
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

"ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження14)
За німим знаком Рус-Хуррем до того завмерлі Троянди Гаремного Саду починають повільний танок у супроводі задумливої східної мелодії).
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(пестячи слух, навіваючи сон):
– Царю мій, Повелителю... "Султанул беррайн
ве хаканул-баграйн, хадімул гаремайн еш шеріфайн,
шам джемет мешам, міср надіретул іср,
Галєбеш-шегба, Дарул-Джігад, Дарул-селам!*98
БАГАТОГОЛОССЯ Гаремних Троянд:
(луною на голос Рус-Хуррем):
– Царю двох частин світа і Володарю двох морів....
– Стороже двох святих міст – і Мекки, і Медини...
– Пане трьох престольних городів – Константинополя,
Андріянополя і Брусси...
– ...і Каіра могутнього...
– ...і Дамаску, як рай, прекрасного...
– ...і Білгороду-дому святої війни....
– ...і Багдаду – дому спасення й побіди...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(луною на квіткове багатоголосся):
– ...Благословенне хай буде ім'я Твоє,
"Твердий" і "Великий"!..
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(мислячи про майбутнє):
– Коли Кисмет над нами зазоріє
поставлю я мечеть "Сулейманіє"...*99
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
– Аллах тебе схвалить у щедрім дарі...
Постав мечеть сю... на Авретбазарі!..
...На честь Роси ,*100 що сяла серед муру...
Квіткове БАГАТОГОЛОССЯ
(луною на голос Рус-Хуррем):
– На честь Троянди Кольору Пурпуру!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(поринаючи в сон):
– ...Зоря Кисмет... Зійде зоря Кисмет...
ГОЛОСИ Гаремних Троянд
(в танку перед сонним Сулейманом):
– О чари... чари... Цар відпив щербет...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(співуче над сонним Сулейманом):
– Мій Владарю... чи смакував щербет?..
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон):
– ...Іще ніхто не поборов кисмет!
(Після тривалого мовчання в поклоні шани знову набирає звучання голос Мудрого Улема. Троянди-Бранки Гаремного Саду завмирають у вигадливих фігурах рослинного танцю).
ГОЛОС Мудрого Улема:
–"Предсказано, що з початком кожного століття родиться великий муж, який обхопить те століття як бика за роги... і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри. Отож, він десятий із черги султанів. А число 10 – се найбільш досконале число! Бо воно кінчить і завершує перший круг чисел... То й маємо десять частин святої книги Корану і десять способів читання її, маємо десять учнів Пророка і десять заповідей, і десять частей неба, і десять геніїв над ними, і з десятків складається все військо Падишаха.
Десятий султан тяжко поб'є ворогів ісламу, бо Султан – любимець Аллаха і свята різка в руці його..."
ХОР Гаремних Троянд
(побожно на голос Мудрого Улема):
– Хвала будь, Аллаху Єдиному!
Крім Нього нема Бога. Він живучий
і вічно живий. І нема нічого
йому рівного, ні на землі, ні на небі.
Він створив небо та землю...
упорядкував світло й темряву...
Хвала і слава йому, що своїх вірних
провадить до святої святині!
ГОЛОС Мудрого Улема:
"...Як кожна людина, так і кожне плем'я має свій кисмет – твердий і невмолимий, котрого не об'їде ні конем на землі, ні судном на морі... Коли доповниться круг віків на повіках вічних очей Аллаха, тоді нарід Османів поверне відки прийшов, сповнивши по наказу Божім своє призначення на безбожних нессараг."*101
(Мудрий Улем, оповістивши предсказання, з поклоном прощання відходить).
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(над сонним Сулейманом, розкидаючи сіті пестощів):
– О спи, мій Пане... ще дрімає враг...
ХОР Гаремних Троянд
(півголосом):
– Про кого Ти...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(уриваючи):
– Про тих же... нессараг...
(до Сулеймана):
– ... А станеш в силі... будеш вельми рад –
покличе в путь тебе з о р я "Д ж і г а д"*102
Зоря війни... кривавого походу...
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь сон):
– ...Як я люблю, Трояндо, твою вроду...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(шепотом до Сулеймана):
– ...Мечем Твердим прочиниш "Браму Фетви"...*103
ХОР Гаремних Троянд
(півголосом):
– Кисмет Османів потребує жертви!..
"Феджер-молитва" розкидає сіті?..
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи
(умовно розкидаючи над Сулейманом "сіті інтриг")
– ...Щоб вівці цілі, щоб і вовки ситі...
...Значить Аллах і рук моїх умільство –
тверда п о с т а в а – то таке й п о с п і л ь с т в о...
Не дармо вбрала я черлені шати...
(до Сулеймана):
...Мені звістити... а тобі – карати!
ГОЛОС Сулеймана Пишного
(крізь видиво сновидіння):
– "Коли Джігад займається на землі,
тоді по небі ходить заграва пожарна...
Тоді гуде плач жінок і дітей християнських,
як шум у градовій хмарі.
Бо жах великий несе з собою Джігад!"
(Наче слуховою ілюстрацією до сновидіння султана Сулеймана звучить приглушений зойк – то протяжно голосять Троянди, спогадавши про Чорні Шляхи... "Керван-Йолі своєї Неволі")*104.
ГОЛОС Гаремних Троянд:
(у стинанні оточивши сонного Сулеймана):
– О Керван-Йолі, знай, Джігад іде...
ГОЛОС Пурпурової Троянди Втіхи:
(твердою волею Цариці)
– За уграми і Мухач упаде*105,
де Керван-Йолі оре перелоги...
Хіба що Відень вийде з-під облоги...*106
...Чорніє шлях... Цвіте гірка полинь...
Марніє Лях, Підляшшя і Волинь...
Повзе Джігад, пожадний як мана...
(мимоволі здригається)
А там... а там... моя Г а л и ч и н а!*107
(За виданням "Епоха В'янучих Троянд" (драма). - Львів:Сполом,2014)
ПРИМІТКИ
98 Один з титулів султана Сулеймана Пишного. Переклад тут же в тексті.
99 В Царгороді Сулейман Пишний поставив семеро мечетей, переважно над могилами членів своєї сім'ї. На Аврет-базарі – мечеть Роксолани, найкоштовніша з-поміж інших. Цю святиню Роксолани – "Сулейманіє" – будував Сулейман 7 років і видав на неї 1.036.000 золотих дукатів. "Сулейманіє" – одна з найбільших мечетей у Царгороді, поступається хіба що храму св.Софії.
100 Гра слів: омографи – ім'я "Росса" і "роса" – слова, що подібно пишуться, але відмінні за наголосом.
101 Нессараг – не вірний Аллаху, християнин.
102 Джігад – військовий похід, благословенний рукою Аллаха.
103 "Брама Фетви" – образне словосполучення, дослівно "брама священного дозволу", тут "брама Війни", визначена вищою духовною особою – Муфті для священної боротьби з невірними (християнами).
104 "Чорний Шлях", "Злий Крок", по-турецьки "Керван Йолі" – караванний шлях, яким людолови гнали в неволю ясир. В Україні "Чорний Шлях" розбігався на-троє: Волощиною, Поділлям та Волинню, а збігався в Галичині (у Львові!). "Чорним Шляхом" ходила Обида – Нещасна Доля і "Чорна Смерть" – Чума. Ішов ним століттями Чорний Люд, і земля під копитом теж була чорна.
105 Бій під Мухачем (Угорщина), 1526, приніс пам'ятну перемогу війську Сулеймана Пишного. Людовик ІІ Угорський утопився в болоті. "Піраміда перемоги" коло шатра Падишаха була збудована з 2000 людських голів, 8 голів належали єпископам.
106 Облога Відня (осінь, 1529) закінчилася для Фердинанда Австрійського викупом. Тодішні європейські політики розцінили відступ Сулеймана як його перемогу.
107 Під час походу на Угорщину 1526 р., не бажаючи пустити поляків на допомогу угорцям, Сулейман Пишний наказав татарам наскочити на Україну, вони тоді люто спустошили Волинь, Підляшшя і суміжну Галичину.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
""ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" (драма) . ВідмінаІІІ (продовження13)"