Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 14
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 14
ІІІ
Квіти
Всі їх назви знає нянька:
Вероніка, Наперстянка,
Мальва, Шавлія, Азалія,
Маргаритка і Конвалія.
Їхні крихітні ліси
Сяють іскрами роси:
Деревця ж не для людей,
А для бджілок і для фей.
В цих лісах тоненькі віти
Прикрашають дивні квіти;
Й там, де розрослись лілеї,
Дім свій збудували феї.
Гарні ви, дерева в хащі, –
Та ліси із квітів кращі;
Тут, не будь таким високим,
Й жив би я, у фей під боком.
ІІІ
The Flowers
All the names I know from nurse:
Gardener's garters, Shepherd's purse,
Bachelor's buttons, Lady's smock,
And the Lady Hollyhock.
Fairy places, fairy things,
Fairy woods where the wild bee wings,
Tiny trees for tiny dames--
These must all be fairy names!
Tiny woods below whose boughs
Shady fairies weave a house;
Tiny tree-tops, rose or thyme,
Where the braver fairies climb!
Fair are grown-up people's trees,
But the fairest woods are these;
Where, if I were not so tall,
I should live for good and all.
IV
Літнє сонце
Мандрує сонце у блакиті,
Не спочиваючи ні миті;
В день літній серед спеки млива
Рясніш дощу проміння злива.
Як на вікні не рухай штору,
Воно у цю спекотну пору
Щілину спробує знайти,
Й просуне пальці золоті.
І на горищі павутину
Осяяло за мить єдину;
І в запилюжений сінник
Його промінчик вже проник.
Прийде і в сад раніш від мене,
Де свіже все й таке зелене;
І зазирне під кожний кущ,
Й у сховок, де таїться плющ.
Щоб розпускались вчасно квіти,
Й раділи і дорослі, й діти, –
В небес блакиті увесь рік
Мандрує Світу Садівник.
IV
Summer Sun
Great is the sun, and wide he goes
Through empty heaven with repose;
And in the blue and glowing days
More thick than rain he showers his rays.
Though closer still the blinds we pull
To keep the shady parlour cool,
Yet he will find a chink or two
To slip his golden fingers through.
The dusty attic spider-clad
He, through the keyhole, maketh glad;
And through the broken edge of tiles
Into the laddered hay-loft smiles.
Meantime his golden face around
He bares to all the garden ground,
And sheds a warm and glittering look
Among the ivy's inmost nook.
Above the hills, along the blue,
Round the bright air with footing true,
To please the child, to paint the rose,
The gardener of the World, he goes.
V
Німий солдатик
Лугом скошеним я йшов
Й нірку в дерні там знайшов;
В ній солдатика сховав –
Хай живе серед отав.
Навесні уже нова
Вкрила сховок мій трава:
В ці вологі й теплі дні
По коліна вже мені.
В травах там його домівка;
Ввись націлена гвинтівка;
Вдяг пурпурний він мундир
Й очі звів до сонця й зір.
Й коли трави вже дозріли,
Гострі коси їх скосили;
То ж як луг знов оголивсь,
Сховок теж очам явивсь.
Вже тепер, як в лузі йду,
Я солдатика знайду;
Але в цім і смуток мій –
Бо солдатик той німий.
Жив тут; яв його і сни –
В трав’яних лісах весни;
Те робив, як в нірку ліг,
Що і я робити б міг.
Скільки ж див було навкруг:
Повнивсь буйством квітів луг;
Зрів зі схованки своєї,
Як між трав блукали феї.
В його нірку були вхожі
Бджілки і корівки божі;
А лишавсь один – із трав
Бабки лет спостерігав.
Але й слова ні одного
Не діждешся вже від нього;
То ж німим вертайся в дім –
Сам про все це розповім.
V
The Dumb Soldier
When the grass was closely mown,
Walking on the lawn alone,
In the turf a hole I found,
And hid a soldier underground.
Spring and daisies came apace;
Grasses hid my hiding place;
Grasses run like a green sea
O'er the lawn up to my knee.
Under grass alone he lies,
Looking up with leaden eyes,
Scarlet coat and pointed gun,
To the stars and to the sun.
When the grass is ripe like grain,
When the scythe is stoned again,
When the lawn is shaven clear,
Then my hole shall reappear.
I shall find him, never fear,
I shall find my grenadier;
But for all that's gone and come,
I shall find my soldier dumb.
He has lived, a little thing,
In the grassy woods of spring;
Done, if he could tell me true,
Just as I should like to do.
He has seen the starry hours
And the springing of the flowers;
And the fairy things that pass
In the forests of the grass.
In the silence he has heard
Talking bee and ladybird,
And the butterfly has flown
O'er him as he lay alone.
Not a word will he disclose,
Not a word of all he knows.
I must lay him on the shelf,
And make up the tale myself.
Квіти
Всі їх назви знає нянька:
Вероніка, Наперстянка,
Мальва, Шавлія, Азалія,
Маргаритка і Конвалія.
Їхні крихітні ліси
Сяють іскрами роси:
Деревця ж не для людей,
А для бджілок і для фей.
В цих лісах тоненькі віти
Прикрашають дивні квіти;
Й там, де розрослись лілеї,
Дім свій збудували феї.
Гарні ви, дерева в хащі, –
Та ліси із квітів кращі;
Тут, не будь таким високим,
Й жив би я, у фей під боком.
ІІІ
The Flowers
All the names I know from nurse:
Gardener's garters, Shepherd's purse,
Bachelor's buttons, Lady's smock,
And the Lady Hollyhock.
Fairy places, fairy things,
Fairy woods where the wild bee wings,
Tiny trees for tiny dames--
These must all be fairy names!
Tiny woods below whose boughs
Shady fairies weave a house;
Tiny tree-tops, rose or thyme,
Where the braver fairies climb!
Fair are grown-up people's trees,
But the fairest woods are these;
Where, if I were not so tall,
I should live for good and all.
IV
Літнє сонце
Мандрує сонце у блакиті,
Не спочиваючи ні миті;
В день літній серед спеки млива
Рясніш дощу проміння злива.
Як на вікні не рухай штору,
Воно у цю спекотну пору
Щілину спробує знайти,
Й просуне пальці золоті.
І на горищі павутину
Осяяло за мить єдину;
І в запилюжений сінник
Його промінчик вже проник.
Прийде і в сад раніш від мене,
Де свіже все й таке зелене;
І зазирне під кожний кущ,
Й у сховок, де таїться плющ.
Щоб розпускались вчасно квіти,
Й раділи і дорослі, й діти, –
В небес блакиті увесь рік
Мандрує Світу Садівник.
IV
Summer Sun
Great is the sun, and wide he goes
Through empty heaven with repose;
And in the blue and glowing days
More thick than rain he showers his rays.
Though closer still the blinds we pull
To keep the shady parlour cool,
Yet he will find a chink or two
To slip his golden fingers through.
The dusty attic spider-clad
He, through the keyhole, maketh glad;
And through the broken edge of tiles
Into the laddered hay-loft smiles.
Meantime his golden face around
He bares to all the garden ground,
And sheds a warm and glittering look
Among the ivy's inmost nook.
Above the hills, along the blue,
Round the bright air with footing true,
To please the child, to paint the rose,
The gardener of the World, he goes.
V
Німий солдатик
Лугом скошеним я йшов
Й нірку в дерні там знайшов;
В ній солдатика сховав –
Хай живе серед отав.
Навесні уже нова
Вкрила сховок мій трава:
В ці вологі й теплі дні
По коліна вже мені.
В травах там його домівка;
Ввись націлена гвинтівка;
Вдяг пурпурний він мундир
Й очі звів до сонця й зір.
Й коли трави вже дозріли,
Гострі коси їх скосили;
То ж як луг знов оголивсь,
Сховок теж очам явивсь.
Вже тепер, як в лузі йду,
Я солдатика знайду;
Але в цім і смуток мій –
Бо солдатик той німий.
Жив тут; яв його і сни –
В трав’яних лісах весни;
Те робив, як в нірку ліг,
Що і я робити б міг.
Скільки ж див було навкруг:
Повнивсь буйством квітів луг;
Зрів зі схованки своєї,
Як між трав блукали феї.
В його нірку були вхожі
Бджілки і корівки божі;
А лишавсь один – із трав
Бабки лет спостерігав.
Але й слова ні одного
Не діждешся вже від нього;
То ж німим вертайся в дім –
Сам про все це розповім.
V
The Dumb Soldier
When the grass was closely mown,
Walking on the lawn alone,
In the turf a hole I found,
And hid a soldier underground.
Spring and daisies came apace;
Grasses hid my hiding place;
Grasses run like a green sea
O'er the lawn up to my knee.
Under grass alone he lies,
Looking up with leaden eyes,
Scarlet coat and pointed gun,
To the stars and to the sun.
When the grass is ripe like grain,
When the scythe is stoned again,
When the lawn is shaven clear,
Then my hole shall reappear.
I shall find him, never fear,
I shall find my grenadier;
But for all that's gone and come,
I shall find my soldier dumb.
He has lived, a little thing,
In the grassy woods of spring;
Done, if he could tell me true,
Just as I should like to do.
He has seen the starry hours
And the springing of the flowers;
And the fairy things that pass
In the forests of the grass.
In the silence he has heard
Talking bee and ladybird,
And the butterfly has flown
O'er him as he lay alone.
Not a word will he disclose,
Not a word of all he knows.
I must lay him on the shelf,
And make up the tale myself.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
