ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Таршин (1949) / Проза

 Про чорнобривці і
Вчора повернулася з Рівненщини, де була десять днів. Як і минулого разу вражень багато, як і позитивних, так і не дуже. Люблю цей край, бо там народилася, пройшла моя студентська юність. Там живе моя рідня і вірні друзі, які також уже, як рідня, бо знаємо один одного мало не з пуп'янку. Зустрічали і проводжали мене неперевершені по красі чорнобривці на пероні Рівненського залізничного вокзалу. Таке розмаїття барв і різновидностей цієї чудової квітки рідко де зустрінеш. У нас на околицях Дніпра скільки не висіваю зібране там насіння, а все одно не такі пишноквітні, бо засушливе літо їм не на користь. Протягом усіх днів, куди не піду, то натикаюся поглядом на грибників. Усі з урожаєм і густий грибний запах і в маршрутках, і в домівках, а на ринку грибів неміряно. Навкруг яскрава зелень і ніщо ще не нагадує осінь, теплі помірні дощі рясно зволожують землю, картопля вродила на славу, подруга показувала одну майже кілограмову і це без всякого добрива. Благодатний край, родюча земля, сприятливий клімат, живи і радій, якби тільки не заважав ніхто, та не тут то було...
Можливо мої земляки не помічають, як вони змінилися, і як вороги наші добре над цим попрацювали. Я торкнуся тільки декількох випадків, які мене дуже неприємно вразили. Їхала від сестри з м.Костопіль у сел.Клевань1 трьома маршрутками і у кожній з них російський "Шансон" з дебільним репертуаром. Які там квоти, жодної пісні українською мовою. За 40хв.поїздки з м. Костопіль до м. Рівне я почула давні "шедеври", які і у Дніпрі уже давно не чула; "Ти целуй меня везде, я ведь взрослая уже", "Женщина любимая" і актуальну 20 років тому пісню Віктора Цоя. Назад поверталася під такі ж "шедевральні" пісноспіви і коли уже доїхала з Клеваня1 до м.Рівне, то запитала у водія: -А скільки ще потрібно убити українців, щоб Ви перестали крутити дебільний кацапський "Шансон". Запитала, як волонтер і мати воїна, який зараз на передовій. Водій знітився і відповів, що якби я його попросила виключити, то Він виключив би, на що я відповіла, що хіба Він не знає, що у нас війна з Росією і що продовжувати травити нас музикою окупанта, це не дуже гарно, і що мені набридло у кожній маршрутці просити , щоб виключили низькопробну кацапську попсу, яка погано впливає на свідомість людей різного покоління.
Як йому товстошкірому пояснити, що мені це непомірно болить, як і кожному українцю-патріоту. Зайшла у сквер виплакалася від безсилої люті, зібралася з духом, бо попереду, щоб повернутися до сестри ще дві маршрутки. Пересилила себе, сіла і кожному водію задала те саме питання: - Скільки нас ще потрібно вбити... І саме страшно те, що усі сприймають це, як норму життя і це на землі щедро скропленій кров'ю УПА. Господь, як хоче покарати, то віднімає у людей пам'ять.
У потягу, яким поверталася у Дніпро суідами були дві молоді красиві українки і росіянин Лев. Лев був закоханий у одну з двох і як я зрозуміла віз їх до себе додому у Росію. Яка моя реакція була, то здогадатися не дуже важко, але я терпіла. Хлопець був веселим закоханим, дівчина стримана і по всьму було видно, що небайдужа, до свого обранця. Кохання воно ж не запитує інколи, кого можна кохати, а кого ні. В розмові між молодими людьми часто лунали фрази, які не дуже були мені до вподоби, особливо, коли співставлявся рівень життя, але я терпіла, та і не хотілося псувати закоханим настрій.
Та слушний момент таки настав,коли і я свої п*ять копійок змогла вставити. Лев, дивлячись на свою обраницю,закоханими очима промовив прозаїчну фразу; -Вот приедем домой и ти мне наваришь украинского борща. Дівчина щось йому відповіла, а у мене зразу ж вискочило: - І Ви не будете боятися, що борщ наварила бандеровка, а вони ж хлопчиків розпинали? Він зніяковів і відповів, що у них проти України по всіх каналах іде день і ніч суцільна агресія, але Він має свою думку. Уважно мене слухав про УПА, Бандеру, читала йому свої вірші про війну і російську агресію повільно, щоб міг зрозуміти. Розмовляли з ним довго і плідно, як мені здалося. А от його обраниця, наша українка вбила наповал фразою: - Убивають не тільки вони нас, а і ми їх і хіба можна за землю убивати, віднімати життя? Я їй відповіла, що не ми на їх землю прийщли, а вони на нашу і ми захищаємо своє. ЇЇ переконати було набагато важче, у тій гарній голові така каша і скільки їх таких байдужих і навіть ворожих до своєї рідної землі і чому воно так. Одне покоління, ростуть же на одній землі, у схожих умовах, а одні життя не жаліють за свою землю, а інші для неї, як вороги.

21.09.2017р. Надія Таршин




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-09-21 23:19:13
Переглядів сторінки твору 496
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (5.375 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.552 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.812
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.01 11:57
Автор у цю хвилину відсутній