ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 16
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 16
Присвяти
І
Віллі та Генрієтті
Вам двом лиш буде зрозумілий
Віршів цих спомин такий милий:
Той сад, ті ігри і той дім, –
Кузену із кузеною моїм.
В саду тім, в затінку тополь,
Ми – королева і король,
Мисливці, моряки, солдати,
Й ще тисячі, ким діти мріють стати.
Тепер, дорослими вже ставши,
І на хвилинку задрімавши,
Спостерігаємо в дворі
Гру ту ж, хоч іншої вже дітвори.
“Був час!” – повторюємо звично;
Та залишатиметься вічно
Він, мов прив’язаний до тебе,
Якщо любов залишив після себе.
Envoys
І
To Willie and Henrietta
If two may read aright
These rhymes of old delight
And house and garden play,
You too, my cousins, and you only, may.
You in a garden green
With me were king and queen,
Were hunter, soldier, tar,
And all the thousand things that children are.
Now in the elders' seat
We rest with quiet feet,
And from the window-bay
We watch the children, our successors, play.
"Time was," the golden head
Irrevocably said;
But time which one can bind,
While flowing fast away, leaves love behind.
ІІ
Моїй матері
Й ти, мамо, глянь на ці рядки,
Й вернись в минуле залюбки;
Й звук чути будеш знов у змозі
Маленьких ніжок на підлозі.
ІІ
To My Mother
You too, my mother, read my rhymes
For love of unforgotten times,
And you may chance to hear once more
The little feet along the floor.
ІІІ
Тітоньці
“Цариця всіх тіток! – щодня
Кричать племінники й рідня; –
Є ти – й нічого більш не треба;
Й нема дитинства вже без тебе!”
ІІІ
To Auntie
"Chief of our aunts"--not only I,
But all your dozen of nurselings cry--
"What did the other children do?
And what were childhood, wanting you?"
IV
Мінні
Велике ліжко в тій кімнаті,
Де можна лиш дорослим спати;
Кімната менша – прилягти
Могли там зрідка я і ти;
Й тоді в заручини я грався,
Й руки твоєї домагався;
Дитяча ж – краща всіх мені,
Бо там картинки на стіні,
А за вікном пташиний спів;
Й де місце ще таке знайду,
Щоб чути листя шум в саду,
Як вітерець би налетів;
Приємно в ліжку там валятись
І на картинки задивлятись,
Де йде за Севастополь бій,
І йдуть на штурм за строєм стрій,
Й гарматних пострілів димок;
Он луг, і вівці там пасуться;
Он діти весело сміються,
Вбрід переходячи струмок….
Від цього й сліду не лишилось,
І в домі тім усе змінилось;
Став іншим, мабуть, і сам дім –
Тепер нові жильці вже в нім;
Лиш річки поряд той же плин,
Й на ній гуркоче так же млин,
Хоч це вже й не спостерігати
Очам дитячим із загати;
Під тисом тим, де грались босі,
Мені вчувається і досі
Відлуння наших голосів,
І розрізняю кілька слів:
“Чи далеко до Вавілона?”
Ох, далеко, моя мила,
Й дістатись – чи ж буде сила;
Й ще далі до твого балкона!
“Чи дійти допоможе свічка?” –
Рефрен тої пісні лунає.
Можливо, як до ходьби є звичка,
Й не день один, і не одна нічка;
Та як вернутись – ніхто не знає!
Світанок вічний все окрасить
В тони яскраві дня; він там
І зорі, і свічки загасить –
Й дітьми уже не бути нам.
Шлю за моря вірші свої,
Туди, де Індії краї,
У далечінь до тебе в гості.
Ах, як же можемо забути
Далеких мандрів атрибути:
І крила альбатроса, й антилопи кості;
Яскраві птахи і монетки;
Браслети, чотки, статуетки
Божків, священні бубонці;
І черепашки, й камінці!
З підлоги рівня був нам видний
Шотландії лиш берег рідний;
А з крісла мали насолоду
Вже зріти пишність усю Сходу!
Хоча моря між нами й далі,
Все ж уявім: я в тій же залі,
А ти в індійськім кабінеті,
Але в казковім тім сюжеті
Вже поряд, як в ті давні дні,
Й ти посміхаєшся мені.
Й за все, що так любили ми,
Дай руку – й томик цей візьми!
IV
To Minnie
The red room with the giant bed
Where none but elders laid their head;
The little room where you and I
Did for awhile together lie
And, simple, suitor, I your hand
In decent marriage did demand;
The great day nursery, best of all,
With pictures pasted on the wall
And leaves upon the blind--
A pleasant room wherein to wake
And hear the leafy garden shake
And rustle in the wind--
And pleasant there to lie in bed
And see the pictures overhead--
The wars about Sebastopol,
The grinning guns along the wall,
The daring escalade,
The plunging ships, the bleating sheep,
The happy children ankle-deep
And laughing as they wade:
All these are vanished clean away,
And the old manse is changed to-day;
It wears an altered face
And shields a stranger race.
The river, on from mill to mill,
Flows past our childhood's garden still;
But ah! we children never more
Shall watch it from the water-door!
Below the yew--it still is there--
Our phantom voices haunt the air
As we were still at play,
And I can hear them call and say:
"How far is it to Babylon?"
Ah, far enough, my dear,
Far, far enough from here--
Smiling and kind, you grace a shelf
Too high for me to reach myself.
Reach down a hand, my dear, and take
These rhymes for old acquaintance' sake!
Yet you have farther gone!
"Can I get there by candlelight?"
So goes the old refrain.
I do not know--perchance you might--
But only, children, hear it right,
Ah, never to return again!
The eternal dawn, beyond a doubt,
Shall break on hill and plain,
And put all stars and candles out
Ere we be young again.
To you in distant India, these
I send across the seas,
Nor count it far across.
For which of us forget
The Indian cabinets,
The bones of antelope, the wings of albatross,
The pied and painted birds and beans,
The junks and bangles, beads and screens,
The gods and sacred bells,
And the load-humming, twisted shells!
The level of the parlour floor
Was honest, homely, Scottish shore;
But when we climbed upon a chair,
Behold the gorgeous East was there!
Be this a fable; and behold
Me in the parlour as of old,
And Minnie just above me set
In the quaint Indian cabinet!
І
Віллі та Генрієтті
Вам двом лиш буде зрозумілий
Віршів цих спомин такий милий:
Той сад, ті ігри і той дім, –
Кузену із кузеною моїм.
В саду тім, в затінку тополь,
Ми – королева і король,
Мисливці, моряки, солдати,
Й ще тисячі, ким діти мріють стати.
Тепер, дорослими вже ставши,
І на хвилинку задрімавши,
Спостерігаємо в дворі
Гру ту ж, хоч іншої вже дітвори.
“Був час!” – повторюємо звично;
Та залишатиметься вічно
Він, мов прив’язаний до тебе,
Якщо любов залишив після себе.
Envoys
І
To Willie and Henrietta
If two may read aright
These rhymes of old delight
And house and garden play,
You too, my cousins, and you only, may.
You in a garden green
With me were king and queen,
Were hunter, soldier, tar,
And all the thousand things that children are.
Now in the elders' seat
We rest with quiet feet,
And from the window-bay
We watch the children, our successors, play.
"Time was," the golden head
Irrevocably said;
But time which one can bind,
While flowing fast away, leaves love behind.
ІІ
Моїй матері
Й ти, мамо, глянь на ці рядки,
Й вернись в минуле залюбки;
Й звук чути будеш знов у змозі
Маленьких ніжок на підлозі.
ІІ
To My Mother
You too, my mother, read my rhymes
For love of unforgotten times,
And you may chance to hear once more
The little feet along the floor.
ІІІ
Тітоньці
“Цариця всіх тіток! – щодня
Кричать племінники й рідня; –
Є ти – й нічого більш не треба;
Й нема дитинства вже без тебе!”
ІІІ
To Auntie
"Chief of our aunts"--not only I,
But all your dozen of nurselings cry--
"What did the other children do?
And what were childhood, wanting you?"
IV
Мінні
Велике ліжко в тій кімнаті,
Де можна лиш дорослим спати;
Кімната менша – прилягти
Могли там зрідка я і ти;
Й тоді в заручини я грався,
Й руки твоєї домагався;
Дитяча ж – краща всіх мені,
Бо там картинки на стіні,
А за вікном пташиний спів;
Й де місце ще таке знайду,
Щоб чути листя шум в саду,
Як вітерець би налетів;
Приємно в ліжку там валятись
І на картинки задивлятись,
Де йде за Севастополь бій,
І йдуть на штурм за строєм стрій,
Й гарматних пострілів димок;
Он луг, і вівці там пасуться;
Он діти весело сміються,
Вбрід переходячи струмок….
Від цього й сліду не лишилось,
І в домі тім усе змінилось;
Став іншим, мабуть, і сам дім –
Тепер нові жильці вже в нім;
Лиш річки поряд той же плин,
Й на ній гуркоче так же млин,
Хоч це вже й не спостерігати
Очам дитячим із загати;
Під тисом тим, де грались босі,
Мені вчувається і досі
Відлуння наших голосів,
І розрізняю кілька слів:
“Чи далеко до Вавілона?”
Ох, далеко, моя мила,
Й дістатись – чи ж буде сила;
Й ще далі до твого балкона!
“Чи дійти допоможе свічка?” –
Рефрен тої пісні лунає.
Можливо, як до ходьби є звичка,
Й не день один, і не одна нічка;
Та як вернутись – ніхто не знає!
Світанок вічний все окрасить
В тони яскраві дня; він там
І зорі, і свічки загасить –
Й дітьми уже не бути нам.
Шлю за моря вірші свої,
Туди, де Індії краї,
У далечінь до тебе в гості.
Ах, як же можемо забути
Далеких мандрів атрибути:
І крила альбатроса, й антилопи кості;
Яскраві птахи і монетки;
Браслети, чотки, статуетки
Божків, священні бубонці;
І черепашки, й камінці!
З підлоги рівня був нам видний
Шотландії лиш берег рідний;
А з крісла мали насолоду
Вже зріти пишність усю Сходу!
Хоча моря між нами й далі,
Все ж уявім: я в тій же залі,
А ти в індійськім кабінеті,
Але в казковім тім сюжеті
Вже поряд, як в ті давні дні,
Й ти посміхаєшся мені.
Й за все, що так любили ми,
Дай руку – й томик цей візьми!
IV
To Minnie
The red room with the giant bed
Where none but elders laid their head;
The little room where you and I
Did for awhile together lie
And, simple, suitor, I your hand
In decent marriage did demand;
The great day nursery, best of all,
With pictures pasted on the wall
And leaves upon the blind--
A pleasant room wherein to wake
And hear the leafy garden shake
And rustle in the wind--
And pleasant there to lie in bed
And see the pictures overhead--
The wars about Sebastopol,
The grinning guns along the wall,
The daring escalade,
The plunging ships, the bleating sheep,
The happy children ankle-deep
And laughing as they wade:
All these are vanished clean away,
And the old manse is changed to-day;
It wears an altered face
And shields a stranger race.
The river, on from mill to mill,
Flows past our childhood's garden still;
But ah! we children never more
Shall watch it from the water-door!
Below the yew--it still is there--
Our phantom voices haunt the air
As we were still at play,
And I can hear them call and say:
"How far is it to Babylon?"
Ah, far enough, my dear,
Far, far enough from here--
Smiling and kind, you grace a shelf
Too high for me to reach myself.
Reach down a hand, my dear, and take
These rhymes for old acquaintance' sake!
Yet you have farther gone!
"Can I get there by candlelight?"
So goes the old refrain.
I do not know--perchance you might--
But only, children, hear it right,
Ah, never to return again!
The eternal dawn, beyond a doubt,
Shall break on hill and plain,
And put all stars and candles out
Ere we be young again.
To you in distant India, these
I send across the seas,
Nor count it far across.
For which of us forget
The Indian cabinets,
The bones of antelope, the wings of albatross,
The pied and painted birds and beans,
The junks and bangles, beads and screens,
The gods and sacred bells,
And the load-humming, twisted shells!
The level of the parlour floor
Was honest, homely, Scottish shore;
But when we climbed upon a chair,
Behold the gorgeous East was there!
Be this a fable; and behold
Me in the parlour as of old,
And Minnie just above me set
In the quaint Indian cabinet!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію