ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Таршин (1949) / Проза

 Спогади про Іловайськ
Гіркі і болючі ці дні для більшості українців і тих, хто живе тут, і хто за її межами, але завжди з Україною в серці. Три роки Іловайській трагедії, три роки тому світ ще не вірив у підступні наміри нашого підлого сусіда і ми у своєму горі були майже одинокі.Сьогодні сторінки соціальних мереж волають до нас: -Пом'яніть мого синочка, чоловіка, батька і пам'ять повертає знову у ті жахливі дні, коли ми жадібно ловили кожне слово про становище під Іловайськом, вірили і надіялися на диво, але його не відбулося. Усі лікарні у м. Дніпро були забиті пораненими, найважчих везли у лікарню Мечникова і як пише зараз Галина Кузьменко - мати загиблого сина Андрія Савчука - коридори були залиті кров'ю і лікарі і медсестри втрачали свідомість від перенапруги і побаченого. Не пам'ятаю хто мені зателефонував і попросив, щоб ми роздобули хоч декілька мобільних телефонів і принесли хлопцям у шосту лікарню, бо вони зовсім без засобів зв'язку і рідні не знають , що з ними. Я зразу з Мілою Кононенко і Світланою Нагорною почали думати де нам взяти кошти. Світлана побігла по своїх сусідах заможних і декілька телефонів зібрала у них, а Міла зателефонувала директору школи № 135 і попросила, щоб з тих грошей, які учні принесуть 1-го вересня, виділили частину на закупівлю мобілок. Директор погодилася і ми побігли купувати телефони. Коли принесли їх у палати на третій поверх, то їх прямо вихватили з рук і почали телефонувати рідним. У палатах були контужені і у шоковому стані, а на другому поверсі лежали поранені в кінцівки. Як зараз пам'ятаю ту палату у яку зайшли першими,там лежали бійці із різних батальйонів: "Миротворець", "Свитязь", "Донбас", "Кривбас", і Івано-Франківська поліція. Усі перелякані, стривожені. Перші дзвінки були і до побратимів - шукали своїх - хто вижив. Там же зустрілися і з нашими майданівками Мариною Бенюк і Мариною Карповою, які принесли хлопцям продукти харчування. Впадало в око, що більшість з них одягнена у яскраві оранжеві шорти у білих ромашках - люди зносили, що у кого було. Хлопці потроху розговорилися і те, що ми почули, не вкладалося в голові. Вони розповіли про величезні втрати, що все поле було встелене убитими і пораненими і називали за їх баченням цифри, які я і нині не хочу озвучувати, а тоді вони були шокуючими. Розповідали, як виходили цим коридором, їх розповідь врізалася у мою пам'ять на все життя. Їх пропустили через перше кільце без перешкод, через друге також, а потім було три дороги, дві з них були перекриті і вони змушені були піти третьою і через короткий проміжок часу зрозуміли, що їх ужимають з обох сторін і що вони у пастці, з якої вибратися неможливо. Їх розстрілювали, як у тиру, сховатися було нікуди. Боєць мені розповідав, що їх, кому пощастило сховатися у посадці було 122 чоловіки і вони бачили, як добивали важкопоранених на полі, як заставляли поранених і виживших роздягнутися і голими і напівголими стрибати, приказуючи при цьому "Хто не скаче, той москаль". Бійці дочекалися вечора і послали розвідку на висоту. Вони розповідали, що їм важливо було дізнатися хто там на той час перебував, щоб іти на переговори. Вони мені розповідали, що якщо росіяни, то переговори на той час можливо ще було вести, а якщо місцеві бойовики, то це звірі, краще уже кулю собі самому пустити, бо про звірства бойовиків уже були на той час начувані і найбільше боялися потрапити у полон. На висоті були росіяни і їх офіцер сказав, що вони уже чотири доби чекали на цю колону. Хлопців наших Він відпустив, а молоденького Богдана з батальйону "Донбас" дуже красивого 18-літнього бійця обмотав бинтами і заштовхав у машину Міжнародного Червоного Хреста і так Богданчик вижив. Бійці чекали на слідчого з військової Прокуратури і дуже переживали, а за що, за те, що пішли добровольцями і залишилися живими за щасливим збігом обставин. На другий день, тобто першого вересня, коли я принесла у лікарню Богданчику телефон, я бачила, як прийшов слідчий і хлопців почали допитувати, нас попросили вийти із палати. А потім хлопці зателефонували і розповіли, що їм, кому дозволяє стан здоров'я дозволили їхати додому і ми почали збирати їм кошти на дорогу, до Києва, Луцька, Івано-Франківська. У Київ відправляла Ірина Махно. Я нічого не могла озвучувати раніше, а тим більше тоді, бо думалося, от напишу правду, а хто ж тоді піде захищати Україну, але нині по краплинці спогадів, ми будемо згодом знати справжню причину цієї страшної трагедії. Пам'ятаю, як пробігаючи по дорозі на госпіталь крізь Європейську площу, побачила там декількох майданівців поважного віку і намагалася розповісти правду, але мене один з них грубо обірвав: Жінко не сійте паніку". Ночами спати не могла, тільки заплющу очі, а перед ними поле усіяне тілами у камуфляжній формі. І досі десь серед паперів зберігається зошит з розповідями і телефонами тих бійців, на жаль події опісля так закрутили, що зв'язок з ними не підтримую. Світла пам'ять усім загиблим, а тим , хто вижив у цьому пеклі не пустити у душу зневіру, пам'ятаючи своїх побратимів.

31.08.2017р. Надія Таршин

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-08-31 11:05:18
Переглядів сторінки твору 437
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.375 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.552 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.825
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.01 11:57
Автор у цю хвилину відсутній