Бо мені читалося "іржАвілий" - за аналогією з "заржАвлений"

бо оригінали текстів, зі їхньою традицією
уперто включають означені артиклі (the)
які не співаються часто, тож мірою ритму є те, що чути
а не те, що вони написали, i.e.
пишуть:
’The tolling of the iron bell’
співають, гади:
’Tolling of the iron bell’

мабуть, зміню заодно і дієслово

*дякує, дякує....*

Так от вона, розгадка )) а я ж, як ні разу не англомовна, слухаючи особо любимі пісні, втуплююсь у текст оригіналу і намагаюсь по ньому щось там мугикати - і остаюся в дикому ужасі, бо не розумію, де діваються деякі слова ))
У-у-у-у, гади ))

та вони такі...

є ще окрема парафія ’рими у англійській версифікації’
там взагалі є візуальні рими
коли слова тільки виглядають як такі, що мож зримувати
але звучать інакше, за іхньою типу звичкою
а їх все одно римують, без проблем

Ото все плоди писемності - грамотні шибко всі стали )) Бо поки творчість була винятково усною, хай би спробував якийсь там бродячий музикант-співець заримувати те, що на слух не римується - закидали б гнилими помідорами (ну чи чим там відповідно до сезону) :)

на тих теренах дописемну епоху собі важко уявити навіть ~

але і Гомер співав без рими, ніхто його не чув, щоправда
але оскільки сам він не бачив, що його ніхто не чув,
то все було по-античному епічно

просто до відома, цей альбом є номером першим
у всіх переліках рок-класики,
а з його текстів оцей, вочевидь, найліпший

crème de la crème...


бажаючи більше вільного часу Вам, і всіх принагідних гараздів,
із усією доброчесною прихільністю, Оленко