Для переростання протиріч в об'єктивному сприйнятті дійсності. Ту чи ту проблему є сенс переростати.
Цією публікацією і досить точно говориться про тяглість ( в десятки і десятки тисяч років) у стосунках людства із дійсним Творцем утілесненого світу. і про походження цієї тяглості з інших планет ).
Це досить істотно може розширити кругозір молодих авторів.

Це не метафізика, це лінгвоаналіз ). Релігія - це дивна суспільна інституція, що є інструментом влади над суспільством. Тому потрібно краще цей інструмент знати і, якщо користуватися ним, то більш уміло. Хоча, як на мене, саме ці інструменти вже дещо застаріли.

Складні ці всі питання, маю такі ось погляди - що релігії потрібно переростати і з любов"ю до вкладеної іншими любові, і в напрямку Любові, передусім до скорої весни, а отже - і до Жінок )

У релігії немає любові. Це просто набір правил, продиктованих часом та певною групою осіб на свою користь. Якщо уважно вчитатися в легенди про Зіусурду та про Гільгамеша випливає, що уся перша частина Біблії - суцільне запозичення. Та ж сама легенда про Гільгамеша була написана як мінімум на 500 років раніше, аніж поява перших семітських племен на теренах месопотамських міст-держав. Шумери, як відомо, були не семітами.
Множинність слова "елохім" прямо вказує, що богів було декілька. Вони існують і досі. Але загальноприйнята християнська та іудейська доктрини розглядають цей факт як украй шкідливий у справі цементування церков. Тому з паствою на цю тему не розмовляють. Не говорять і про те, що на Нікейському соборі, після того як церковники гарно поїли та попили, більшістю у два голоси було прийнято рішення вважати Ісуса не пророком, як воно до того й було, а Богом. Потім хлопці знову гарно випили. І взялися підстругувати всю регігійну казуїстику у відповідне русло.
Але тут не про це. Любов існує незалежно від наявності бога, віросповідання, соціального стану, наявності готівки в кишені чи іншої бридні. Це стан, в якому людина народжується, і вчиться жити до смерті.
У нас переважна білщість громадян, так звані -
християнські атеїсти. В найгрубішій формі.
А от чи вміємо ми любити щиро? Мабуть, ні. Звичайно, окрім мене. Чи ще хтось уміє?
Агов, відгукніться! Бо напишу гумореску!

От і я про це, що потрібно керуватися найтоншими чуттями і найтеплішими вібраціями в своєму особистому житті, і переростати релігії.
Взагалі ж помітно і неозброєним оком, що найбільш релігійні країни найгірше і живуть.
Я не про заборону будь-чого, я про потребу усвідомлення нами себе і свого місця в бутті, яке безмежне. )
І тільки за любов, а любов - проти насильства.

Тоді, що символізує число 10 ?

Не переконливо, бо така істотна особливість мала би знайти проектування і в латинській системі числення, а там лише рядовий символ « X».

Звісно, що всі переваги арабської системи якраз у поєднання набору дев’яти цифр з таємничістю «0», що відкрило можливості не тільки для досконалого числення чи обчислення але незрівнянно чогось більшого. Але про таке зручніше говорити в двійкові системи числення, де символи не несуть кількісного навантаження, а лише виражають якісну позицію...

Нічого метафізичного. Мова йде не про припущення, а про правильне трактування понять. В даному випадку – «на початку». Для прикладу , зупинімось на малому, скажімо, на площині чисел.

Беремо позицію, яка може перебувати в двох станах:
«0» – це принцип відсутності, небуття, модель початкового стану, де (ще чи вже) нічого не відбувається, лише земля «пуста та порожня» , і «темрява… над безоднею». Це і є те «на початку», що стимулює появу чогось і «1» - це вже принцип присутності чогось відмінного від попереднього: буття, світла, це стан народження = «Хай станеться !» .
На будь-якому табло позицій «альфа» або початкова стадія завжди : 000 000 ...
Омега або кінцева стадія, наповненість до країв , коли вже більше нічого не може появитися , повнота присутності : 111 111 …

Ті дві крайності, а все, що між ними, гра на дуальності двох станів позиції , якою і створюється вміст Всесвіту, зображення на моніторі комп’ютера, мелодія на піаніно... Форми різні - суть одна. Октави, періоди, цикли це лише вид урізноманітнення, ускладнення звучань.

Ось можливе пояснення причини « створення світу починається з другої літери». Це камінь спотикання, що вказує на важливість суті:
… 000 000 – це перше, початкове, вихідне, що вказує на готовність до появи, а вже друге - похідне, яке і стає початком творчості.

тоді удвох можемо посміятися і над десятковою системою числення, бо 0 там вагомий і його присутність - першопричина появи, без якої не може відбутися нічого.