Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
2026.11.12
23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні
2026.11.12
22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв
2026.11.12
20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях
2026.11.12
20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить
2026.11.12
15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,
2026.11.12
11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас…
4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських
2026.11.12
07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
2026.11.12
06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;
2026.11.11
23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Фокус внимания
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фокус внимания
…Шли мы с Максом мимо стильного мужского барбершопа, каких в Киеве развелось теперь больше, чем женских, детских и кошачье-собачьих вместе взятых. Об их стильности говорить вовсе не приходится, она вне конкуренции и совершенно запредельна. Впрочем, мимо этого заведения мы ходим чуть не каждый день, уже привыкли.
Я задумался о чем-то и смотрю в асфальт; а Макс вдруг запрыгал у огромного окна парикмахерской, выкликая изумленные А! Э! ВАУ! ПАПА! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – и тыча пальцем в это самое окно.
За стеклом на обширном стильном пространстве одинокий повелитель бород и шевелюр трудился над одиноким посетителем. Но как трудился! – хоть мне не десять лет, а в три раза больше, но и мне впору было запрыгать, как это проделал Макс. Ведь мастер, исчерпав ресурс ножниц, машинки и бритвы, взялся за небольшой стильный факел и теперь, словно Данко, размахивал им над головой посетителя. Только он не указывал путь во тьме и не звал к лучшей жизни, а сжигал непокорные остатки волосяных покровов клиента прямо на его голове. Оранжевое пламя похотливо лизало оттопыренные уши, мощный затылок и коренастую шею потерпевшего. Кажется, запахло паленым и даже чуть-чуть - серой.
И теперь уже мы оба подпрыгивали, выкликали наперебой А! Э! ВАУ! ПАПА! МАКС! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – тыча пальцами в окно.
Тем временем брадобрей утопил свой факел в изящном ведерке; дымящийся клиент выкарабкался из массивного трона – буйволовая кожа, красное дерево, бивень мамонта.
– Макс, ну ты это видел?!
Макс обрел дар речи, снова ткнул пальце в витрину и подал голос:
– Папа, иди туда подстригись!!!
– Ээээ... Чтобы меня вот так огнем, по ушам, за мои деньги?! – я, наконец, отрываю взгляд от разыгравшегося в парикмахерской аутодафе и перевожу его на сына.
Только теперь я понимаю, что и палец, и взгляд Максов, и вообще весь Макс целиком и полностью направлен вовсе не на опаленного стрижкой клиента. Он указывает на крохотный столик, затерянный среди массивных кресел; на столике лежит какая-то маленькая черная штуковина. Огненного парикмахерского шоу он, кажется, вовсе не заметил.
И Макс, пожирая черную штуковину глазами, издает рыдающий, полный неизлечимой страсти стон:
– Плеееееееейстееееееееейшн!!!
2017
Я задумался о чем-то и смотрю в асфальт; а Макс вдруг запрыгал у огромного окна парикмахерской, выкликая изумленные А! Э! ВАУ! ПАПА! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – и тыча пальцем в это самое окно.
За стеклом на обширном стильном пространстве одинокий повелитель бород и шевелюр трудился над одиноким посетителем. Но как трудился! – хоть мне не десять лет, а в три раза больше, но и мне впору было запрыгать, как это проделал Макс. Ведь мастер, исчерпав ресурс ножниц, машинки и бритвы, взялся за небольшой стильный факел и теперь, словно Данко, размахивал им над головой посетителя. Только он не указывал путь во тьме и не звал к лучшей жизни, а сжигал непокорные остатки волосяных покровов клиента прямо на его голове. Оранжевое пламя похотливо лизало оттопыренные уши, мощный затылок и коренастую шею потерпевшего. Кажется, запахло паленым и даже чуть-чуть - серой.
И теперь уже мы оба подпрыгивали, выкликали наперебой А! Э! ВАУ! ПАПА! МАКС! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – тыча пальцами в окно.
Тем временем брадобрей утопил свой факел в изящном ведерке; дымящийся клиент выкарабкался из массивного трона – буйволовая кожа, красное дерево, бивень мамонта.
– Макс, ну ты это видел?!
Макс обрел дар речи, снова ткнул пальце в витрину и подал голос:
– Папа, иди туда подстригись!!!
– Ээээ... Чтобы меня вот так огнем, по ушам, за мои деньги?! – я, наконец, отрываю взгляд от разыгравшегося в парикмахерской аутодафе и перевожу его на сына.
Только теперь я понимаю, что и палец, и взгляд Максов, и вообще весь Макс целиком и полностью направлен вовсе не на опаленного стрижкой клиента. Он указывает на крохотный столик, затерянный среди массивных кресел; на столике лежит какая-то маленькая черная штуковина. Огненного парикмахерского шоу он, кажется, вовсе не заметил.
И Макс, пожирая черную штуковину глазами, издает рыдающий, полный неизлечимой страсти стон:
– Плеееееееейстееееееееейшн!!!
2017
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
