
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
2025.06.16
23:18
Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
2025.06.16
22:22
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 13
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 13
Дні в саду
І
Ніч і день
Дня завершується путь
Й денна вся робота,
Й на спочинок усі йдуть
В сутінок ворота.
Осяйнувся небокруг,
На весь двір вже тіні;
Потемнілі поле й луг
Скніють в самотині.
Сонні очка в квіточок,
Діти сплять у ліжку;
Тьмяним блиском світлячок
Скроплює доріжку.
А в будинку уже всім
Світить тільки свічка;
Ляжуть спати – й двері в нім
Замикає нічка.
Й ось ознака перша дня
В небі зародилась,
І одразу вся пташня
Саду пробудилась.
Й барви усе більш ясні
На палітрі ранку;
Ґвалт горобчика в вікні
Розбудив служанку.
Й, позіхнувши, та за мить
Двері відчиняє
Й на росі, що скрізь іскрить,
Погляд зупиняє.
Сад від сяйва золотий,
Як не раз бувало;
В блиску, він був теж такий,
Перш, ніж тьма сховала.
Його сяйним покидав
Вчора при смерканні; –
Тим же він очам представ
І при дня сіянні.
Вся трава в нім, весь бузок,
Всяка тут стежинка,
Кожна із його квіток,
Будь-яка росинка –
“Встань! – гукають,– день настав!
Досить уже спати!
І для ігор, і для справ
Друзів йди стрічати!”
Garden Days
І
Night and Day
When the golden day is done,
Through the closing portal,
Child and garden, Flower and sun,
Vanish all things mortal.
As the blinding shadows fall
As the rays diminish,
Under evening's cloak they all
Roll away and vanish.
Garden darkened, daisy shut,
Child in bed, they slumber--
Glow-worm in the hallway rut,
Mice among the lumber.
In the darkness houses shine,
Parents move the candles;
Till on all the night divine
Turns the bedroom handles.
Till at last the day begins
In the east a-breaking,
In the hedges and the whins
Sleeping birds a-waking.
In the darkness shapes of things,
Houses, trees and hedges,
Clearer grow; and sparrow's wings
Beat on window ledges.
These shall wake the yawning maid;
She the door shall open--
Finding dew on garden glade
And the morning broken.
There my garden grows again
Green and rosy painted,
As at eve behind the pane
From my eyes it fainted.
Just as it was shut away,
Toy-like, in the even,
Here I see it glow with day
Under glowing heaven.
Every path and every plot,
Every blush of roses,
Every blue forget-me-not
Where the dew reposes,
"Up!" they cry, "the day is come
On the smiling valleys:
We have beat the morning drum;
Playmate, join your allies!"
ІІ
Яєчка в гнізді
Пташок тут весь день
Не мовкнуть горлянки,
Де лавра віт шатро
Подібне до альтанки.
Й там, у розвилці гілок
Примостилось гніздечко,
І пташка в нім гріє голубі
Чотири яєчка.
Як же любо нам, їх
Споглядаючи, знати,
Що сплять у яєчках цих
Малі пташенята.
Шкаралупу крихку
Вони скоро покинуть,
А потім і в неба вись
Із піснями полинуть.
Роками ведемо ми лік,
Вони ж – місяцями;
Й невдовзі бути в небі їм
Плавцями і співцями.
Й хоч раніш на цей світ
Ми зуміли явитись –
Не зможемо більше ось так
Зверху на птахів дивитись.
У радісній метушні,
Із щебетом і свистом
Кружлятимуть і ці птахи
Над лавром тінистим.
І хоч мудріші ми за них,
І вміємо розмовляти –
Та змушені пішки усе ж,
Коли гуляємо, чвалати.
ІІ
Nest Eggs
Birds all the summer day
Flutter and quarrel
Here in the arbour-like
Tent of the laurel.
Here in the fork
The brown nest is seated;
For little blue eggs
The mother keeps heated.
While we stand watching her
Staring like gabies,
Safe in each egg are the
Bird's little babies.
Soon the frail eggs they shall
Chip, and upspringing
Make all the April woods
Merry with singing.
Younger than we are,
O children, and frailer,
Soon in the blue air they'll be,
Singer and sailor.
We, so much older,
Taller and stronger,
We shall look down on the
Birdies no longer.
They shall go flying
With musical speeches
High overhead in the
Tops of the beeches.
In spite of our wisdom
And sensible talking,
We on our feet must go
Plodding and walking.
І
Ніч і день
Дня завершується путь
Й денна вся робота,
Й на спочинок усі йдуть
В сутінок ворота.
Осяйнувся небокруг,
На весь двір вже тіні;
Потемнілі поле й луг
Скніють в самотині.
Сонні очка в квіточок,
Діти сплять у ліжку;
Тьмяним блиском світлячок
Скроплює доріжку.
А в будинку уже всім
Світить тільки свічка;
Ляжуть спати – й двері в нім
Замикає нічка.
Й ось ознака перша дня
В небі зародилась,
І одразу вся пташня
Саду пробудилась.
Й барви усе більш ясні
На палітрі ранку;
Ґвалт горобчика в вікні
Розбудив служанку.
Й, позіхнувши, та за мить
Двері відчиняє
Й на росі, що скрізь іскрить,
Погляд зупиняє.
Сад від сяйва золотий,
Як не раз бувало;
В блиску, він був теж такий,
Перш, ніж тьма сховала.
Його сяйним покидав
Вчора при смерканні; –
Тим же він очам представ
І при дня сіянні.
Вся трава в нім, весь бузок,
Всяка тут стежинка,
Кожна із його квіток,
Будь-яка росинка –
“Встань! – гукають,– день настав!
Досить уже спати!
І для ігор, і для справ
Друзів йди стрічати!”
Garden Days
І
Night and Day
When the golden day is done,
Through the closing portal,
Child and garden, Flower and sun,
Vanish all things mortal.
As the blinding shadows fall
As the rays diminish,
Under evening's cloak they all
Roll away and vanish.
Garden darkened, daisy shut,
Child in bed, they slumber--
Glow-worm in the hallway rut,
Mice among the lumber.
In the darkness houses shine,
Parents move the candles;
Till on all the night divine
Turns the bedroom handles.
Till at last the day begins
In the east a-breaking,
In the hedges and the whins
Sleeping birds a-waking.
In the darkness shapes of things,
Houses, trees and hedges,
Clearer grow; and sparrow's wings
Beat on window ledges.
These shall wake the yawning maid;
She the door shall open--
Finding dew on garden glade
And the morning broken.
There my garden grows again
Green and rosy painted,
As at eve behind the pane
From my eyes it fainted.
Just as it was shut away,
Toy-like, in the even,
Here I see it glow with day
Under glowing heaven.
Every path and every plot,
Every blush of roses,
Every blue forget-me-not
Where the dew reposes,
"Up!" they cry, "the day is come
On the smiling valleys:
We have beat the morning drum;
Playmate, join your allies!"
ІІ
Яєчка в гнізді
Пташок тут весь день
Не мовкнуть горлянки,
Де лавра віт шатро
Подібне до альтанки.
Й там, у розвилці гілок
Примостилось гніздечко,
І пташка в нім гріє голубі
Чотири яєчка.
Як же любо нам, їх
Споглядаючи, знати,
Що сплять у яєчках цих
Малі пташенята.
Шкаралупу крихку
Вони скоро покинуть,
А потім і в неба вись
Із піснями полинуть.
Роками ведемо ми лік,
Вони ж – місяцями;
Й невдовзі бути в небі їм
Плавцями і співцями.
Й хоч раніш на цей світ
Ми зуміли явитись –
Не зможемо більше ось так
Зверху на птахів дивитись.
У радісній метушні,
Із щебетом і свистом
Кружлятимуть і ці птахи
Над лавром тінистим.
І хоч мудріші ми за них,
І вміємо розмовляти –
Та змушені пішки усе ж,
Коли гуляємо, чвалати.
ІІ
Nest Eggs
Birds all the summer day
Flutter and quarrel
Here in the arbour-like
Tent of the laurel.
Here in the fork
The brown nest is seated;
For little blue eggs
The mother keeps heated.
While we stand watching her
Staring like gabies,
Safe in each egg are the
Bird's little babies.
Soon the frail eggs they shall
Chip, and upspringing
Make all the April woods
Merry with singing.
Younger than we are,
O children, and frailer,
Soon in the blue air they'll be,
Singer and sailor.
We, so much older,
Taller and stronger,
We shall look down on the
Birdies no longer.
They shall go flying
With musical speeches
High overhead in the
Tops of the beeches.
In spite of our wisdom
And sensible talking,
We on our feet must go
Plodding and walking.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію