Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.31
21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
2026.03.31
21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.
Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
2026.03.31
19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.
І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,
2026.03.31
16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи
2026.03.31
16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
2026.03.31
12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.
Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,
2026.03.31
11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.
Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,
2026.03.31
11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях
2026.03.31
06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.
2026.03.31
02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті
2026.03.31
01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку.
Носієві традиційних цінностей знесло дах.
Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо.
Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою.
Найлегше у підвищенні тис
2026.03.30
14:11
І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.
2026.03.30
13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.
Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,
2026.03.30
11:52
Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад
2026.03.30
06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.
2026.03.29
21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я
Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
2026.03.19
2026.03.13
2026.03.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Роберта Луїса Стівенсона
Дитячий сад віршів 17
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дитячий сад віршів 17
V
Дитині – моєму тезку
1
Цю книжечку, як буде успішним навчання,
Маленький Луїсе Санчес, дадуть тобі для читання;
Й збагнеш ти, що ймення твоє давно вже знали,
І в Лондоні друкарі англійські його надрукували.
У величезному місті, де зустрічаються Захід і Схід,
Друкар англійський маленькі літери уклав, як слід;
Ще ти ні про що не думав, й навіть гратись не мав потреби,
А десь далеко чужинці уже турбувались про тебе.
Й коли ти ще безтурботно дрімав у своєму ліжку,
Із країн англійських діти тримали в руках цю книжку,
І там десь далеко, за горами й за морями, –
Хто він, маленький цей Луїс? – допитувались у мами.
2
Тепер же, читання скінчивши, пора зайнятися грою,
Водорості й черепашки збираючи після прибою;
Й довго спостерігати із прибережного піску
Пташок галасливих малість і грандіозність морську.
І пам’ятай в своїх іграх, вдивляючись в моря туман, –
Задовго іще до цього я описав і тебе, й океан;
Й коли ні про кого не думаєш, то там десь, у світу безмежжі,
Міркує хтось про Луїса, що тут, на Монтерея узбережжі.
Монтерей – портове місто та однойменна затока в штаті Каліфорнія, США.
V
To My Name-Child
1
Some day soon this rhyming volume, if you learn with proper speed,
Little Louis Sanchez, will be given you to read.
Then you shall discover, that your name was printed down
By the English printers, long before, in London town.
In the great and busy city where the East and West are met,
All the little letters did the English printer set;
While you thought of nothing, and were still too young to play,
Foreign people thought of you in places far away.
Ay, and when you slept, a baby, over all the English lands
Other little children took the volume in their hands;
Other children questioned, in their homes across the seas:
Who was little Louis, won't you tell us, mother, please?
2
Now that you have spelt your lesson, lay it down and go and play,
Seeking shells and seaweed on the sands of Monterey,
Watching all the mighty whalebones, lying buried by the breeze,
Tiny sandpipers, and the huge Pacific seas.
And remember in your playing, as the sea-fog rolls to you,
Long ere you could read it, how I told you what to do;
And that while you thought of no one, nearly half the world away
Some one thought of Louis on the beach of Monterey!
VI
Кожному читачу
Як за твоєю грою мати
Слідкує із вікна кімнати,
Хай так же погляд твій проникне
Крізь книжечки цієї вікна;
Й дитину іншу, теж у грі,
Побачиш в іншому дворі.
Але не стукай в скло вікна –
Тебе не чутиме вона,
Бо вже ні в холод, ні в жару
Не полишає свою гру;
Не бачить вже вона й не чує,
Бо в книзі лиш днює й ночує.
Насправді ж виросла й з-під віт
Дерев цих подалась у світ;
Й лиш тінь її ще на виду,
Затримавшись навік в саду..
VI
To Any Reader
As from the house your mother sees
You playing round the garden trees,
So you may see, if you will look
Through the windows of this book,
Another child, far, far away,
And in another garden, play.
But do not think you can at all,
By knocking on the window, call
That child to hear you. He intent
Is all on his play-business bent.
He does not hear, he will not look,
Nor yet be lured out of this book.
For, long ago, the truth to say,
He has grown up and gone away,
And it is but a child of air
That lingers in the garden there.
Дитині – моєму тезку
1
Цю книжечку, як буде успішним навчання,
Маленький Луїсе Санчес, дадуть тобі для читання;
Й збагнеш ти, що ймення твоє давно вже знали,
І в Лондоні друкарі англійські його надрукували.
У величезному місті, де зустрічаються Захід і Схід,
Друкар англійський маленькі літери уклав, як слід;
Ще ти ні про що не думав, й навіть гратись не мав потреби,
А десь далеко чужинці уже турбувались про тебе.
Й коли ти ще безтурботно дрімав у своєму ліжку,
Із країн англійських діти тримали в руках цю книжку,
І там десь далеко, за горами й за морями, –
Хто він, маленький цей Луїс? – допитувались у мами.
2
Тепер же, читання скінчивши, пора зайнятися грою,
Водорості й черепашки збираючи після прибою;
Й довго спостерігати із прибережного піску
Пташок галасливих малість і грандіозність морську.
І пам’ятай в своїх іграх, вдивляючись в моря туман, –
Задовго іще до цього я описав і тебе, й океан;
Й коли ні про кого не думаєш, то там десь, у світу безмежжі,
Міркує хтось про Луїса, що тут, на Монтерея узбережжі.
Монтерей – портове місто та однойменна затока в штаті Каліфорнія, США.
V
To My Name-Child
1
Some day soon this rhyming volume, if you learn with proper speed,
Little Louis Sanchez, will be given you to read.
Then you shall discover, that your name was printed down
By the English printers, long before, in London town.
In the great and busy city where the East and West are met,
All the little letters did the English printer set;
While you thought of nothing, and were still too young to play,
Foreign people thought of you in places far away.
Ay, and when you slept, a baby, over all the English lands
Other little children took the volume in their hands;
Other children questioned, in their homes across the seas:
Who was little Louis, won't you tell us, mother, please?
2
Now that you have spelt your lesson, lay it down and go and play,
Seeking shells and seaweed on the sands of Monterey,
Watching all the mighty whalebones, lying buried by the breeze,
Tiny sandpipers, and the huge Pacific seas.
And remember in your playing, as the sea-fog rolls to you,
Long ere you could read it, how I told you what to do;
And that while you thought of no one, nearly half the world away
Some one thought of Louis on the beach of Monterey!
VI
Кожному читачу
Як за твоєю грою мати
Слідкує із вікна кімнати,
Хай так же погляд твій проникне
Крізь книжечки цієї вікна;
Й дитину іншу, теж у грі,
Побачиш в іншому дворі.
Але не стукай в скло вікна –
Тебе не чутиме вона,
Бо вже ні в холод, ні в жару
Не полишає свою гру;
Не бачить вже вона й не чує,
Бо в книзі лиш днює й ночує.
Насправді ж виросла й з-під віт
Дерев цих подалась у світ;
Й лиш тінь її ще на виду,
Затримавшись навік в саду..
VI
To Any Reader
As from the house your mother sees
You playing round the garden trees,
So you may see, if you will look
Through the windows of this book,
Another child, far, far away,
And in another garden, play.
But do not think you can at all,
By knocking on the window, call
That child to hear you. He intent
Is all on his play-business bent.
He does not hear, he will not look,
Nor yet be lured out of this book.
For, long ago, the truth to say,
He has grown up and gone away,
And it is but a child of air
That lingers in the garden there.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
