Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
23:52
Недобре добро називати добром недобре.
Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою.
Ворожка ворогам ворожила вороже.
Генії на гени не нарікають.
Світило у світі недовго світило.
Пан Баняк до банку поклав грошей банку.
Одержимі своє о
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Генрі Лонгфелло Моя втрачена юність
Моя втрачена юність
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Те місто прекрасне на березі моря
Ще спомином пам’ять не раз осія:
Я подумки знову при сонці й при зорях
На вулиць і площ його звичних просторах;
Й вертається юність моя.
Й лапландської пісні слова
Пробуджують споминів рій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я бачу дерев його крони тінисті
І в зблиску, вливаючись у небозвід,
Безмежного моря довкіл води млисті,
Й острови, що у мрій дитячих намисті,
Мов ті, де був сад Гесперид.
І давньої пісні слова
Бентежать щодня спокій мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Я згадую стапелі темні й причали
Й метання прибою знов і знов,
Іспанських матросів з борід оскали,
Й красу кораблів, і їхні сигнали,
І моря магічний зов.
Й свавільної пісні слова
Відлунюють, наче прибій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Фортецю на березі як не згадати,
Й обабіч неї форт на горбі;
Вчувається постріл ранковий гармати,
Продовжує дріб барабанний лунати
Й пронизливий заклик труби.
Й відважної пісні слова
Звучать ще в душі моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Пригадую знов я ту битву на морі,
Що і прибій заглушив її грім;
І капітанів, що в тліну уборі,
Вже зрять із могил води ті неозорі,
Де згинуть судилося їм.
Й журливої пісні слова
Наснажують знов спомин мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Знов бачу шумливі ліси і діброви,
Й тінистий Оленячий гай;
І дружби останні, й перші любові,
Вернувшись, відлунюють в чарів обнові,
Мов щебет пташиних зграй.
Й колишньої пісні слова
Чарують так само слух мій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Й учнівські пориви, де прагнули стрітись
То віри відвага, то сумніву страх,
Готові щораз у спомини влитись;
Й судилось частині із них здійснитись,
Частина ж – уже тільки прах.
Й бентежної пісні слова
Вертають мені щем надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Є те, про що зараз не слід говорити;
Та все ж не вмира спомин цей;
Думки є, щоб серце і досі гнобити,
Щоб знову щокам, як тоді, паленіти
Й сльозу витискати з очей.
Й фатальної пісні слова
Вливають в цей шал ще і свій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Відвідавши зараз, нового багато
Там бачу – минуло ж бо стільки вже літ;
Та все ж мені зустріч із містом, як свято;
Ті ж крони дерев нависають крислато
І чутно в хитанні їх віт
Прекрасної пісні слова,
Мелодію втрат і надій:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
Оленячий гай прохолоду дарує;
По стежці знайомій проходжу я знов,
І серце в ті дні незабутні мандрує
Й надія колишня у ньому нуртує –
Я втрачену юність знайшов.
І дивної пісні слова
Вже в пам’яті вічно моїй:
“Хлопчачих мрій бринить вітровій
І юності сни повні буйства весни.”
My Lost Youth
Often I think of the beautiful town
That is seated by the sea;
Often in thought go up and down
The pleasant streets of that dear old town,
And my youth comes back to me.
And a verse of a Lapland song
Is haunting my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the shadowy lines of its trees,
And catch, in sudden gleams,
The sheen of the far-surrounding seas,
And islands that were the Hesperides
Of all my boyish dreams.
And the burden of that old song,
It murmurs and whispers still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the black wharves and the slips,
And the sea-tides tossing free;
And Spanish sailors with bearded lips,
And the beauty and mystery of the ships,
And the magic of the sea.
And the voice of that wayward song
Is singing and saying still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the bulwarks by the shore,
And the fort upon the hill;
The sunrise gun, with its hollow roar,
The drum-beat repeated o'er and o'er,
And the bugle wild and shrill.
And the music of that old song
Throbs in my memory still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the sea-fight far away,
How it thundered o'er the tide!
And the dead captains, as they lay
In their graves, o'erlooking the tranquil bay,
Where they in battle died.
And the sound of that mournful song
Goes through me with a thrill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I can see the breezy dome of groves,
The shadows of Deering's Woods;
And the friendships old and the early loves
Come back with a Sabbath sound, as of doves
In quiet neighborhoods.
And the verse of that sweet old song,
It flutters and murmurs still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
I remember the gleams and glooms that dart
Across the school-boy's brain;
The song and the silence in the heart,
That in part are prophecies, and in part
Are longings wild and vain.
And the voice of that fitful song
Sings on, and is never still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
There are things of which I may not speak;
There are dreams that cannot die;
There are thoughts that make the strong heart weak,
And bring a pallor into the cheek,
And a mist before the eye.
And the words of that fatal song
Come over me like a chill:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
Strange to me now are the forms I meet
When I visit the dear old town;
But the native air is pure and sweet,
And the trees that o'ershadow each well-known street,
As they balance up and down,
Are singing the beautiful song,
Are sighing and whispering still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
And Deering's Woods are fresh and fair,
And with joy that is almost pain
My heart goes back to wander there,
And among the dreams of the days that were,
I find my lost youth again.
And the strange and beautiful song,
The groves are repeating it still:
"A boy's will is the wind's will,
And the thoughts of youth are long, long thoughts."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
