ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 15
VI
Осінні багаття
У садах сусідніх,
Й долом далі, ми
Скрізь багать осінніх
Бачимо дими.
Квітів блиск згасає
З літечком ясним,
Й лиш вогонь осяє
Сірий дим над ним.
Скільки ж того світку
Бачимо з весни:
Квітів сяйво влітку,
Блиск багать восени!
VI
Autumn Fires
In the other gardens
And all up the vale,
From the autumn bonfires
See the smoke trail!
Pleasant summer over
And all the summer flowers,
The red fire blazes,
The grey smoke towers.
Sing a song of seasons!
Something bright in all!
Flowers in the summer,
Fires in the fall!
VII
Садівник
Не терпить садівник розмов,
А ще – як навпростець би йшов;
Свій інвентар склав на візок,
Й одразу ж – двері на замок.
Там, за смородини кущами,
Де ґрунт зволожений дощами,
Вовтузиться на грядці бурій –
Старий, засмаглий, рослий, хмурий.
Весь день, не схильний до розмов,
Саджає квіти; грядку знов
Копає; вранці трави косить;
Й ніколи гратись не попросить.
Садівнику наївний, літо
Мине – й знов ляже сніг на віти;
Й покинеш ти на довгий строк
Граблі, і заступ, і візок.
Та день ще сповнений жари,
Й він мов призначений для гри;
Й наскільки б ти мудрішим здавсь,
Якби в індійців теж погравсь.
VII
The Gardener
The gardener does not love to talk.
He makes me keep the gravel walk;
And when he puts his tools away,
He locks the door and takes the key.
Away behind the currant row,
Where no one else but cook may go,
Far in the plots, I see him dig,
Old and serious, brown and big.
He digs the flowers, green, red, and blue,
Nor wishes to be spoken to.
He digs the flowers and cuts the hay,
And never seems to want to play.
Silly gardener! summer goes,
And winter comes with pinching toes,
When in the garden bare and brown
You must lay your barrow down.
Well now, and while the summer stays,
To profit by these garden days
O how much wiser you would be
To play at Indian wars with me!
VIII
Історичні відлуння
Мій дядечку, як вдень притулку
Шукаєш, запаливши люльку, –
Знай, скільки славних тут подій
Було, який гримів там бій!
Остерігайся і в саду;
Давай попереду піду,
Бо діють чари – й спить міцніше,
Хто рухається повільніше.
Он море – цей маленький став, –
Де Нельсон знаменитим став;
Тут, під кущем, Алі-Баби
Надійно сховані скарби.
Вступали в бій на тім он лузі
Із росіянами французи;
За звільнення ж он тих земель
Боролись Брюс і Вільгельм Тель.
VIII
Historical Associations
Dear Uncle Jim, this garden ground
That now you smoke your pipe around,
has seen immortal actions done
And valiant battles lost and won.
Here we had best on tip-toe tread,
While I for safety march ahead,
For this is that enchanted ground
Where all who loiter slumber sound.
Here is the sea, here is the sand,
Here is the simple Shepherd's Land,
Here are the fairy hollyhocks,
And there are Ali Baba's rocks.
But yonder, see! apart and high,
Frozen Siberia lies; where I,
With Robert Bruce and William Tell,
Was bound by an enchanter's spell.
Осінні багаття
У садах сусідніх,
Й долом далі, ми
Скрізь багать осінніх
Бачимо дими.
Квітів блиск згасає
З літечком ясним,
Й лиш вогонь осяє
Сірий дим над ним.
Скільки ж того світку
Бачимо з весни:
Квітів сяйво влітку,
Блиск багать восени!
VI
Autumn Fires
In the other gardens
And all up the vale,
From the autumn bonfires
See the smoke trail!
Pleasant summer over
And all the summer flowers,
The red fire blazes,
The grey smoke towers.
Sing a song of seasons!
Something bright in all!
Flowers in the summer,
Fires in the fall!
VII
Садівник
Не терпить садівник розмов,
А ще – як навпростець би йшов;
Свій інвентар склав на візок,
Й одразу ж – двері на замок.
Там, за смородини кущами,
Де ґрунт зволожений дощами,
Вовтузиться на грядці бурій –
Старий, засмаглий, рослий, хмурий.
Весь день, не схильний до розмов,
Саджає квіти; грядку знов
Копає; вранці трави косить;
Й ніколи гратись не попросить.
Садівнику наївний, літо
Мине – й знов ляже сніг на віти;
Й покинеш ти на довгий строк
Граблі, і заступ, і візок.
Та день ще сповнений жари,
Й він мов призначений для гри;
Й наскільки б ти мудрішим здавсь,
Якби в індійців теж погравсь.
VII
The Gardener
The gardener does not love to talk.
He makes me keep the gravel walk;
And when he puts his tools away,
He locks the door and takes the key.
Away behind the currant row,
Where no one else but cook may go,
Far in the plots, I see him dig,
Old and serious, brown and big.
He digs the flowers, green, red, and blue,
Nor wishes to be spoken to.
He digs the flowers and cuts the hay,
And never seems to want to play.
Silly gardener! summer goes,
And winter comes with pinching toes,
When in the garden bare and brown
You must lay your barrow down.
Well now, and while the summer stays,
To profit by these garden days
O how much wiser you would be
To play at Indian wars with me!
VIII
Історичні відлуння
Мій дядечку, як вдень притулку
Шукаєш, запаливши люльку, –
Знай, скільки славних тут подій
Було, який гримів там бій!
Остерігайся і в саду;
Давай попереду піду,
Бо діють чари – й спить міцніше,
Хто рухається повільніше.
Он море – цей маленький став, –
Де Нельсон знаменитим став;
Тут, під кущем, Алі-Баби
Надійно сховані скарби.
Вступали в бій на тім он лузі
Із росіянами французи;
За звільнення ж он тих земель
Боролись Брюс і Вільгельм Тель.
VIII
Historical Associations
Dear Uncle Jim, this garden ground
That now you smoke your pipe around,
has seen immortal actions done
And valiant battles lost and won.
Here we had best on tip-toe tread,
While I for safety march ahead,
For this is that enchanted ground
Where all who loiter slumber sound.
Here is the sea, here is the sand,
Here is the simple Shepherd's Land,
Here are the fairy hollyhocks,
And there are Ali Baba's rocks.
But yonder, see! apart and high,
Frozen Siberia lies; where I,
With Robert Bruce and William Tell,
Was bound by an enchanter's spell.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію