Дароване життя людині Богом,
ніхто його не вправі віднімать!
Та виявилась іншою дорога
євреїв багатьох… Ні вік, ні стать
у цьому дійстві не зіграли ролі,
коли до таборів збирали їх.
В родиннім навіть випадало колі
і танув у печах дитячий сміх…

Але не все у цім питанні просто!
Чому завжди єврейський антураж,
а навкруги євреїв голокосту
у всі часи такий ажіотаж?
Нацисти українців не вбивали?
В концтабори не гнали росіян
чи білорусів в печі не складали,
поляків, чехів, сербів – всіх слов’ян?!.

Немовби димом не ішли цигани,
французи, німці смерть там не знайшли…
Іспанці горді власними ногами
до крематоріїв дорогу не пройшли?..
Чому у дні війни, не тільки Богом,
народ ізраїлевий „обраним“ знов був?
Лишилось чому стільки за порогом –
про Мільха, Гольдшлаг, Кацлера хтось чув?!.

Перевертнів таких було багато
тоді, в двадцятий лицемірний вік –
у армії німецькій юд-солдатів
на сотні тисяч йшов мерзенний лік.
У „Травниках“ ще звірів муштрували,
тих нелюдів з пов’язками „капо“.
Чужі й свої зазнали їх навали,
в нацистських вистачало їх депо.

Чому євреї розповзлися світом?
Куди лиш не проліг семітський шлейф
і, перш за все, у всіх вони в елітах.
Не виключенням став германський Рейх!.
Чому євреїв завжди не любили?
У цьому суть короткого есе…
За непомірність і підступну силу,
за їх користолюбство, перш за все!

01.02.2018

Цей твір написано мною у відповідь на твір без назви автора Т. Вольтская, опублікованого на ФБ, наступного змісту:

...Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, литовцы, ваши евреи?
Где такие ж, как вы, крестьяне –
Те, кого вы толкали к яме,
А кто прятался на сеновале –
Тех лопатами добивали.
Между сосен, янтарных кочек
Не положите им цветочек?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, французы, ваши евреи? –
Адвокаты, врачи, кокетки,
Дети с вашей лестничной клетки,
Те, которых вы увозили
Ранним утром – не в магазины –
К черным трубам, стоявшим дыбом,
Чтоб соседи взлетели – дымом.
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, голландцы, ваши евреи? –
Часовщик, поправляющий время,
И кондитер, испачканный в креме,
Где рембрандтовские менялы?
На кого вы их променяли?
Почему вы их выдавали?
Почему вы их убивали?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, британцы, ваши евреи,
Те, кому вы не отперли двери?
Пепел их – на земле, в траве и
В вашем сердце, что всех правее.
Ах, беспечные европейцы,
Эти желтые звезды, пейсы,
Полосатых призраков стаи
В вашем зеркале не растаяли.
По ночам в еврейском квартале
Ветерок шелестит картавый.
Как вам дышится? Как вам спится?
Не тошнит ли вашу волчицу
С бронзовеющими сосцами?
Подсказать? Или лучше сами?