День згаснув

День згаснув; із крил темних ночі
На землю спадає імла,
Мов пір’я легке, що в повітрі
Кружляє при льоті орла.

Крізь пасма дощу і туману
Села розрізняю вогні,
Вже смутку збороти не в змозі,
Що сповнює душу мені.

Той сум, що із щемом у парі,
Та біль ще в себе не влили
Й різняться не більш від печалі,
Ніж дощ від туману імли.

Прийди, почитай мені вірші
Простенькі, що спокій вернуть,
Й нав’язливий смуток цей втишать,
Й тривоги всі дня проженуть.

Не тих знаменитих поетів,
Трибунів, що їх голосів
Ще й досі вчуваються звуки
В лунких коридорах часів.

Подібно до маршів бравурних,
Вони спонукають щодень
В житті до мети йти неспинно, –
Я ж прагну спокою лишень.

Поет нехай буде скромніший,
Чий вірш увібрав серця щем,
Як очі, що повні сльозами;
Як хмари, що ллються дощем;

Хто протягом довгих днів праці
Й ночей без покою і сну
В рядки вклав душі кожен порух
Й мелодію влив чарівну.

Від пісні такої зникають
Тривоги всі й легше стає;
Вона, як те благословення,
Що серцю молитва дає.

Розкрий же цей томик розкішний
Й сама уже вірш вибирай;
До рим милозвучних поета
Ще й голосу чар додавай.

І музика сутінки сповнить,
А дня всі тривоги й жалі
Поспішно шатри свої згорнуть
Й нечутно розтануть в імлі.

“THE DAY IS DONE...”

The day is done, and the darkness
Falls from the wings of Night,
As a feather is wafted downward
From an eagle in his flight.

I see the lights of the village
Gleam through the rain and the mist,
And a feeling of sadness comes o'er me
That my soul cannot resist:

A feeling of sadness and longing,
That is not akin to pain.
And resembles sorrow only
As the mist resembles the rain.

Come, read to me some poem,
Some simple and heartfelt lay,
That shall soothe this restless feeling,
And banish the thoughts of day.

Not from the grand old masters,
Not from the hards sublime,
Whose distant footsteps echo
Through the corridors of Time.

For, like strains of martial music,
Their mighty thoughts suggest
Life's endless toil and endeavor;
And to-night I long for rest.

Read from some humbler poet,
Whose songs gushed from his heart,
As showers from the clouds of summer,
Or tears from the eyelids start;

Who, through long days of labor,
And nights devoid of ease,
Still heard in his soul the musk
Of wonderful melodies.

Such songs have power to quiet
The restless pulse of care,
And come like the benediction
That follows after prayer.

Then read from the treasured volume
The poem of thy choice,
And lend to the rhyme of the poet
The beauty of thy voice.

And the night shall be filled with music,
And the cares that infest the day
Shall fold their tents, like the Arabs,
And as silently steal away.

Мандри біля каміна

Дощі вже третій день у нас,
І флюгер крізь туман
Туди спрямований всякчас,
Де злиться океан.

Й бентежно так душі моїй;
Камін тепло струмить;
Полиця книг і буйство мрій –
З утіх одні в цю мить.

Із піснею, що склав поет
Про чарівні краї,
В дні юності вершать свій лет
І спомини мої.

Слух заполонює знов гул:
В гірських потоків хор
Впліта дзвіночок мавра мул
Й рев шторму Ельсінор.

Мур монастирський бачу там,
Де звівсь сосновий ліс;
І замки біля Рейну, й храм,
Що шпилі ввись підніс.

Крізь млу, крізь гори й доли шлях
Долаю, наче в сні;
Палання маків у полях,
Зблиск моря вдалині.

Вже пил і спека не страшні,
І втому слід забуть:
Ногами іншого мені
Вдалось пройти весь путь.

Долав хтось милі, втоми гніт
Згинав його все більш;
Я ж руку простягну – і світ
Весь явить його вірш.

У нім для мандрів – жодних меж,
Заморські зрю краї,
Бо очі іншого усе ж
Зіркіші, ніж мої.

Travels by the Fireside

The ceaseless rain is falling fast,
And yonder gilded vane,
Immovable for three days past,
Points to the misty main,

It drives me in upon myself
And to the fireside gleams,
To pleasant books that crowd my shelf,
And still more pleasant dreams,

I read whatever bards have sung
Of lands beyond the sea,
And the bright days when I was young
Come thronging back to me.

In fancy I can hear again
The Alpine torrent's roar,
The mule-bells on the hills of Spain,
The sea at Elsinore.

I see the convent's gleaming wall
Rise from its groves of pine,
And towers of old cathedrals tall,
And castles by the Rhine.

I journey on by park and spire,
Beneath centennial trees,
Through fields with poppies all on fire,
And gleams of distant seas.

I fear no more the dust and heat,
No more I feel fatigue,
While journeying with another's feet
O'er many a lengthening league.

Let others traverse sea and land,
And toil through various climes,
I turn the world round with my hand
Reading these poets' rhymes.

From them I learn whatever lies
Beneath each changing zone,
And see, when looking with their eyes,
Better than with mine own.