Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Жил-был в одном городе Трамвай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жил-был в одном городе Трамвай
Жил-был в одном городе Трамвай, который до смерти боялся собак.
Любых! – Лохматых и гладкошерстных, упитанных и тощих, высоких и низкорослых, крохотных и огромных, сторожевых, ищеек, гончих и охотничьих, породистых и простых дворняг, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шариков, Тузиков, Бобиков, Рексов, Полканов, Жучек, Мими, Жужу и Цезарей, собак, собачек и собачонок. Трамвай боялся их каждую по отдельности и всех, взятых вместе.
Любая псина или псинка, подай она голос из-за угла, обратила бы Трамвай в немедленное и позорное бегство. Он пустился бы наутёк со всех своих трамвайных ног и даже влез бы на дерево, а пассажиры так и сыпались бы под колёса из его распахнутых от ужаса дверей! А пассажиров у Трамвая всегда было много, и всех их он помнил, приветствовал по именам и за всю свою трамвайную жизнь ни разу не обознался и никого ни с кем не перепутал. Хоть он и боялся собак до смерти, в остальном это был просто замечательный Трамвай: ярко-красный, с широкой желтой полосой вдоль корпуса, с мощным фонарём во лбу, превосходно воспитанный, всегда чистый и опрятный, а главное – безупречно пунктуальный.
Да, пунктуальный! – трамваи больше всего на свете уважают Расписание и Маршрут, потому они и ходят по чугунным рельсам, чтобы никакая случайность не помешала движению по Маршруту и строго по Расписанию. И тот Трамвай не был исключением: свои Расписание и Маршрут он помнил наизусть; разбуди его среди ночи, и он с закрытыми глазами немедленно отбарабанит все от первой до последней буквы, а потом обратно, ывкуб йенделсоп од йовреп. Всякий раз, отправляясь на Маршрут, он клал по комплекту Расписания в каждый карман и под козырёк от солнца, а по пути и на всякой остановке без конца сверялся: «Нет ли опоздания или опережения? Не заждались ли пассажиры?»
Трамвай сыпал искрами и дымился от одной только мысли о том, что какая-нибудь шавка заставит его нарушить Расписание и сойти с Маршрута. Ведь это – несмываемый для трамвая позор; пассажиры разочаруются в нем и примутся ходить пешком, всюду и всегда, в любую погоду, и в дождь, и в мороз! Едва ли не каждую ночь Трамваю снилось, как он подъезжает к остановке, лихорадочно повторяя имена пассажиров, время прибытия и отправления, название следующей остановки, приветственно звенит – ДЗЗЗЗЕНЬ-ДЗЗЗЗЕЛЕНЬ!!! - а на остановке никого! И на следующей - никого! И все остановки на Маршруте – пусты, заброшены, заросли травой! Пассажиры разочаровались в Трамвае и ходят по городу пешком! Он просыпался, торопливо смахивал «дворниками» капли нервного пота со стеклянного лба, и принимался бормотать Расписание. Это его успокаивало, он снова засыпал и спал без сновидений, а утром снова выходил на Маршрут, перегреваясь от чудовищных переживаний: а вдруг всё это случится именно сегодня?!
В конце концов, Трамвай не выдержал такого бешеного напряжения: его мотор сгорел, а вместе с ним сгорело и всё остальное: ярко-красный с широкой желтой полосой корпус, мощный фонарь во лбу и несколько комплектов Расписания – по одному в каждом кармане и под козырьком от солнца. Карманы и козырёк тоже сгорели, вместе с Депо, в котором всё и стряслось: Трамвай загорелся ночью, когда ему вновь приснился кошмар о нарушенном Расписании, разочарованных пассажирах и заброшенных остановках. Поэтому тушить пожар было некому, зато пассажиры, к счастью, не пострадали.
Так они и ходят теперь пешком всюду и всегда и в любую погоду по улицам города, перешагивая заросшие травой трамвайные пути: лохматые и гладкошерстные, упитанные и тощие, высокие и низкорослые, крохотные и огромные, сторожевые, ищейки, гончие и охотничьи, породистые и простые дворняги, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шарики, Тузики, Бобики, Рексы, Полканы, Жучки, Мими, Жужу и один Цезарь, собаки, собачки и собачонки.
2017
Любых! – Лохматых и гладкошерстных, упитанных и тощих, высоких и низкорослых, крохотных и огромных, сторожевых, ищеек, гончих и охотничьих, породистых и простых дворняг, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шариков, Тузиков, Бобиков, Рексов, Полканов, Жучек, Мими, Жужу и Цезарей, собак, собачек и собачонок. Трамвай боялся их каждую по отдельности и всех, взятых вместе.
Любая псина или псинка, подай она голос из-за угла, обратила бы Трамвай в немедленное и позорное бегство. Он пустился бы наутёк со всех своих трамвайных ног и даже влез бы на дерево, а пассажиры так и сыпались бы под колёса из его распахнутых от ужаса дверей! А пассажиров у Трамвая всегда было много, и всех их он помнил, приветствовал по именам и за всю свою трамвайную жизнь ни разу не обознался и никого ни с кем не перепутал. Хоть он и боялся собак до смерти, в остальном это был просто замечательный Трамвай: ярко-красный, с широкой желтой полосой вдоль корпуса, с мощным фонарём во лбу, превосходно воспитанный, всегда чистый и опрятный, а главное – безупречно пунктуальный.
Да, пунктуальный! – трамваи больше всего на свете уважают Расписание и Маршрут, потому они и ходят по чугунным рельсам, чтобы никакая случайность не помешала движению по Маршруту и строго по Расписанию. И тот Трамвай не был исключением: свои Расписание и Маршрут он помнил наизусть; разбуди его среди ночи, и он с закрытыми глазами немедленно отбарабанит все от первой до последней буквы, а потом обратно, ывкуб йенделсоп од йовреп. Всякий раз, отправляясь на Маршрут, он клал по комплекту Расписания в каждый карман и под козырёк от солнца, а по пути и на всякой остановке без конца сверялся: «Нет ли опоздания или опережения? Не заждались ли пассажиры?»
Трамвай сыпал искрами и дымился от одной только мысли о том, что какая-нибудь шавка заставит его нарушить Расписание и сойти с Маршрута. Ведь это – несмываемый для трамвая позор; пассажиры разочаруются в нем и примутся ходить пешком, всюду и всегда, в любую погоду, и в дождь, и в мороз! Едва ли не каждую ночь Трамваю снилось, как он подъезжает к остановке, лихорадочно повторяя имена пассажиров, время прибытия и отправления, название следующей остановки, приветственно звенит – ДЗЗЗЗЕНЬ-ДЗЗЗЗЕЛЕНЬ!!! - а на остановке никого! И на следующей - никого! И все остановки на Маршруте – пусты, заброшены, заросли травой! Пассажиры разочаровались в Трамвае и ходят по городу пешком! Он просыпался, торопливо смахивал «дворниками» капли нервного пота со стеклянного лба, и принимался бормотать Расписание. Это его успокаивало, он снова засыпал и спал без сновидений, а утром снова выходил на Маршрут, перегреваясь от чудовищных переживаний: а вдруг всё это случится именно сегодня?!
В конце концов, Трамвай не выдержал такого бешеного напряжения: его мотор сгорел, а вместе с ним сгорело и всё остальное: ярко-красный с широкой желтой полосой корпус, мощный фонарь во лбу и несколько комплектов Расписания – по одному в каждом кармане и под козырьком от солнца. Карманы и козырёк тоже сгорели, вместе с Депо, в котором всё и стряслось: Трамвай загорелся ночью, когда ему вновь приснился кошмар о нарушенном Расписании, разочарованных пассажирах и заброшенных остановках. Поэтому тушить пожар было некому, зато пассажиры, к счастью, не пострадали.
Так они и ходят теперь пешком всюду и всегда и в любую погоду по улицам города, перешагивая заросшие травой трамвайные пути: лохматые и гладкошерстные, упитанные и тощие, высокие и низкорослые, крохотные и огромные, сторожевые, ищейки, гончие и охотничьи, породистые и простые дворняги, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шарики, Тузики, Бобики, Рексы, Полканы, Жучки, Мими, Жужу и один Цезарь, собаки, собачки и собачонки.
2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
