-Йой, здуріла дівка! Заміж вона не піде! Та другі летять заміж, а то вперлось і сидить! Та ти що собі думаєш? Та у мене вас три дівки і ще два хлопи. То що я буду з вами робити?
-Мамо. Та той Іван шістнадцять літ старший, тай не люблю його я. Не хочу!
-О, ти ще захочеш, захочеш, та не буде вже того Івана! З Франції хлоп приїхав. Копійку заробив, а воно не піде! Та ти дивись на неї.
-Мамо!
Не мамай мені! От Ольгу м припхала. Вийшла за вдівця з двома дітьми, але жиє. І любить його, і свою дитинку вже має! В неділю прийде Іван, то мусиш вести себе, як має себе вести порядна дівка і не заперечуй мені!
Сніг падав великими лапатими шматками, осідав на деревах…Поле забіліло, усе в снігових кучугурах…То можна було у ньому очима скупатися. Але ж краса яка! Усе навколо стояло зачароване у тій сільській розпашілій зимі. Мілька зранку встала, протерла очі…Краще б той ранок не наступав, бо прийде сьогодні Іван разом з чоловіком сестри, колєгують вони. І, певно, будуть домовлятись з батьками про оте її заміжжя…Дев’ятнадцять років – то немало, але і не так багато, щоб так випихати її з дому. Мілька-не красуня, але і непогана: не крива, не сліпа…Білява дівчина з сірими очима, з лагідною вдачею. Інколи трохи з впертим характером. Але бачить, що тепер мами не перепре.
-Йой, Мілько, ідуть полем! Ідуть! Так що, дівко, готуйся до весілля!
В Мільки забилось серце швидко-швидко. Треба тікати, тікати на другі двері з хати. Кинулась до дверей. Мама за нею. Брат Микола за мамою. На сінях мама зашпортались і впали. Менші діти, що сиділи біля печі в плач. Микола підняв маму з долівки…Нога пухла на очах. А два Івани вже у дверях.
- Слава Ісусу Христу! Йой, а що тут у Вас?
- Слава на віки. Та от мама впали тай ногу собі вивернули. То тепер тре якого доктора…
Через пару тижнів мама вже ліпше ходили по хаті, хоч і трохи шкутильгали. Мілька тихенько сиділа у куточку і …вишивала собі рушничок на весілля.
Через рік у сусідньому селі ходила Мілька по подвір’ю з круглим животиком, бо чекала дитинки… Іван працював теслею. Мама тішилась, що лишились тільки дві дівки, а не три. І всі були повністю щасливими!