
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
2025.09.18
18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
2025.09.18
12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Філіпа Сідні
Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла"
33
Я міг би... Не вернуть вже! О, я б міг!
Не зваживсь, не спромігсь, часу не квапив...
Й тепер лиш, коли морок вже обліг,
Став розуміть, який же день я втратив.
Що ж, серце, розривайся!.. Не вберіг!
Паріс твою Єлену й без піратів
Здобув -- я сам йому в цім допоміг;
Що дала доля -- все уже розтратив.
В собі самім змагавсь я із собою,
Щоб примирить із втіхами жалі
І поєднати радість із журбою;
День не розгледів я в світанку млі,
Що поряд був із осяйним лицем.
Ах, бути б дурнем! Або -- мудрецем!
56
Мовчи, Терпіння, досить! Твій урок
Занадто довгий -- сил моїх не стачить:
Весь тиждень личка милого не бачить
Й твій припис пам'ятать увесь цей строк!
Якби ж то прочитать міг хоч рядок
В тій книзі, що для мене стільки значить,
Щоб знать, чим Цнота і Краса віддячать, --
Ще дослухавсь би до твоїх думок!
Тепер, як хочу зріть його так спрагло,
Коли жар в серці, ти для голови
Компрес холодний пропонуєш нагло.
Ні, ситий цим вже! Стеллу ти яви!
Терпляче остуди її промінням
Мій жар -- й тоді вже муч своїм терпінням.
59
Чому для тебе, люба, менш я значу,
Ніж песик твій? Чи ж можна в нім знайти
Любові більш, ніж мала б в мені ти?
Яку завгодно дай мені задачу,
Щоб міг явить я відданість собачу:
Дай знак -- й мені вже з місця не зійти;
Він рукавичку може принести --
Я ж разом з нею й душу ще в додачу.
Мені -- байдужість, ніжність вся -- йому;
Цілуєш в ніс у пестощах бездумних.
Ти -- ах, нічим вже, мабуть, не пройму! --
Прихильна до істот лиш нерозумних.
Все ж тішусь, що тоді хоч ласка жде,
Як з розуму й мене любов зведе.
Я міг би... Не вернуть вже! О, я б міг!
Не зваживсь, не спромігсь, часу не квапив...
Й тепер лиш, коли морок вже обліг,
Став розуміть, який же день я втратив.
Що ж, серце, розривайся!.. Не вберіг!
Паріс твою Єлену й без піратів
Здобув -- я сам йому в цім допоміг;
Що дала доля -- все уже розтратив.
В собі самім змагавсь я із собою,
Щоб примирить із втіхами жалі
І поєднати радість із журбою;
День не розгледів я в світанку млі,
Що поряд був із осяйним лицем.
Ах, бути б дурнем! Або -- мудрецем!
56
Мовчи, Терпіння, досить! Твій урок
Занадто довгий -- сил моїх не стачить:
Весь тиждень личка милого не бачить
Й твій припис пам'ятать увесь цей строк!
Якби ж то прочитать міг хоч рядок
В тій книзі, що для мене стільки значить,
Щоб знать, чим Цнота і Краса віддячать, --
Ще дослухавсь би до твоїх думок!
Тепер, як хочу зріть його так спрагло,
Коли жар в серці, ти для голови
Компрес холодний пропонуєш нагло.
Ні, ситий цим вже! Стеллу ти яви!
Терпляче остуди її промінням
Мій жар -- й тоді вже муч своїм терпінням.
59
Чому для тебе, люба, менш я значу,
Ніж песик твій? Чи ж можна в нім знайти
Любові більш, ніж мала б в мені ти?
Яку завгодно дай мені задачу,
Щоб міг явить я відданість собачу:
Дай знак -- й мені вже з місця не зійти;
Він рукавичку може принести --
Я ж разом з нею й душу ще в додачу.
Мені -- байдужість, ніжність вся -- йому;
Цілуєш в ніс у пестощах бездумних.
Ти -- ах, нічим вже, мабуть, не пройму! --
Прихильна до істот лиш нерозумних.
Все ж тішусь, що тоді хоч ласка жде,
Як з розуму й мене любов зведе.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
• Перейти на сторінку •
"Філіп Сідні Із циклу "Астрофіл і Стелла""
Про публікацію