
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.21
22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
2025.10.21
21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
2025.10.21
21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
2025.10.21
21:01
Сценка із життя
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх
2025.10.21
19:36
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.
2025.10.21
11:40
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
2025.10.21
06:46
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25
2025.10.21
00:08
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!
2025.10.20
22:13
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.
Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник
2025.10.20
15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...
2025.10.20
11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
2025.10.20
11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр
2025.10.20
09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі
Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
2025.10.20
09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…
2025.10.20
06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.
2025.10.20
01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.
Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос 9...
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос 9...
(роздуми невігласа)
Поняття відносності...
... здавалось би – і бабця розуміє що це таке (відносність)... продаючи цибульку зелененьку на базарі - дбає аби були пучечки зеленіші-більші відносно як - у сусіда, і що число – то химера: число пучечків, число купців, число, зрештою, грошей... – А! Щоб її “одиниця” краще продавалась! Бо, те що не продасть – просто викине, бо завтра... знову – зеленіші, більші ніж у сусіда, а не число: у світі все відносно... і число в тому числі!
Та! Великі математики-учені століттями закривали очі на це поняття (відносності): число, само собою, відносним бути не могло... і тому, завжди, брали тверде-конкретне, хоча умовне... брали за реальне, пихато маючи собі на умі: реальність буде такою - як вони її порахують. Так воно, насправді було... і є - спроба рахувати реальність за допомогою абстрактного числа, завжди, їх (математиків) реальність визначала. Аж Ейнштейн, усвідомивши ілюзорність світу-світла (начебто кванти, але і хвилі), хоч й від зірок (мільйон років як уже “померлих” - іде та іде) у небі... і, начебто, цим, завів математику у тупик (до потреби рахувати реальність без числа) опустивши, фізику – знов, до діалектики: “Загальна теорія відносності ґрунтується на принципі еквівалентності й розглядає викривлення в просторі-часі: E=mc²”. А перед тим Кант уже казав: “Я можу мати достатню основу брати з нього (з припущення) дещо відносне (Suppositio relativa – припущення відносне) , однак крім того-такого, котре має право бути (sein) взятим звідти просто-коротко і ясно (schlechthin) , як безумовне...” * - що, в аргументації нинішньої квантової фізики, парадоксальним чином - звучить подібно до її (квантової фізики) популярних витлумачень, приблизно так: якщо у двох, закритих, коробках пара рукавиць, по одній... і я відкриваю одну коробку – а там права, то, о чудо – хай друга коробка й на північному полюсі, чи екваторі – в ній ліва... Отже: E=mc² - очевидні зорі в небі – мільйон років як уже нема, а пара рукавиць – одна ліва то інша права... Як то зрозуміти?
Аж ось я – купив в “космосі” гастроному, допустимо, вісім одиниць (упаковок) чіпсів (згідно чисел у тексті Вихтора Орклина), щоб через тиждень усвідомити всю силу та фундаментальність поняття відносності та зрозуміти повне безсилля математики перед тим поняттям (відносності): половина (“два раз два” – два і два дорівнює чотири) чіпсів виявились, сьогодні, простроченими, а отже уже – не число-одиниць (мов ті померлі зорі в небі – викинуті пучечки цибулі) але, на день покупки, були автентичними – цілком придатними до споживання, а отже – в числі одиниць... то тут мені, без поняття відносності – мов аборигену в рукавицях на екваторі.
Це ж очевидно: поняття відносності – найфундаментальніше з усіх! Як це так пізно усвідомили вчені?
*”Ich kann genugsamen Grund haben, etwas relativ anzunehmen (suppositio relativa) , ohne doch befugt zu sein, es schlechthin anzunehmen (suppositio absoluta) .” ( І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, дев’ятий абзац).
27.03.2017 р.
худ. Я. Саландяк. – Страхолісся Орклина (фотошоп)

Поняття відносності...
... здавалось би – і бабця розуміє що це таке (відносність)... продаючи цибульку зелененьку на базарі - дбає аби були пучечки зеленіші-більші відносно як - у сусіда, і що число – то химера: число пучечків, число купців, число, зрештою, грошей... – А! Щоб її “одиниця” краще продавалась! Бо, те що не продасть – просто викине, бо завтра... знову – зеленіші, більші ніж у сусіда, а не число: у світі все відносно... і число в тому числі!
Та! Великі математики-учені століттями закривали очі на це поняття (відносності): число, само собою, відносним бути не могло... і тому, завжди, брали тверде-конкретне, хоча умовне... брали за реальне, пихато маючи собі на умі: реальність буде такою - як вони її порахують. Так воно, насправді було... і є - спроба рахувати реальність за допомогою абстрактного числа, завжди, їх (математиків) реальність визначала. Аж Ейнштейн, усвідомивши ілюзорність світу-світла (начебто кванти, але і хвилі), хоч й від зірок (мільйон років як уже “померлих” - іде та іде) у небі... і, начебто, цим, завів математику у тупик (до потреби рахувати реальність без числа) опустивши, фізику – знов, до діалектики: “Загальна теорія відносності ґрунтується на принципі еквівалентності й розглядає викривлення в просторі-часі: E=mc²”. А перед тим Кант уже казав: “Я можу мати достатню основу брати з нього (з припущення) дещо відносне (Suppositio relativa – припущення відносне) , однак крім того-такого, котре має право бути (sein) взятим звідти просто-коротко і ясно (schlechthin) , як безумовне...” * - що, в аргументації нинішньої квантової фізики, парадоксальним чином - звучить подібно до її (квантової фізики) популярних витлумачень, приблизно так: якщо у двох, закритих, коробках пара рукавиць, по одній... і я відкриваю одну коробку – а там права, то, о чудо – хай друга коробка й на північному полюсі, чи екваторі – в ній ліва... Отже: E=mc² - очевидні зорі в небі – мільйон років як уже нема, а пара рукавиць – одна ліва то інша права... Як то зрозуміти?
Аж ось я – купив в “космосі” гастроному, допустимо, вісім одиниць (упаковок) чіпсів (згідно чисел у тексті Вихтора Орклина), щоб через тиждень усвідомити всю силу та фундаментальність поняття відносності та зрозуміти повне безсилля математики перед тим поняттям (відносності): половина (“два раз два” – два і два дорівнює чотири) чіпсів виявились, сьогодні, простроченими, а отже уже – не число-одиниць (мов ті померлі зорі в небі – викинуті пучечки цибулі) але, на день покупки, були автентичними – цілком придатними до споживання, а отже – в числі одиниць... то тут мені, без поняття відносності – мов аборигену в рукавицях на екваторі.
Це ж очевидно: поняття відносності – найфундаментальніше з усіх! Як це так пізно усвідомили вчені?
*”Ich kann genugsamen Grund haben, etwas relativ anzunehmen (suppositio relativa) , ohne doch befugt zu sein, es schlechthin anzunehmen (suppositio absoluta) .” ( І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, дев’ятий абзац).
27.03.2017 р.
худ. Я. Саландяк. – Страхолісся Орклина (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Космос 10..."
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 28. Імманїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики… Додаток "
• Перейти на сторінку •
"Мандри в космосі 59. 28. Імманїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної діалектики… Додаток "
Про публікацію