
I shall find my soldier dumb.
He has lived, a little thing,
In the grassy woods of spring;
Done, if he could tell me true,
Just as I should like to do.
He has seen the starry hours
And the springing of the flowers;
And the fairy things that pass
In the forests of the grass.
In the silence he has heard
Talking bee and ladybird,
And the butterfly has flown
O'er him as he lay alone.
Not a word will he disclose,
Not a word of all he knows.
I must lay him on the shelf,
And make up the tale myself.
Квіти
Всі їх назви знає нянька:
Вероніка, Наперстянка,
Мальва, Шавлія, Азалія,
Маргаритка і Конвалія.
Їхні крихітні ліси
Сяють іскрами роси:
Деревця ж не для людей,
А для бджілок і для фей.
В цих лісах тоненькі віти
Прикрашають дивні квіти;
Й там, де розрослись лілеї,
Дім свій збудували феї.
Гарні ви, дерева в хащі, –
Та ліси із квітів кращі;
Тут, не будь таким високим,
Й жив би я, у фей під боком.
ІІІ
The Flowers
All the names I know from nurse:
Gardener's garters, Shepherd's purse,
Bachelor's buttons, Lady's smock,
And the Lady Hollyhock.
Fairy places, fairy things,
Fairy woods where the wild bee wings,
Tiny trees for tiny dames--
These must all be fairy names!
Tiny woods below whose boughs
Shady fairies weave a house;
Tiny tree-tops, rose or thyme,
Where the braver fairies climb!
Fair are grown-up people's trees,
But the fairest woods are these;
Where, if I were not so tall,
I should live for good and all.
IV
Літнє сонце
Мандрує сонце у блакиті,
Не спочиваючи ні миті;
В день літній серед спеки млива
Рясніш дощу проміння злива.
Як на вікні не рухай штору,
Воно у цю спекотну пору
Щілину спробує знайти,
Й просуне пальці золоті.
І на горищі павутину
Осяяло за мить єдину;
І в запилюжений сінник
Його промінчик вже проник.
Прийде і в сад раніш від мене,
Де свіже все й таке зелене;
І зазирне під кожний кущ,
Й у сховок, де таїться плющ.
Щоб розпускались вчасно квіти,
Й раділи і дорослі, й діти, –
В небес блакиті увесь рік
Мандрує Світу Садівник.
IV
Summer Sun
Great is the sun, and wide he goes
Through empty heaven with repose;
And in the blue and glowing days
More thick than rain he showers his rays.
Though closer still the blinds we pull
To keep the shady parlour cool,
Yet he will find a chink or two
To slip his golden fingers through.
The dusty attic spider-clad
He, through the keyhole, maketh glad;
And through the broken edge of tiles
Into the laddered hay-loft smiles.
Meantime his golden face around
He bares to all the garden ground,
And sheds a warm and glittering look
Among the ivy's inmost nook.
Above the hills, along the blue,
Round the bright air with footing true,
To please the child, to paint the rose,
The gardener of the World, he goes.
V
Німий солдатик
Лугом скошеним я йшов
Й нірку в дерні там знайшов;
В ній солдатика сховав –
Хай живе серед отав.
Навесні уже нова
Вкрила сховок мій трава:
В ці вологі й теплі дні
По коліна вже мені.
В травах там його домівка;
Ввись націлена гвинтівка;
Вдяг пурпурний він мундир
Й очі звів до сонця й зір.
Й коли трави вже дозріли,
Гострі коси їх скосили;
То ж як луг знов оголивсь,
Сховок теж очам явивсь.
Вже тепер, як в лузі йду,
Я солдатика знайду;
Але в цім і смуток мій –
Бо солдатик той німий.
Жив тут; яв його і сни –
В трав’яних лісах весни;
Те робив, як в нірку ліг,
Що і я робити б міг.
Скільки ж див було навкруг:
Повнивсь буйством квітів луг;
Зрів зі схованки своєї,
Як між трав блукали феї.
В його нірку були вхожі
Бджілки і корівки божі;
А лишавсь один – із трав
Бабки лет спостерігав.
Але й слова ні одного
Не діждешся вже від нього;
То ж німим вертайся в дім –
Сам про все це розповім.
V
The Dumb Soldier
When the grass was closely mown,
Walking on the lawn alone,
In the turf a hole I found,
And hid a soldier underground.
Spring and daisies came apace;
Grasses hid my hiding place;
Grasses run like a green sea
O'er the lawn up to my knee.
Under grass alone he lies,
Looking up with leaden eyes,
Scarlet coat and pointed gun,
To the stars and to the sun.
When the grass is ripe like grain,
When the scythe is stoned again,
When the lawn is shaven clear,
Then my hole shall reappear.
I shall find him, never fear,
I shall find my grenadier;
But for all that's gone and come,
I shall find my soldier dumb.
He has lived, a little thing,
In the grassy woods of spring;
Done, if he could tell me true,
Just as I should like to do.
He has seen the starry hours
And the springing of the flowers;
And the fairy things that pass
In the forests of the grass.
In the silence he has heard
Talking bee and ladybird,
And the butterfly has flown
O'er him as he lay alone.
Not a word will he disclose,
Not a word of all he knows.
I must lay him on the shelf,
And make up the tale myself.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію