Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.
Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.
Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.
***
Воююча частина світу
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.
Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження13)
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(луною):
– «...Срібнолиця моя, сладоуста моя, о ж а с м и н о в а,
ти промов, не мовчи, чи в здоров'ї, Хурем, а чи в радості...» *92
Його грізно-велична постать зависає над Гаремним Садом. Бранки-Троянди в покорі припадають до землі. Прихиляє голову в глибокій пошані і старець Мудрий Улем).
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Моє ім'я із уст твоїх злетіло...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Бентежать душу і шматують тіло
чужі думки... мов гострі ятагани –
ті нашепи, підозри і догани...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(лагідно):
– ...А я в тобі не бачу ні пилинки...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Не зрозумілі, бачте, мої вчинки...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Все, що Цариця зволить, що звелить...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(обриваючи, про своє):
– ...Як терпне тіло!.. Як душа болить!..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Вгамуй свій біль... і викинь страх із лона,
бо поруч – муж... опора й оборона!
Моя якші, Трояндо Пурпурова,
скажи мені мерщій, об чім розмова?
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Мій Владарю, розмова – про пурпур,
що раз зацвивши, вийшов понад мур,
понад світи, віки, понад будучність...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Яка ж тобі у тому є незручність?
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(несміливо вичікуючи):
– ...Що цілий світ пізнав моє лице...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(з полегшенням):
– Хуррем-хасекі, люба, ти про це...
О, на пурпур у нашім краї зарі!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(солодко співуче):
– Його доволі на Авретбазарі!
Преситна манна з неба...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(граючи словами):
– ...Чи мана...
Проте у цих Порогах ти – одна!!
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(лукаво)
– ...Ще не співали, Царю, півні треті...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
(граючи словами, в настрої):
– ...А заспівають – станеш на портреті!
В парчі і в з л о т і, тканім д і а м а н т о м,
прошита сонцем, мов своїм талантом...
ГОЛОС Гаремної Троянди
(шепотом до Бранок-Троянд):
– Цариця Квітів опустила вії...
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– Засяєш... як смарагд з Александрії...*93
...У чарі злота – зору ніжний лотос.
Ціна йому – здобутий острів Родос*94.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(вдоволено сміючись):
– ...І скільки важить золото ото?..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– В дукатах Слави... мабуть, тисяч сто...*95
В "грошах заслони", себто "пашмакліка",
ціна в обмін: дукат за чоловіка*96.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(гордо):
– Важка ціна... Яка ж у тім причина?
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(м'яко):
– Мені Хасекі народила сина...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(з потаємним змістом)
– Чи ж варто так пишатися у злоті,
наш син Селім не перший в твоїм роді...*97
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Не перший, та щасливий буде в зорях...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(з потаємним змістом)
– ...Не вольні зорі у чертах і долях...
Аллах могутній світло з них пряде.
Іде Кисмет!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(в пориві любові):
– ...Моя Кисмет іде!
Хуррем-хасекі... Перша поміж зір!..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(відповідаючи на порив):
– ...Твоя Кисмет... чужинка-Місафір...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(в обіймах пристрасті):
– То ж будь, якші Хуррем, легка і дужа -
прийняти тілом ношу свого мужа,
бо царська ноша – то могуча сила...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(мліючи в обіймах):
– Чи ж я тобі казала, що безсила?..
ГОЛОС Сулеймана Пишного:
– ...Щодо портрета – в нім якраз і влучність:
твоє лице – то голос у будучність.
Царям пристало думати про вічність –
в твоїй поставі є й моя величність.
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(втишена ласкою):
– Ти розтопив образ колючий лед...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(розкутий ласкою):
– Трояндо Втіхи, принеси щербет...
(Роксолана-Хуррем подає Сулейману золоту чару з щербетом.
Сулейман ненаситним поглядом пристрасті проймає свою дружину).
-"...Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості...
О печаль солов'я - чи в здоров'ї ти, а чи в радості...
Поцілуй мене... дай пригубити лиш губи-сладості,
дай поглянути в очі твої - чи в здоров'ї ти, а чи в радості"...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(заворожуючи на любов):
– Мій Сулеймане... Пий, султане, пий...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(заворожено):
– Я п'ю... Я п'ю... Я твій... Навіки твій...
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ПРИМІТКИ
92 Тут і надалі наводимо власний переспів газелей Ахмеда-паші (поета XV ст.)
93 Сукня з золотої парчі, в якій Роксолана постане на портреті, буде багато оздоблена коштовностями – діамантами, рубінами тощо. Горловину увінчає величезний смарагд, привезений з Александрії.
94 Сукня коштуватиме Сулейману сто тисяч дукатів.
95 Саме стільки воїнів Падишаха поклало свої голови під стінами Родосу (1522).
96 Отже, кривава ціна сукні Роксолани, що явила світові велич Цариці – життя стотисячного війська Володаря двох частин світу: один до одного....
97 До Роксолани Сулейман був одружений з черкешенкою Махідевран, яка вродила йому престолонаслідника Мустафу, здібного продовжувача починань свого батька. Дбаючи про царський трон для свого сина Селіма, Роксолана найважливішою справою свого життя вважала боротьбу з Мустафою та його матір'ю, аж до кривавої розправи над престолонаслідником.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження12)"