Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.31
16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
2025.12.31
14:31
Хоч Вчора давно проминуло
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
2025.12.31
14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи.
Частина І Монографії
_______________________________
2025.12.31
11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
2025.12.31
11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
2025.12.31
10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
2025.12.31
05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
2025.12.30
22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
2025.12.30
21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
2025.12.30
21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
2025.12.29
23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало.
Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі.
Путіфренія – тупикове відгалужен
2025.12.29
22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
2025.12.29
14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.
Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
Моя втрачена юність
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
