ІІІ
Квіти

Всі їх назви знає нянька:
Вероніка, Наперстянка,
Мальва, Шавлія, Азалія,
Маргаритка і Конвалія.

Їхні крихітні ліси
Сяють іскрами роси:
Деревця ж не для людей,
А для бджілок і для фей.

В цих лісах тоненькі віти
Прикрашають дивні квіти;
Й там, де розрослись лілеї,
Дім свій збудували феї.

Гарні ви, дерева в хащі, –
Та ліси із квітів кращі;
Тут, не будь таким високим,
Й жив би я, у фей під боком.

ІІІ
The Flowers

All the names I know from nurse:
Gardener's garters, Shepherd's purse,
Bachelor's buttons, Lady's smock,
And the Lady Hollyhock.

Fairy places, fairy things,
Fairy woods where the wild bee wings,
Tiny trees for tiny dames--
These must all be fairy names!

Tiny woods below whose boughs
Shady fairies weave a house;
Tiny tree-tops, rose or thyme,
Where the braver fairies climb!

Fair are grown-up people's trees,
But the fairest woods are these;
Where, if I were not so tall,
I should live for good and all.


IV
Літнє сонце

Мандрує сонце у блакиті,
Не спочиваючи ні миті;
В день літній серед спеки млива
Рясніш дощу проміння злива.

Як на вікні не рухай штору,
Воно у цю спекотну пору
Щілину спробує знайти,
Й просуне пальці золоті.

І на горищі павутину
Осяяло за мить єдину;
І в запилюжений сінник
Його промінчик вже проник.

Прийде і в сад раніш від мене,
Де свіже все й таке зелене;
І зазирне під кожний кущ,
Й у сховок, де таїться плющ.

Щоб розпускались вчасно квіти,
Й раділи і дорослі, й діти, –
В небес блакиті увесь рік
Мандрує Світу Садівник.

IV
Summer Sun

Great is the sun, and wide he goes
Through empty heaven with repose;
And in the blue and glowing days
More thick than rain he showers his rays.

Though closer still the blinds we pull
To keep the shady parlour cool,
Yet he will find a chink or two
To slip his golden fingers through.

The dusty attic spider-clad
He, through the keyhole, maketh glad;
And through the broken edge of tiles
Into the laddered hay-loft smiles.

Meantime his golden face around
He bares to all the garden ground,
And sheds a warm and glittering look
Among the ivy's inmost nook.

Above the hills, along the blue,
Round the bright air with footing true,
To please the child, to paint the rose,
The gardener of the World, he goes.


V
Німий солдатик

Лугом скошеним я йшов
Й нірку в дерні там знайшов;
В ній солдатика сховав –
Хай живе серед отав.

Навесні уже нова
Вкрила сховок мій трава:
В ці вологі й теплі дні
По коліна вже мені.

В травах там його домівка;
Ввись націлена гвинтівка;
Вдяг пурпурний він мундир
Й очі звів до сонця й зір.

Й коли трави вже дозріли,
Гострі коси їх скосили;
То ж як луг знов оголивсь,
Сховок теж очам явивсь.

Вже тепер, як в лузі йду,
Я солдатика знайду;
Але в цім і смуток мій –
Бо солдатик той німий.

Жив тут; яв його і сни –
В трав’яних лісах весни;
Те робив, як в нірку ліг,
Що і я робити б міг.

Скільки ж див було навкруг:
Повнивсь буйством квітів луг;
Зрів зі схованки своєї,
Як між трав блукали феї.

В його нірку були вхожі
Бджілки і корівки божі;
А лишавсь один – із трав
Бабки лет спостерігав.

Але й слова ні одного
Не діждешся вже від нього;
То ж німим вертайся в дім –
Сам про все це розповім.

V
The Dumb Soldier

When the grass was closely mown,
Walking on the lawn alone,
In the turf a hole I found,
And hid a soldier underground.

Spring and daisies came apace;
Grasses hid my hiding place;
Grasses run like a green sea
O'er the lawn up to my knee.

Under grass alone he lies,
Looking up with leaden eyes,
Scarlet coat and pointed gun,
To the stars and to the sun.

When the grass is ripe like grain,
When the scythe is stoned again,
When the lawn is shaven clear,
Then my hole shall reappear.

I shall find him, never fear,
I shall find my grenadier;
But for all that's gone and come,
I shall find my soldier dumb.

He has lived, a little thing,
In the grassy woods of spring;
Done, if he could tell me true,
Just as I should like to do.

He has seen the starry hours
And the springing of the flowers;
And the fairy things that pass
In the forests of the grass.

In the silence he has heard
Talking bee and ladybird,
And the butterfly has flown
O'er him as he lay alone.

Not a word will he disclose,
Not a word of all he knows.
I must lay him on the shelf,
And make up the tale myself.