Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Філіпа Сідні
Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
33
Я міг би... Не вернуть вже! О, я б міг!
Не зваживсь, не спромігсь, часу не квапив...
Й тепер лиш, коли морок вже обліг,
Став розуміть, який же день я втратив.
Що ж, серце, розривайся!.. Не вберіг!
Паріс твою Єлену й без піратів
Здобув -- я сам йому в цім допоміг;
Що дала доля -- все уже розтратив.
В собі самім змагавсь я із собою,
Щоб примирить із втіхами жалі
І поєднати радість із журбою;
День не розгледів я в світанку млі,
Що поряд був із осяйним лицем.
Ах, бути б дурнем! Або -- мудрецем!
56
Мовчи, Терпіння, досить! Твій урок
Занадто довгий -- сил моїх не стачить:
Весь тиждень личка милого не бачить
Й твій припис пам'ятать увесь цей строк!
Якби ж то прочитать міг хоч рядок
В тій книзі, що для мене стільки значить,
Щоб знать, чим Цнота і Краса віддячать, --
Ще дослухавсь би до твоїх думок!
Тепер, як хочу зріть його так спрагло,
Коли жар в серці, ти для голови
Компрес холодний пропонуєш нагло.
Ні, ситий цим вже! Стеллу ти яви!
Терпляче остуди її промінням
Мій жар -- й тоді вже муч своїм терпінням.
59
Чому для тебе, люба, менш я значу,
Ніж песик твій? Чи ж можна в нім знайти
Любові більш, ніж мала б в мені ти?
Яку завгодно дай мені задачу,
Щоб міг явить я відданість собачу:
Дай знак -- й мені вже з місця не зійти;
Він рукавичку може принести --
Я ж разом з нею й душу ще в додачу.
Мені -- байдужість, ніжність вся -- йому;
Цілуєш в ніс у пестощах бездумних.
Ти -- ах, нічим вже, мабуть, не пройму! --
Прихильна до істот лиш нерозумних.
Все ж тішусь, що тоді хоч ласка жде,
Як з розуму й мене любов зведе.
Я міг би... Не вернуть вже! О, я б міг!
Не зваживсь, не спромігсь, часу не квапив...
Й тепер лиш, коли морок вже обліг,
Став розуміть, який же день я втратив.
Що ж, серце, розривайся!.. Не вберіг!
Паріс твою Єлену й без піратів
Здобув -- я сам йому в цім допоміг;
Що дала доля -- все уже розтратив.
В собі самім змагавсь я із собою,
Щоб примирить із втіхами жалі
І поєднати радість із журбою;
День не розгледів я в світанку млі,
Що поряд був із осяйним лицем.
Ах, бути б дурнем! Або -- мудрецем!
56
Мовчи, Терпіння, досить! Твій урок
Занадто довгий -- сил моїх не стачить:
Весь тиждень личка милого не бачить
Й твій припис пам'ятать увесь цей строк!
Якби ж то прочитать міг хоч рядок
В тій книзі, що для мене стільки значить,
Щоб знать, чим Цнота і Краса віддячать, --
Ще дослухавсь би до твоїх думок!
Тепер, як хочу зріть його так спрагло,
Коли жар в серці, ти для голови
Компрес холодний пропонуєш нагло.
Ні, ситий цим вже! Стеллу ти яви!
Терпляче остуди її промінням
Мій жар -- й тоді вже муч своїм терпінням.
59
Чому для тебе, люба, менш я значу,
Ніж песик твій? Чи ж можна в нім знайти
Любові більш, ніж мала б в мені ти?
Яку завгодно дай мені задачу,
Щоб міг явить я відданість собачу:
Дай знак -- й мені вже з місця не зійти;
Він рукавичку може принести --
Я ж разом з нею й душу ще в додачу.
Мені -- байдужість, ніжність вся -- йому;
Цілуєш в ніс у пестощах бездумних.
Ти -- ах, нічим вже, мабуть, не пройму! --
Прихильна до істот лиш нерозумних.
Все ж тішусь, що тоді хоч ласка жде,
Як з розуму й мене любов зведе.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
Про публікацію
