63
О правила граматики, я чув
Про силу вашу, що осточортіла
Ще в школі -- й ось голубка знов явила
Ще раз, щоб усю цінність їх відчув.
Недавно, як один із нею був
Й те прагнув мать, що від мене таїла, --
"Ні, ні!" -- сказала двічі, мов хотіла
Не сумніватись, що я не дочув.
В пеан хвали свій, Музо, ще влий чару;
Ви ж, Небеса, не заздріть тому дару,
Що логіки знання мені дало.
Граматика (і Стелла) вчать -- то ж смертним
Слід пам'ятать: стає одразу ствердним,
Що двічі заперечене було.

74
З вод Аганіппи пить не довелося,
В дібров Темпейських тіні не сидів;
Гурт Муз, якщо б і стріть колись прийшлося,
Вести із ними бесіду б не вмів.
Пліткують, що поетам не вдалося
Шаленств уникнуть. Хто це, хто довів?
Клянусь, хай все б до пекла мук звелося, --
Не крав я в інших ні думок, ні слів.
Чому ж тоді думки свої у вірші
Вдалось так легко втілити мені?
Й ці, ніж в поетів інших, теж не гірші.
Чому? Ну, тут... Ні, в цім... Чи ж так? О, ні!
Знать хочете причину? Цей дарунок
В уста мої вклав Стелли поцілунок.

84
Якщо вже ти -- дорого -- мій Парнас
Й тебе долать сил Музі моїй стачить --
Більш цокання копит для неї значить,
Ніж музика, що стільки в ній прикрас, --
Тепер нам підсобить якраз вже час,
Щоб міг я знов кохану свою бачить;
Я й Муза -- віршем ми тобі віддячим:
Благоговійно дар прийми від нас.
Не знай же бід, властивих для доріг:
Наруги забуття, ганьби розбою,
Гріха кровопролиття -- щоб я міг
Ділитись всім без заздрощів з тобою:
Й тобі бажаю це блаженство мать --
Слід Стелли сотні років цілувать.