ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Жил-был в одном городе Трамвай
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Жил-был в одном городе Трамвай
Жил-был в одном городе Трамвай, который до смерти боялся собак.
Любых! – Лохматых и гладкошерстных, упитанных и тощих, высоких и низкорослых, крохотных и огромных, сторожевых, ищеек, гончих и охотничьих, породистых и простых дворняг, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шариков, Тузиков, Бобиков, Рексов, Полканов, Жучек, Мими, Жужу и Цезарей, собак, собачек и собачонок. Трамвай боялся их каждую по отдельности и всех, взятых вместе.
Любая псина или псинка, подай она голос из-за угла, обратила бы Трамвай в немедленное и позорное бегство. Он пустился бы наутёк со всех своих трамвайных ног и даже влез бы на дерево, а пассажиры так и сыпались бы под колёса из его распахнутых от ужаса дверей! А пассажиров у Трамвая всегда было много, и всех их он помнил, приветствовал по именам и за всю свою трамвайную жизнь ни разу не обознался и никого ни с кем не перепутал. Хоть он и боялся собак до смерти, в остальном это был просто замечательный Трамвай: ярко-красный, с широкой желтой полосой вдоль корпуса, с мощным фонарём во лбу, превосходно воспитанный, всегда чистый и опрятный, а главное – безупречно пунктуальный.
Да, пунктуальный! – трамваи больше всего на свете уважают Расписание и Маршрут, потому они и ходят по чугунным рельсам, чтобы никакая случайность не помешала движению по Маршруту и строго по Расписанию. И тот Трамвай не был исключением: свои Расписание и Маршрут он помнил наизусть; разбуди его среди ночи, и он с закрытыми глазами немедленно отбарабанит все от первой до последней буквы, а потом обратно, ывкуб йенделсоп од йовреп. Всякий раз, отправляясь на Маршрут, он клал по комплекту Расписания в каждый карман и под козырёк от солнца, а по пути и на всякой остановке без конца сверялся: «Нет ли опоздания или опережения? Не заждались ли пассажиры?»
Трамвай сыпал искрами и дымился от одной только мысли о том, что какая-нибудь шавка заставит его нарушить Расписание и сойти с Маршрута. Ведь это – несмываемый для трамвая позор; пассажиры разочаруются в нем и примутся ходить пешком, всюду и всегда, в любую погоду, и в дождь, и в мороз! Едва ли не каждую ночь Трамваю снилось, как он подъезжает к остановке, лихорадочно повторяя имена пассажиров, время прибытия и отправления, название следующей остановки, приветственно звенит – ДЗЗЗЗЕНЬ-ДЗЗЗЗЕЛЕНЬ!!! - а на остановке никого! И на следующей - никого! И все остановки на Маршруте – пусты, заброшены, заросли травой! Пассажиры разочаровались в Трамвае и ходят по городу пешком! Он просыпался, торопливо смахивал «дворниками» капли нервного пота со стеклянного лба, и принимался бормотать Расписание. Это его успокаивало, он снова засыпал и спал без сновидений, а утром снова выходил на Маршрут, перегреваясь от чудовищных переживаний: а вдруг всё это случится именно сегодня?!
В конце концов, Трамвай не выдержал такого бешеного напряжения: его мотор сгорел, а вместе с ним сгорело и всё остальное: ярко-красный с широкой желтой полосой корпус, мощный фонарь во лбу и несколько комплектов Расписания – по одному в каждом кармане и под козырьком от солнца. Карманы и козырёк тоже сгорели, вместе с Депо, в котором всё и стряслось: Трамвай загорелся ночью, когда ему вновь приснился кошмар о нарушенном Расписании, разочарованных пассажирах и заброшенных остановках. Поэтому тушить пожар было некому, зато пассажиры, к счастью, не пострадали.
Так они и ходят теперь пешком всюду и всегда и в любую погоду по улицам города, перешагивая заросшие травой трамвайные пути: лохматые и гладкошерстные, упитанные и тощие, высокие и низкорослые, крохотные и огромные, сторожевые, ищейки, гончие и охотничьи, породистые и простые дворняги, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шарики, Тузики, Бобики, Рексы, Полканы, Жучки, Мими, Жужу и один Цезарь, собаки, собачки и собачонки.
2017
Любых! – Лохматых и гладкошерстных, упитанных и тощих, высоких и низкорослых, крохотных и огромных, сторожевых, ищеек, гончих и охотничьих, породистых и простых дворняг, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шариков, Тузиков, Бобиков, Рексов, Полканов, Жучек, Мими, Жужу и Цезарей, собак, собачек и собачонок. Трамвай боялся их каждую по отдельности и всех, взятых вместе.
Любая псина или псинка, подай она голос из-за угла, обратила бы Трамвай в немедленное и позорное бегство. Он пустился бы наутёк со всех своих трамвайных ног и даже влез бы на дерево, а пассажиры так и сыпались бы под колёса из его распахнутых от ужаса дверей! А пассажиров у Трамвая всегда было много, и всех их он помнил, приветствовал по именам и за всю свою трамвайную жизнь ни разу не обознался и никого ни с кем не перепутал. Хоть он и боялся собак до смерти, в остальном это был просто замечательный Трамвай: ярко-красный, с широкой желтой полосой вдоль корпуса, с мощным фонарём во лбу, превосходно воспитанный, всегда чистый и опрятный, а главное – безупречно пунктуальный.
Да, пунктуальный! – трамваи больше всего на свете уважают Расписание и Маршрут, потому они и ходят по чугунным рельсам, чтобы никакая случайность не помешала движению по Маршруту и строго по Расписанию. И тот Трамвай не был исключением: свои Расписание и Маршрут он помнил наизусть; разбуди его среди ночи, и он с закрытыми глазами немедленно отбарабанит все от первой до последней буквы, а потом обратно, ывкуб йенделсоп од йовреп. Всякий раз, отправляясь на Маршрут, он клал по комплекту Расписания в каждый карман и под козырёк от солнца, а по пути и на всякой остановке без конца сверялся: «Нет ли опоздания или опережения? Не заждались ли пассажиры?»
Трамвай сыпал искрами и дымился от одной только мысли о том, что какая-нибудь шавка заставит его нарушить Расписание и сойти с Маршрута. Ведь это – несмываемый для трамвая позор; пассажиры разочаруются в нем и примутся ходить пешком, всюду и всегда, в любую погоду, и в дождь, и в мороз! Едва ли не каждую ночь Трамваю снилось, как он подъезжает к остановке, лихорадочно повторяя имена пассажиров, время прибытия и отправления, название следующей остановки, приветственно звенит – ДЗЗЗЗЕНЬ-ДЗЗЗЗЕЛЕНЬ!!! - а на остановке никого! И на следующей - никого! И все остановки на Маршруте – пусты, заброшены, заросли травой! Пассажиры разочаровались в Трамвае и ходят по городу пешком! Он просыпался, торопливо смахивал «дворниками» капли нервного пота со стеклянного лба, и принимался бормотать Расписание. Это его успокаивало, он снова засыпал и спал без сновидений, а утром снова выходил на Маршрут, перегреваясь от чудовищных переживаний: а вдруг всё это случится именно сегодня?!
В конце концов, Трамвай не выдержал такого бешеного напряжения: его мотор сгорел, а вместе с ним сгорело и всё остальное: ярко-красный с широкой желтой полосой корпус, мощный фонарь во лбу и несколько комплектов Расписания – по одному в каждом кармане и под козырьком от солнца. Карманы и козырёк тоже сгорели, вместе с Депо, в котором всё и стряслось: Трамвай загорелся ночью, когда ему вновь приснился кошмар о нарушенном Расписании, разочарованных пассажирах и заброшенных остановках. Поэтому тушить пожар было некому, зато пассажиры, к счастью, не пострадали.
Так они и ходят теперь пешком всюду и всегда и в любую погоду по улицам города, перешагивая заросшие травой трамвайные пути: лохматые и гладкошерстные, упитанные и тощие, высокие и низкорослые, крохотные и огромные, сторожевые, ищейки, гончие и охотничьи, породистые и простые дворняги, с голосами звонкими и глухими, с ушами топориком, торчком и вислыми, с хвостами и без, Шарики, Тузики, Бобики, Рексы, Полканы, Жучки, Мими, Жужу и один Цезарь, собаки, собачки и собачонки.
2017
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію