Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.
Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.
У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження13)
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(луною):
– «...Срібнолиця моя, сладоуста моя, о ж а с м и н о в а,
ти промов, не мовчи, чи в здоров'ї, Хурем, а чи в радості...» *92
Його грізно-велична постать зависає над Гаремним Садом. Бранки-Троянди в покорі припадають до землі. Прихиляє голову в глибокій пошані і старець Мудрий Улем).
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Моє ім'я із уст твоїх злетіло...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Бентежать душу і шматують тіло
чужі думки... мов гострі ятагани –
ті нашепи, підозри і догани...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(лагідно):
– ...А я в тобі не бачу ні пилинки...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Не зрозумілі, бачте, мої вчинки...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Все, що Цариця зволить, що звелить...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(обриваючи, про своє):
– ...Як терпне тіло!.. Як душа болить!..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Вгамуй свій біль... і викинь страх із лона,
бо поруч – муж... опора й оборона!
Моя якші, Трояндо Пурпурова,
скажи мені мерщій, об чім розмова?
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Мій Владарю, розмова – про пурпур,
що раз зацвивши, вийшов понад мур,
понад світи, віки, понад будучність...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Яка ж тобі у тому є незручність?
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(несміливо вичікуючи):
– ...Що цілий світ пізнав моє лице...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(з полегшенням):
– Хуррем-хасекі, люба, ти про це...
О, на пурпур у нашім краї зарі!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(солодко співуче):
– Його доволі на Авретбазарі!
Преситна манна з неба...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(граючи словами):
– ...Чи мана...
Проте у цих Порогах ти – одна!!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(лукаво)
– ...Ще не співали, Царю, півні треті...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
(граючи словами, в настрої):
– ...А заспівають – станеш на портреті!
В парчі і в з л о т і, тканім д і а м а н т о м,
прошита сонцем, мов своїм талантом...
ГОЛОС Гаремної Троянди
(шепотом до Бранок-Троянд):
– Цариця Квітів опустила вії...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Засяєш... як смарагд з Александрії...*93
...У чарі злота – зору ніжний лотос.
Ціна йому – здобутий острів Родос*94.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(вдоволено сміючись):
– ...І скільки важить золото ото?..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– В дукатах Слави... мабуть, тисяч сто...*95
В "грошах заслони", себто "пашмакліка",
ціна в обмін: дукат за чоловіка*96.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(гордо):
– Важка ціна... Яка ж у тім причина?
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(м'яко):
– Мені Хасекі народила сина...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(з потаємним змістом)
– Чи ж варто так пишатися у злоті,
наш син Селім не перший в твоїм роді...*97
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Не перший, та щасливий буде в зорях...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(з потаємним змістом)
– ...Не вольні зорі у чертах і долях...
Аллах могутній світло з них пряде.
Іде Кисмет!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(в пориві любові):
– ...Моя Кисмет іде!
Хуррем-хасекі... Перша поміж зір!..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(відповідаючи на порив):
– ...Твоя Кисмет... чужинка-Місафір...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(в обіймах пристрасті):
– То ж будь, якші Хуррем, легка і дужа -
прийняти тілом ношу свого мужа,
бо царська ноша – то могуча сила...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(мліючи в обіймах):
– Чи ж я тобі казала, що безсила?..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Щодо портрета – в нім якраз і влучність:
твоє лице – то голос у будучність.
Царям пристало думати про вічність –
в твоїй поставі є й моя величність.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(втишена ласкою):
– Ти розтопив образ колючий лед...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(розкутий ласкою):
– Трояндо Втіхи, принеси щербет...
(Роксолана-Хуррем подає Сулейману золоту чару з щербетом.
Сулейман ненаситним поглядом пристрасті проймає свою дружину).
-"...Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості...
О печаль солов'я - чи в здоров'ї ти, а чи в радості...
Поцілуй мене... дай пригубити лиш губи-сладості,
дай поглянути в очі твої - чи в здоров'ї ти, а чи в радості"...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(заворожуючи на любов):
– Мій Сулеймане... Пий, султане, пий...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(заворожено):
– Я п'ю... Я п'ю... Я твій... Навіки твій...
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ПРИМІТКИ
92 Тут і надалі наводимо власний переспів газелей Ахмеда-паші (поета XV ст.)
93 Сукня з золотої парчі, в якій Роксолана постане на портреті, буде багато оздоблена коштовностями – діамантами, рубінами тощо. Горловину увінчає величезний смарагд, привезений з Александрії.
94 Сукня коштуватиме Сулейману сто тисяч дукатів.
95 Саме стільки воїнів Падишаха поклало свої голови під стінами Родосу (1522).
96 Отже, кривава ціна сукні Роксолани, що явила світові велич Цариці – життя стотисячного війська Володаря двох частин світу: один до одного....
97 До Роксолани Сулейман був одружений з черкешенкою Махідевран, яка вродила йому престолонаслідника Мустафу, здібного продовжувача починань свого батька. Дбаючи про царський трон для свого сина Селіма, Роксолана найважливішою справою свого життя вважала боротьбу з Мустафою та його матір'ю, аж до кривавої розправи над престолонаслідником.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження12)"
