Феєричне ВІДГОЛОССЯ
(як втор до нічних Русалій):

"Пливе човен, води повен,
та накритий лубом.
Не хвалися, козаченько,
кучерявим чубом.
Бо прийдеться-доведеться
чуба підбривати,
Молодого козаченька
у Січ віддавати."

(Розчісує коси Русалка, ритмічно здіймаючи гребінь…
Хвилюється море широкими рівними хвилями…
Десь далеко - ген-ген - піднімається сиза завіса і випускає з обіймів низку козацьких човнів, що пливуть граціозно, мов чайки. Попереду чайка гетьмана Петра…)

ХОР козаків у човнах:

- Ой повійте, вітри да й низóвії!
Гей, на паруси да й шовкóвії!

ГОЛОСИ козаків:

- Ой сидить козак да й на демені…
- Гей, він деменом повертає…
- Гей, він демоном поглядає…

ХОР козаків:

- Ой пливе судно да й одним одно…
Сидить турчин сам із туркинею,
сидить турчин сам із лебідкою,
а вона трима голку з ниткою…

ГОЛОСИ козаків:

- Вишиває собі вишиваночку…
- … да й миленькому…
- … да й коханочку…

ХОР козаків:

- Ой кому, кому се шиття буде?

ГОЛОСИ козаків:

- Ой чи турчину?..
- чи татарину?..

ХОР козаків:

- Чи козàченьку…
ще й отàману!..

(співає):

"Ой літа над морем сивий соколонько
да й по своїх висях-високостях…
- Чого сь похилила, сива головонько,
да й по своїх мислях-молодостях?.."

ГЕТЬМАН Петро (відспівує):

"Що ті молодості
повні палу й млості
за косою, за красою,
що не має дому…
На серденьку - туга,
що не має друга…
Чи вам, браття,
на то знàття,
чи мені одному?..

ХОР козаків
(відповідає співом):

"Сагайдо-соколе!..
Гей, життя - не поле!
Не журися… Озовися,
хто там люльку курить!
Жура серце коле…
Козацькая доле -
та, що коник не об'їде
й дівка не обдурить!"

ГЕТЬМАН Петро:

- Не годиться нам водиться
з красними дівками…
Краще з лиха похмелиться
межи козаками…
Гей, ви, хлопці молодії,
маєм коні воронії,
маєм сідла дорогії,
узди золотії!..

ГОЛОС козака-нетяги:

-…Раз нетяга похвалився
золотим жупаном…
Поголився, похмелився -
і став… отаманом!..

(натяк на гетьмана Петра. Сміх).

ГЕТЬМАН Петро:

- Я не був з дитинства паном -
і тепер не стану…
Коник сивий, ум кмітливий
личать отаману…
Мо' і справді,пане-брате,
був я необачним,
що проміняв жінку… хату… -
звуся Сагайдачним…

(наспівує):

"Мені з жінкою не возиться..."

ХОР козаків
(підхоплює):

"Мені з жінкою возиться..."

ГЕТЬМАН Петро
(на повен голос):

"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"

ХОР козаків
(широко, на всі груди, так, що співає небо… і море…):

"А тютюн та люлька
козаку в поході
знадобиться!"

(Якийсь час простір дзвенить розлогим козацьким багатоголоссям… Пауза).

ГЕТЬМАН Петро
(бадьоро):

- А по сьому, други-брати,
нумо веслувати.
Будем турка воювати,
землі здобувати.
Здобудемо степи й луги
помежи лиманом…

ХОР козаків
(беручись за весла):

- Пошли, Боже, нам потуги
гетьмана з Османом…

ГЕТЬМАН Петро
(з поглядом перед себе):

- Гей, вбереться синьо-злато
козацька голота,
як двигнуться від гармати
Стамбульські ворота.

ХОР козаків
(веслуючи):

- Гей Османе, вражий пане…
Нумо, хлопці, гея-я-я!
Оце тобі приношане
від Сагайдак-бея!

ГЕТЬМАН Петро:
(гнівно)

- Оце тобі приношана
тятива печена…
Оце тобі, тàтю*36, шана -
моя наречена!

(За виданням "Епоха В'янучих Троянд". - Львів:Сполом,2014)

ПРИМІТКИ

*36 Тать – архаїчне: ворог.