Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.16
08:39
Яблуня з червоними плодами золотіє під моїм вікном.
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
Чуєш, Боже, осінь цими днями
[попри рев тривог і гніву гамір]
ллється долу яблучним вином.
Бачиш, Боже, крізь густіші тіні сонця пробиваються мечі.
Ці мечі – похмурих днів святині
[як вони на
2026.09.16
06:58
Мій війною утомлений слух знов налякано ловить
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
Монотонне дзижчання "шахеда" в загуслій пітьмі.
Його тінь смертоносна несеться вздовж схилів Дніпрових,
Маневруючи звично, а іноді лиш по прямій.
А за мить мій напружений слух чує радісно тишу
І тремтл
2026.09.15
23:58
Знайомі скрипалі —
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
квартет —
мелодію заграли:
була глибінь, а потім — злет,
сум з радістю в спіралі,
лелечий голос з-під небес,
русалчин тихий з моря.
В любові вмер хтось і воскрес,
2026.09.15
22:44
твої стосунки із пеклом
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
нічим вони не інакші
ніж у віршарів типових
нехай собі гумористів
якщо не хочеться кави
нормально попити чаю
простої води лигнути
чому би не з водогону
2026.09.15
17:57
Чоловік пішов до лісу
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
Грибів позбирати,
Аж на нього стриб – гадюка
Й ну його кусати.
Душу й тіло змордувала,
До серця дістала,
Нижче пояса вкусила
2026.09.15
17:53
Новітній сніг пішов для нас неждано,
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
Укривши сподівання на весну.
Новітній сніг, як істина жадана,
Яка покрила душу вогняну.
Літопис тиші пише ця негода,
Хорали душ, поеми небуття.
Романи вічності здобули гордість
2026.09.15
09:45
Прохолода вечорова,
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
Шурхіт підошов, -
То спалахує розмова,
То тьмяніє знов.
Мов троянда червонієш
Поруч юна ти, -
Радість, смуток і надію -
Все пізнати встиг.
2026.09.15
08:33
Від брам солоних і строкатих
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
І Ромоданівського тракту
Тікаю, ніби справжній Гудвін*, —
Раптово серцем ставши в п’ятах.
Корній тримається коріння,
Місцина місячна — вологи,
Щур — гарбузового насіння,
2026.09.14
23:49
комусь цікаві теми
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
глобальні
та космічні
логічні піруети
на фоні чорних дір
хтось
обирає розпач
межуючий із відчаєм
2026.09.14
13:54
Безсоння випалює розум.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
Пустеля, якою йде Ромул.
Побачимо розуму розмах.
Небачена сила і розмір.
Пізнаю глибокі закони
Свідомості без перепони.
Не знають шляхи заборони,
Долаючи всі забобони.
2026.09.14
12:13
Сірий дощик кропить — буде бабі клопіт:
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
Осінь через тиждень знов зайде в село.
Дід на дворі босий смалить папіросу,
Мокра чорна кішка моститься в відро.
А сусідка Мотря варить юшку вкотре,
І не тільки юшку — ще й густий куліш.
До вдовиці Мотрі в т
2026.09.14
09:55
Василь Лебедєв-Кумач (1898-1949)
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
Каска сяє у сонячній ласці,
на всі боки проміння ллючи;
у тій мідній начищеній касці
ходить милий мій на каланчі.
Він пожежник украй діловитий,
2026.09.14
07:16
З-під вій - блакить небесна,
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
З-під вій - волошок синь, -
З-під вій принада весен
І магія краси.
З-під вій - жаги ознаки
І поклики з-під вій
Роздмухують всілякі
Жариночки надій.
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Фокус внимания
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Фокус внимания
…Шли мы с Максом мимо стильного мужского барбершопа, каких в Киеве развелось теперь больше, чем женских, детских и кошачье-собачьих вместе взятых. Об их стильности говорить вовсе не приходится, она вне конкуренции и совершенно запредельна. Впрочем, мимо этого заведения мы ходим чуть не каждый день, уже привыкли.
Я задумался о чем-то и смотрю в асфальт; а Макс вдруг запрыгал у огромного окна парикмахерской, выкликая изумленные А! Э! ВАУ! ПАПА! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – и тыча пальцем в это самое окно.
За стеклом на обширном стильном пространстве одинокий повелитель бород и шевелюр трудился над одиноким посетителем. Но как трудился! – хоть мне не десять лет, а в три раза больше, но и мне впору было запрыгать, как это проделал Макс. Ведь мастер, исчерпав ресурс ножниц, машинки и бритвы, взялся за небольшой стильный факел и теперь, словно Данко, размахивал им над головой посетителя. Только он не указывал путь во тьме и не звал к лучшей жизни, а сжигал непокорные остатки волосяных покровов клиента прямо на его голове. Оранжевое пламя похотливо лизало оттопыренные уши, мощный затылок и коренастую шею потерпевшего. Кажется, запахло паленым и даже чуть-чуть - серой.
И теперь уже мы оба подпрыгивали, выкликали наперебой А! Э! ВАУ! ПАПА! МАКС! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – тыча пальцами в окно.
Тем временем брадобрей утопил свой факел в изящном ведерке; дымящийся клиент выкарабкался из массивного трона – буйволовая кожа, красное дерево, бивень мамонта.
– Макс, ну ты это видел?!
Макс обрел дар речи, снова ткнул пальце в витрину и подал голос:
– Папа, иди туда подстригись!!!
– Ээээ... Чтобы меня вот так огнем, по ушам, за мои деньги?! – я, наконец, отрываю взгляд от разыгравшегося в парикмахерской аутодафе и перевожу его на сына.
Только теперь я понимаю, что и палец, и взгляд Максов, и вообще весь Макс целиком и полностью направлен вовсе не на опаленного стрижкой клиента. Он указывает на крохотный столик, затерянный среди массивных кресел; на столике лежит какая-то маленькая черная штуковина. Огненного парикмахерского шоу он, кажется, вовсе не заметил.
И Макс, пожирая черную штуковину глазами, издает рыдающий, полный неизлечимой страсти стон:
– Плеееееееейстееееееееейшн!!!
2017
Я задумался о чем-то и смотрю в асфальт; а Макс вдруг запрыгал у огромного окна парикмахерской, выкликая изумленные А! Э! ВАУ! ПАПА! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – и тыча пальцем в это самое окно.
За стеклом на обширном стильном пространстве одинокий повелитель бород и шевелюр трудился над одиноким посетителем. Но как трудился! – хоть мне не десять лет, а в три раза больше, но и мне впору было запрыгать, как это проделал Макс. Ведь мастер, исчерпав ресурс ножниц, машинки и бритвы, взялся за небольшой стильный факел и теперь, словно Данко, размахивал им над головой посетителя. Только он не указывал путь во тьме и не звал к лучшей жизни, а сжигал непокорные остатки волосяных покровов клиента прямо на его голове. Оранжевое пламя похотливо лизало оттопыренные уши, мощный затылок и коренастую шею потерпевшего. Кажется, запахло паленым и даже чуть-чуть - серой.
И теперь уже мы оба подпрыгивали, выкликали наперебой А! Э! ВАУ! ПАПА! МАКС! ТЫ ЭТО ВИДЕЛ?! – тыча пальцами в окно.
Тем временем брадобрей утопил свой факел в изящном ведерке; дымящийся клиент выкарабкался из массивного трона – буйволовая кожа, красное дерево, бивень мамонта.
– Макс, ну ты это видел?!
Макс обрел дар речи, снова ткнул пальце в витрину и подал голос:
– Папа, иди туда подстригись!!!
– Ээээ... Чтобы меня вот так огнем, по ушам, за мои деньги?! – я, наконец, отрываю взгляд от разыгравшегося в парикмахерской аутодафе и перевожу его на сына.
Только теперь я понимаю, что и палец, и взгляд Максов, и вообще весь Макс целиком и полностью направлен вовсе не на опаленного стрижкой клиента. Он указывает на крохотный столик, затерянный среди массивных кресел; на столике лежит какая-то маленькая черная штуковина. Огненного парикмахерского шоу он, кажется, вовсе не заметил.
И Макс, пожирая черную штуковину глазами, издает рыдающий, полный неизлечимой страсти стон:
– Плеееееееейстееееееееейшн!!!
2017
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
