(роздуми невігласа)
Поняття відносності...
    ... здавалось би – і бабця розуміє що це таке (відносність)... продаючи цибульку зелененьку на базарі - дбає аби були пучечки зеленіші-більші відносно як - у сусіда, і що число – то химера: число пучечків, число купців, число, зрештою, грошей... – А! Щоб її “одиниця” краще продавалась! Бо, те що не продасть – просто викине, бо завтра... знову – зеленіші, більші ніж у сусіда, а не число: у світі все відносно... і число в тому числі!
    Та! Великі математики-учені століттями закривали очі на це поняття (відносності): число, само собою, відносним бути не могло... і тому, завжди, брали тверде-конкретне, хоча умовне... брали за реальне, пихато маючи собі на умі: реальність буде такою - як вони її порахують. Так воно, насправді було... і є - спроба рахувати реальність за допомогою абстрактного числа, завжди, їх (математиків) реальність визначала. Аж Ейнштейн, усвідомивши ілюзорність світу-світла (начебто кванти, але і хвилі), хоч й від зірок (мільйон років як уже “померлих” - іде та іде) у небі... і, начебто, цим, завів математику у тупик (до потреби рахувати реальність без числа) опустивши, фізику – знов, до діалектики: “Загальна теорія відносності ґрунтується на принципі еквівалентності й розглядає викривлення в просторі-часі: E=mc²”. А перед тим Кант уже казав: “Я можу мати достатню основу брати з нього (з припущення) дещо відносне (Suppositio relativa – припущення відносне) , однак крім того-такого, котре має право бути (sein) взятим звідти просто-коротко і ясно (schlechthin) , як безумовне...” * - що, в аргументації нинішньої квантової фізики, парадоксальним чином - звучить подібно до її (квантової фізики) популярних витлумачень, приблизно так: якщо у двох, закритих, коробках пара рукавиць, по одній... і я відкриваю одну коробку – а там права, то, о чудо – хай друга коробка й на північному полюсі, чи екваторі – в ній ліва... Отже: E=mc² - очевидні зорі в небі – мільйон років як уже нема, а пара рукавиць – одна ліва то інша права... Як то зрозуміти?

    Аж ось я – купив в “космосі” гастроному, допустимо, вісім одиниць (упаковок) чіпсів (згідно чисел у тексті Вихтора Орклина), щоб через тиждень усвідомити всю силу та фундаментальність поняття відносності та зрозуміти повне безсилля математики перед тим поняттям (відносності): половина (“два раз два” – два і два дорівнює чотири) чіпсів виявились, сьогодні, простроченими, а отже уже – не число-одиниць (мов ті померлі зорі в небі – викинуті пучечки цибулі) але, на день покупки, були автентичними – цілком придатними до споживання, а отже – в числі одиниць... то тут мені, без поняття відносності – мов аборигену в рукавицях на екваторі.

    Це ж очевидно: поняття відносності – найфундаментальніше з усіх! Як це так пізно усвідомили вчені?

*”Ich kann genugsamen Grund haben, etwas relativ anzunehmen (suppositio relativa) , ohne doch befugt zu sein, es schlechthin anzunehmen (suppositio absoluta) .” ( І Кант Критика чистого розуму Додаток до трансцендентальної діалектики Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, дев’ятий абзац).
27.03.2017 р.
худ. Я. Саландяк. – Страхолісся Орклина (фотошоп)