ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Про чорнобривці і
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про чорнобривці і
Вчора повернулася з Рівненщини, де була десять днів. Як і минулого разу вражень багато, як і позитивних, так і не дуже. Люблю цей край, бо там народилася, пройшла моя студентська юність. Там живе моя рідня і вірні друзі, які також уже, як рідня, бо знаємо один одного мало не з пуп'янку. Зустрічали і проводжали мене неперевершені по красі чорнобривці на пероні Рівненського залізничного вокзалу. Таке розмаїття барв і різновидностей цієї чудової квітки рідко де зустрінеш. У нас на околицях Дніпра скільки не висіваю зібране там насіння, а все одно не такі пишноквітні, бо засушливе літо їм не на користь. Протягом усіх днів, куди не піду, то натикаюся поглядом на грибників. Усі з урожаєм і густий грибний запах і в маршрутках, і в домівках, а на ринку грибів неміряно. Навкруг яскрава зелень і ніщо ще не нагадує осінь, теплі помірні дощі рясно зволожують землю, картопля вродила на славу, подруга показувала одну майже кілограмову і це без всякого добрива. Благодатний край, родюча земля, сприятливий клімат, живи і радій, якби тільки не заважав ніхто, та не тут то було...
Можливо мої земляки не помічають, як вони змінилися, і як вороги наші добре над цим попрацювали. Я торкнуся тільки декількох випадків, які мене дуже неприємно вразили. Їхала від сестри з м.Костопіль у сел.Клевань1 трьома маршрутками і у кожній з них російський "Шансон" з дебільним репертуаром. Які там квоти, жодної пісні українською мовою. За 40хв.поїздки з м. Костопіль до м. Рівне я почула давні "шедеври", які і у Дніпрі уже давно не чула; "Ти целуй меня везде, я ведь взрослая уже", "Женщина любимая" і актуальну 20 років тому пісню Віктора Цоя. Назад поверталася під такі ж "шедевральні" пісноспіви і коли уже доїхала з Клеваня1 до м.Рівне, то запитала у водія: -А скільки ще потрібно убити українців, щоб Ви перестали крутити дебільний кацапський "Шансон". Запитала, як волонтер і мати воїна, який зараз на передовій. Водій знітився і відповів, що якби я його попросила виключити, то Він виключив би, на що я відповіла, що хіба Він не знає, що у нас війна з Росією і що продовжувати травити нас музикою окупанта, це не дуже гарно, і що мені набридло у кожній маршрутці просити , щоб виключили низькопробну кацапську попсу, яка погано впливає на свідомість людей різного покоління.
Як йому товстошкірому пояснити, що мені це непомірно болить, як і кожному українцю-патріоту. Зайшла у сквер виплакалася від безсилої люті, зібралася з духом, бо попереду, щоб повернутися до сестри ще дві маршрутки. Пересилила себе, сіла і кожному водію задала те саме питання: - Скільки нас ще потрібно вбити... І саме страшно те, що усі сприймають це, як норму життя і це на землі щедро скропленій кров'ю УПА. Господь, як хоче покарати, то віднімає у людей пам'ять.
У потягу, яким поверталася у Дніпро суідами були дві молоді красиві українки і росіянин Лев. Лев був закоханий у одну з двох і як я зрозуміла віз їх до себе додому у Росію. Яка моя реакція була, то здогадатися не дуже важко, але я терпіла. Хлопець був веселим закоханим, дівчина стримана і по всьму було видно, що небайдужа, до свого обранця. Кохання воно ж не запитує інколи, кого можна кохати, а кого ні. В розмові між молодими людьми часто лунали фрази, які не дуже були мені до вподоби, особливо, коли співставлявся рівень життя, але я терпіла, та і не хотілося псувати закоханим настрій.
Та слушний момент таки настав,коли і я свої п*ять копійок змогла вставити. Лев, дивлячись на свою обраницю,закоханими очима промовив прозаїчну фразу; -Вот приедем домой и ти мне наваришь украинского борща. Дівчина щось йому відповіла, а у мене зразу ж вискочило: - І Ви не будете боятися, що борщ наварила бандеровка, а вони ж хлопчиків розпинали? Він зніяковів і відповів, що у них проти України по всіх каналах іде день і ніч суцільна агресія, але Він має свою думку. Уважно мене слухав про УПА, Бандеру, читала йому свої вірші про війну і російську агресію повільно, щоб міг зрозуміти. Розмовляли з ним довго і плідно, як мені здалося. А от його обраниця, наша українка вбила наповал фразою: - Убивають не тільки вони нас, а і ми їх і хіба можна за землю убивати, віднімати життя? Я їй відповіла, що не ми на їх землю прийщли, а вони на нашу і ми захищаємо своє. ЇЇ переконати було набагато важче, у тій гарній голові така каша і скільки їх таких байдужих і навіть ворожих до своєї рідної землі і чому воно так. Одне покоління, ростуть же на одній землі, у схожих умовах, а одні життя не жаліють за свою землю, а інші для неї, як вороги.
21.09.2017р. Надія Таршин
Можливо мої земляки не помічають, як вони змінилися, і як вороги наші добре над цим попрацювали. Я торкнуся тільки декількох випадків, які мене дуже неприємно вразили. Їхала від сестри з м.Костопіль у сел.Клевань1 трьома маршрутками і у кожній з них російський "Шансон" з дебільним репертуаром. Які там квоти, жодної пісні українською мовою. За 40хв.поїздки з м. Костопіль до м. Рівне я почула давні "шедеври", які і у Дніпрі уже давно не чула; "Ти целуй меня везде, я ведь взрослая уже", "Женщина любимая" і актуальну 20 років тому пісню Віктора Цоя. Назад поверталася під такі ж "шедевральні" пісноспіви і коли уже доїхала з Клеваня1 до м.Рівне, то запитала у водія: -А скільки ще потрібно убити українців, щоб Ви перестали крутити дебільний кацапський "Шансон". Запитала, як волонтер і мати воїна, який зараз на передовій. Водій знітився і відповів, що якби я його попросила виключити, то Він виключив би, на що я відповіла, що хіба Він не знає, що у нас війна з Росією і що продовжувати травити нас музикою окупанта, це не дуже гарно, і що мені набридло у кожній маршрутці просити , щоб виключили низькопробну кацапську попсу, яка погано впливає на свідомість людей різного покоління.
Як йому товстошкірому пояснити, що мені це непомірно болить, як і кожному українцю-патріоту. Зайшла у сквер виплакалася від безсилої люті, зібралася з духом, бо попереду, щоб повернутися до сестри ще дві маршрутки. Пересилила себе, сіла і кожному водію задала те саме питання: - Скільки нас ще потрібно вбити... І саме страшно те, що усі сприймають це, як норму життя і це на землі щедро скропленій кров'ю УПА. Господь, як хоче покарати, то віднімає у людей пам'ять.
У потягу, яким поверталася у Дніпро суідами були дві молоді красиві українки і росіянин Лев. Лев був закоханий у одну з двох і як я зрозуміла віз їх до себе додому у Росію. Яка моя реакція була, то здогадатися не дуже важко, але я терпіла. Хлопець був веселим закоханим, дівчина стримана і по всьму було видно, що небайдужа, до свого обранця. Кохання воно ж не запитує інколи, кого можна кохати, а кого ні. В розмові між молодими людьми часто лунали фрази, які не дуже були мені до вподоби, особливо, коли співставлявся рівень життя, але я терпіла, та і не хотілося псувати закоханим настрій.
Та слушний момент таки настав,коли і я свої п*ять копійок змогла вставити. Лев, дивлячись на свою обраницю,закоханими очима промовив прозаїчну фразу; -Вот приедем домой и ти мне наваришь украинского борща. Дівчина щось йому відповіла, а у мене зразу ж вискочило: - І Ви не будете боятися, що борщ наварила бандеровка, а вони ж хлопчиків розпинали? Він зніяковів і відповів, що у них проти України по всіх каналах іде день і ніч суцільна агресія, але Він має свою думку. Уважно мене слухав про УПА, Бандеру, читала йому свої вірші про війну і російську агресію повільно, щоб міг зрозуміти. Розмовляли з ним довго і плідно, як мені здалося. А от його обраниця, наша українка вбила наповал фразою: - Убивають не тільки вони нас, а і ми їх і хіба можна за землю убивати, віднімати життя? Я їй відповіла, що не ми на їх землю прийщли, а вони на нашу і ми захищаємо своє. ЇЇ переконати було набагато важче, у тій гарній голові така каша і скільки їх таких байдужих і навіть ворожих до своєї рідної землі і чому воно так. Одне покоління, ростуть же на одній землі, у схожих умовах, а одні життя не жаліють за свою землю, а інші для неї, як вороги.
21.09.2017р. Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію