Реквієм

Під небом зоряним в труні
Спочину скоро в вічнім сні;
Жив радо – й смерть легка мені,
Бо тут все те, що так любив.

Й ось вірш, що прах би увінчав:
Тут він лежить, де й намічав;
Моряк вже вдома – з морів домчав;
Й мисливець вдома з пагорбів.

Requiem

Under the wide and starry sky
Dig the grave and let me lie.
Glad did I live and gladly die,
And I laid me down with a will.

This be the verse you grave for me:
Here he lies where he longed to be;
Home is the sailor, home from the sea,
And the hunter home from the hill.

Повна версія цього вірша:

Реквієм

Під небом зоряним в труні
Спочину скоро в вічнім сні;
Жив радо – й смерть легка мені;
Й ось заповіт, що я б зробив:

Тут, де вітрів пісні дзвінкі
Й по небу тягнуться хмарки,
Триває сон мій хай віки,
Щоб шал вже серця не розбив.

Й ось вірш, що прах би увінчав:
Тут він лежить, де й намічав;
Моряк вже вдома – з морів домчав;
Й мисливець вдома з пагорбів.

Requiem

Under the wide and starry sky
Dig the grave and let me lie.
Glad did I live and gladly die,
And I laid me down with a will.

Here may the winds about me blow;
Here the clouds may come and go;
Here shall be rest for evermore,
And the heart for aye shall be still.

This be the verse you grave for me:
Here he lies where he longed to be;
Home is the sailor, home from the sea,
And the hunter home from the hill.


Бродяга

Вічно так хотів би жить
З кожною весною:
Поряд шум струмка, й біжить
Шлях переді мною;
З ліжка в травах зорі видно;
Хліб в ріку вмочаю; –
Ось життя достойне й гідне,
Й лиш таке бажаю.

Ждуть хай бурі в тьмі ночей, –
Шлю молитву богу:
Дай відраду для очей,
А для ніг – дорогу;
Не кохання, не дари,
Не надій тривогу, –
Небо дай лиш угорі,
А внизу – дорогу.

Хмура осінь і дощі
Хай чигають в полі:
Змовкнуть птахи, а кущі
Стануть чорні й голі;
Хай вкриває поле сніг, –
До тепла ж не йтиму:
Як вже осінь приберіг –
Не віддам і зиму.

Ждуть хай бурі в тьмі ночей, –
Шлю молитву богу:
Дай відраду для очей,
А для ніг – дорогу;
Не кохання, не дари,
Не надій тривогу, –
Небо дай лиш угорі,
А внизу – дорогу.

The Vagabond

Give to me the life I love,
Let the lave go by me,
Give the jolly heaven above
And the byway night me.
Bed in the bush with stars to see,
Bread I dip in the river --
There's the life for a man like me,
There's the life for ever.

Let the blow fall soon or late,
Let what will be o'er me;
Give the face of earth around
And the road before me.
Wealth I seek not, hope nor love,
Nor a friend to know me;
All I seek, the heaven above
And the road below me.

Or let autumn fall on me
Where afield I linger,
Silencing the bird on tree,
Biting the blue finger;
White as meal the frosty field --
Warm the fireside haven --
Not to autumn will I yield,
Not to winter even!

Let the blow fall soon or late,
Let what will be o'er me;
Give the face of earth around,
And the road before me.
Wealth I ask not, hope, nor love,
Nor a friend to know me.
All I ask, the heaven above
And the road below me.