
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
хто ним відає
той мандрує вдаль
хвилі вговтує
поміж Скіллою
і Харібдою
над кістками
під ними
в’ється відчай
так мало чистоти
і зарябіло
з кітчу
на вулиці думок
думи
сон
стінного цвяха
в полум’ї фламенко
птаха
згадка світла
та гірка
здобувши нашу перемогу,
і одолієм сатану –
я не скажу «спасибі» Богу…
Я буду дякувати тим,
хто кров свою пролив на фронті,
хто крізь вогонь пройшов і дим,
На губах...
Я тріпочу, я жадаю
Ах, ах, ахххх...
Губи ніжні,
Свіжий подих...
Вдих і видих
Ця теза філософії стара.
Якщо у тебе є дурний сусіда,
то не чекай любові і добра.
Але ніколи не показуй спину
і не бажай ні пуху, ні пера,
якщо йому готуєш не перину,
Гори в тумани зодягнені, ріки
Живописали. Позаду тебе
Достатньо світла було та болю.
Можливо пензлю Рене Маґрітта,
Найкраще вдалося б тебе описати
Де ти стояла б із власним серцем
І підпис: " ceci n'est pas une coe
Гори в тумани зодягнені, ріки
Живописали. Позаду тебе
Достатньо світла було та болю.
Можливо пензлю Рене Маґрітта,
Найкраще вдалося б тебе описати
Де ти стояла б із власним серцем
І підпис: " ceci n'est pas une coe
І кришталеве серце звично розіб'ється,
Коли щоночі затемняти вікна мушу,
А в дім тривогою сирена увірветься
На шматки розірвано сім'ю...
Коли на фронт ідуть батьки, брати, сини.
І не зібрати скалки кришталю,
Свіча, як сльоза – черлена…
Серце від болю вижбухує,
Дев’ятим валом – ненависть…
Хата затаєно слухає –
Устя грає Шопена…
Сладосте незбагненна,
Вічна любовна парость…
Що стрімко здійнявся в політ
Цей місяць, який над рікою
Наповнює сяєвом світ?
Чи сяйво нічне надихає
Світінням отак солов’їв,
Що звилася пісня над гаєм
І двох нас позбавила снів?
Спустошені землі, у небі вогні…
Не віримо досі,
Що це саме з нами.
Ненависть та сльози, -
На жаль, так буває.
Хтось іще не награвся в війну,
пронизує до кісток.
Як завиває сильний вітер,
вихором несучи сніг.
Подивись на нічне небо,
вкрите зірками.
Гігантське їхнє сяйво
здається крихітним.
«Які слова! Таж то сама любов!..»
...Нажаль, слова.
Не загніздилися в серцях
Лаур, Марій, Ликер.
Так і літають нічиї.
Невже на те, шоб справджувавсь
Одвічний парадокс:
В опівнічних серця закавулках,
Зігрівала б будні простотою,
Відреклась від імені та думки.
Я сіріла б стінами важкими
І скрипіла старістю підлоги,
Пролягала тінями чіткими,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Самі себе?!
ніхто його не вправі віднімать!
Та виявилась іншою дорога
євреїв багатьох… Ні вік, ні стать
у цьому дійстві не зіграли ролі,
коли до таборів збирали їх.
В родиннім навіть випадало колі
і танув у печах дитячий сміх…
Але не все у цім питанні просто!
Чому завжди єврейський антураж,
а навкруги євреїв голокосту
у всі часи такий ажіотаж?
Нацисти українців не вбивали?
В концтабори не гнали росіян
чи білорусів в печі не складали,
поляків, чехів, сербів – всіх слов’ян?!.
Немовби димом не ішли цигани,
французи, німці смерть там не знайшли…
Іспанці горді власними ногами
до крематоріїв дорогу не пройшли?..
Чому у дні війни, не тільки Богом,
народ ізраїлевий „обраним“ знов був?
Лишилось чому стільки за порогом –
про Мільха, Гольдшлаг, Кацлера хтось чув?!.
Перевертнів таких було багато
тоді, в двадцятий лицемірний вік –
у армії німецькій юд-солдатів
на сотні тисяч йшов мерзенний лік.
У „Травниках“ ще звірів муштрували,
тих нелюдів з пов’язками „капо“.
Чужі й свої зазнали їх навали,
в нацистських вистачало їх депо.
Чому євреї розповзлися світом?
Куди лиш не проліг семітський шлейф
і, перш за все, у всіх вони в елітах.
Не виключенням став германський Рейх!.
Чому євреїв завжди не любили?
У цьому суть короткого есе…
За непомірність і підступну силу,
за їх користолюбство, перш за все!
01.02.2018
Цей твір написано мною у відповідь на твір без назви автора Т. Вольтская, опублікованого на ФБ, наступного змісту:
...Ах, скажите, скажите скорее,
Где, поляки, ваши евреи?
Где торгуют они, где бреют,
Лечат, учат, флиртуют, стареют,
Проезжают в автомобиле?
Почему вы их всех убили?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, литовцы, ваши евреи?
Где такие ж, как вы, крестьяне –
Те, кого вы толкали к яме,
А кто прятался на сеновале –
Тех лопатами добивали.
Между сосен, янтарных кочек
Не положите им цветочек?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, французы, ваши евреи? –
Адвокаты, врачи, кокетки,
Дети с вашей лестничной клетки,
Те, которых вы увозили
Ранним утром – не в магазины –
К черным трубам, стоявшим дыбом,
Чтоб соседи взлетели – дымом.
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, голландцы, ваши евреи? –
Часовщик, поправляющий время,
И кондитер, испачканный в креме,
Где рембрандтовские менялы?
На кого вы их променяли?
Почему вы их выдавали?
Почему вы их убивали?
Ах, скажите, скажите скорее,
Где, британцы, ваши евреи,
Те, кому вы не отперли двери?
Пепел их – на земле, в траве и
В вашем сердце, что всех правее.
Ах, беспечные европейцы,
Эти желтые звезды, пейсы,
Полосатых призраков стаи
В вашем зеркале не растаяли.
По ночам в еврейском квартале
Ветерок шелестит картавый.
Как вам дышится? Как вам спится?
Не тошнит ли вашу волчицу
С бронзовеющими сосцами?
Подсказать? Или лучше сами?
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)