Сьогодні Україна святкує останнього Третього Спаса - Горіхового, Хлібного або інакше Спаса на Полотні.
Пропоную читачам Поетичних майстерень свою програму на сайті радіо "Воскресіння", записану в 2014 році: "Спаси в українському народному календарі", де йтиметься про всіх трьох Спасів, звичаї, повір'я, обряди українців, пов'язані з ними.

http://www.rr.lviv.ua/podcasts/spasy-v-ukrajinskomu-narodnomu-kalendari/

29 серпня – ТРЕТІЙ Спас – ГОРІХОВИЙ або ПОЛОТНЯНИЙ
(29 серпня - «Перенесення Нерукотворного образу Господнього»)

Свято пов’язане із вшануванням полотняної ікони Ісуса Христа «Спаса на полотні». За давнім переказом, заснованому на документі, знайденому в IV ст. Євсевієм Кесарійським в Едессінскому архіві, володар месопотамського міста Едесси Авгар страждав проказою; бажаючи позбутися від невиліковної хвороби і знаючи про цілющі здібності Ісуса Христа, він послав до Спасителя живописця Ананію з листом, в якому просив Господа прийти і зцілити його. Господь обіцяв послати до князя одного зі своїх учнів, а всі спроби Ананії написати образ Ісуса Христа залишилися безуспішними. Тоді Господь попросив подати йому рушник (убрус) і витер своє обличчя. На рушнику відбився його лик. За воскресіння Христа, апостолом Фомою до Авгара був посланий один з 70 учнів Христа Фаддей, і цар від одного дотику до рушника дістав полегшу, а згодом повністю вилікувався від хвороби. Так Фаддей з допомогою цього випадку розповсюдив в Едессі християнство. Рушник (убрус) з образом Ісуса Христа, прикріплений царем Авгарем над головними воротами («Воротною Вежею») міста Едесси як прапор і оберіг, був викрадений мусульманами, і лише дев'ять століть потому був викуплений візантійським імператором Михайлом III.
У 944 році 29 серпня, за царювання Костянтина Багрянородного, Едессінський образ Нерукотворного Христа був перенесений до Константинополя, тоді ж і було встановлено свято ікон – єдине на честь образу Ісуса Христа.
1204 року нерукотворний образ Спасителя був викрадений уже з Константинополя під час одного з хрестових походів. За легендою, його перевозили на кораблі, який затонув. Відтоді старовинна реліквія вважається загубленою.
Вважається, що перші візантійські й давньоруські ікони , які носили назви "Спас на полотні", "Спас Нерукотворний». писалися саме з Нерукотворного образу Спасителя – «Спаса»...

Третій Спас — традиційне свято в народному календарі, яке відзначають в Україні 29 серпня. Має прадавні дохристиянські корені. Слідує за Першим і Другим Спасом: «Медовим» та «Яблучним». В народі Третій Спас називають ще «Горіховим або Хлібним», бо закінчилися жнива і починається сівба озимих:
«Третій Спас – хліба припас».
До цього дня в деяких місцевостях України приурочувалися «дожинки» та обряди, пов'язані з останнім іменинним снопом-Дідухом. У день Третього або Хлібного Спаса селяни проводили і "досівки", тобто сіяли озиме жито. Після спільної молитви домашньої господині проводжали чоловіків на поля з хлібом і сіллю; при цьому на віз клали три снопа, а зверху містилася призначене для посіву жито в мішках. На полі засівальників зустрічали хлопці з гречаною кашею. Після посіву озимого хліба пиріг і каша з'їдалися всією родиною.

На Третього Спаса наші бабусі пекли пироги з муки нового врожаю, а також святковий хліб або коровай. Тому і називають цей Спас Хлібним.

А інша назва Третього Спаса — Горіховий — пов'язана з початком масового збору лісових горіхів, які на цей час саме достигають. У призначений день в лісі розстилали килими, від яких всі жінки розходилися для збору горіхів, останні складалися в фартухи, а пізніше висипалися на розстелені килими. Робота зі збору горіхів могла тривати й кілька днів. За народними уявленнями, урожай горіхів передвіщав на майбутній рік урожай жита. У містах з цього дня починалися "великоденьські" гуляння. На Горіховий Спас закінчується строгий Успенський піст, а значить, на святковому столі є місце для улюблених м'ясних і рибних страв. Але головна прикраса столу на Горіховий Спас - звичайно, яблука, мед і горіхи.

У давнину говорили:
«ПЕРШИЙ Спас — на воді стоять;
ДРУГИЙ Спас — яблука їдять;
ТРЕТІЙ Спас — на зелених горах полотна продають».
Раніше в цей день в Україні влаштовували ярмарки, на яких переважно продавали полотно. Вважалося, в цей день «Спас на полотні» стає покровителем торгівлі.
Як і на «Маковий Спас», цього дня треба було чистити криниці та освячувати воду, а вода з підземних джерел вважалася цілющою.

29 серпня за релігійним календарем - післясвято Успіння Пресвятої Богородиці – «Першої Пречистої».
У народі кажуть: «По Першій Пречистій прийшов Третій Спас»!
В цей період завершується останній місяць літа – найблагодатніша пора року. З літом - періодом збору врожаю - селяни пов’язували свій добробут. Від того чи вчасно зібрано збіжжя, значною мірою залежав добробут родини.
«Третій Спас запитає у вас: чи жнивували, чи в холодку пролежали».
Як і Перша Пречиста, так і Третій Спас, вважається періодом заготівлі яблук. Дівчата співали пісні:
«Пречиста мішок загубила, а Спас ішов – мішок знайшов».
Такими символічними «мішками» були погреби, пивниці й горища, де зберігалися свіжі продукти. Вважалося, що зібрані в цей період яблука повинні бути поживними й найпридатнішими для зберігання. Яблука тримали до осінніх та зимових свят, щоб почастувати на Різдво або на Новий рік дітей та гостей.
За народним звичаєм, вважалося за ознаку шляхетності та працьовитості, якщо дівчина, до якої приходили колядники, дарувала хлопцям яблука. Кожен з них виголошував промову:
«Спасибі рукам працьовитим, що вміли ростити,
спасибі Пречистій силі, що в мішок натрусила,
і тобі, Спас, що беріг нас!»
Цієї пори вже збираються до відльоту перші пташині гурти. Старші навчали молодняк до нелегкої і довгої перелітної дороги. Поруч з лелеками неодмінно сусідилися солов’ї. Старші люди з цього приводу кажуть, що, мовби дрібні сіроптахи, тримають буслів, тобто бусли вказують їм дорогу до Вирію. Але, якщо в дорозі солов’ї стомлюються, то вони сідають на спини лелек…
За старих часів говорили –
"Ластівки відлітають у три рази, у три Спаси".
На Третього Спаса - востаннє відлітали ластівки.

Також існувала прикмета:
"Якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то на Покрову буде морозно".

Про Третього Спаса існують прислів’я, зокрема:
«Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло».

Зрештою, так воно і є. Хоча ще вдень і тепло, а деякі дні й спекотні, проте вранці і ввечері вже прохолодно: поступово приходить осінь…

Як і багато інших українських народних свят, Спаси теж отримали свої
календарні прикмети:

Перший Спас:
З Першого Спаса і роса хороша.
На Маковія відцвітають троянди.
На Першого Спаса коней та всю домашню худібку в росі купають.
На Маковія українці святять мед, заламують стільники та збирають мак.
На Перший Спас святи колодязі, святи і вінки хлібні.
Готуй току і стодоли. Готуй святу земельку під озимину.

Другий Спас:
Прийшов Яблучний Спас - усьому час: плоди зріють.
До Другого Спаса не їдять ніяких плодів, крім огірків.
На Другий Спас знімають плоди з дерев та кущів.
З Другого Спаса їдять яблука.
На Яблучного Спаса українці справляють «обжинки»:
святять обжинкові вінці та плетуть Спасові «бороду».
З Другого Спаса проводжають захід сонця в полі з піснями.
Яка погода на Другого Спаса — такою буде і Покрова.

Третій Спас:
На Хлібного Спаса українці справляють «дожинки» («обжинкове весілля»):
несуть з поля Обжинкового Дідуха та печуть коровай з нового врожаю.
На Хлібного Спаса засівають озимину.
Ластівки відлітають в три рази, в три Спаси.
Після Третього Спаса часто настає різке похолодання, тому приказують: «Прийшов Третій Спас – бери рукавички про запас».

Усіх Спасів стосується:
Прийшов Перший Спас — пішло літо від нас.
Після Другого Спаса — дощ хлібогній.
Якщо антонівка вродила — наступного року хліб уродить.
Із Спаса-Преображення погода преображається.
Прийшов Третій Спас — бери рукавиці про запас.
Минув Третій Спас — держи кожух про запас.
Як прийде Спас, комарам урветься бас,
а як прийде Пречиста — забере їх нечиста.

(За виданням: Ірина Вовк "за нашим звичаєм Бога величаєм". - Львів: "Сполом",2015).