Я не намагаюся досягти недосяжного, а розібратися з "на початку" мовою чисел. Ось дивіться, на табло електронного годинника доба починається з 00 00. До речі 1 там з'являється, як 00 01.

Зрозуміло , що ідеальне "табло" для повноцінного нескінченого числа: ... 000 000, а поява першої цифри має вигляд ... 000 001. В реальному житті все навпаки- маємо справу з "хвостиками" числа.

До чого виду первісний стан будь-чого мовою складових частин: ... 000 001 , а далі йде процес їх наповнення. Ця модель працює і в поезії, і в музиці будь-де, де присутня творчість.

Звісно, що практичний або плотський інтерес тут нікчемний. Вияснення цих принципів, дає людини можливість позбавитися ілюзії, проникнути в сутності буття. Скошувати тривоги її реального існування над двома байдужими безоднями нескінченого: нескінчено-гігантського та нескінчено-подрібненого. Як результат - поява страху Божого, який з часом спонукатиме її до рішучих дій в пошуку - рятівного кругу спасіння духовного.

Хіба наш світ не є продовження інших світів, і дбаючи про них , ми тим самим піклуємось і про нього ?

Це вже шлях особистого вибору.
Хай нам щастить у цьому!

Наближення до Реальності …
тут усе набагато складніше…
Адже, гостро постає питання ціни, а не способу.

Так і "Аб– решит бара Елогім ет Ха-Шамаим вет Ха-Арец" описує процес творіння.

Утім, я особисто маю підстави вважати, що Творців безмежна кількість, як безмежне і саме Буття. Утім, як і небуття.

А хіба Буття – це не вияв іншої сторони медалі Небуття. До того ж незмірно потужнішої у плані її не активності. Цікавими у цьому напрямку є роздуми відомого нашого земляка Івана Климишина про наявність так званої «чорної матерії всесвіту», які він виклав у своїй книзі “Вчені знаходять Бога”.

Щодо підстав вважати наявність «безмежної кількості Творців» …, то вони мають бути достатньо вагомими, оскільки посягають на авторське право Будівничого і авторитет Господаря Всесвіту, який недвозначно заявляє Сам про Себе: «Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам».

Ви ж розумієте, скільки систем числення, скільки завдань , скільки комп'ютерів, стільки і незалежних, хоча і принципово споріднених "0", "1"... "9", і їхніх комбінацій ).
Життя-буття завжди ширше за одного, і цей Один, чудово себе почуває в житті-бутті, зі Своїм Промислом. Він така ж особистість, як і кожен з нас, як і все живе. І таких особистостей різного розміру безліч. )
Щодо небуття, то для буття воно діаметральна протилежність, потойбічність, і все що є, що існує - не прагне не бути, не існувати. Тож для живого буття зовсім не йдеться про спорідненість із неживим небуттям.
Тим не менше, завжди можна піти глибше, хоча я сумніваюся, що саме в цьому питанні є серед нас знавці ).
Утім, тема посту якраз і пропонує, зростати далі, не бути в якійсь надуманій химері назавжди, йти до реальності.

І ви, пане Василю, тут даремно цитуєте якого "господа", він не є Творцем, він один із багатьох нижчих, і, вочевидь, ганебно нижчих, бо повен люті і злості, мстливий і завидуший, хіба це безмежність Любові? )
І ось ще один закон - Любов і страх не йдуть разом, навіть поруч не стоять, в них різні витоки і джерела.

Цитую тут, я не своє, і витоки цих джерел Вам добре відомі, пане Володимире. Якщо Ви протиставляєте цьому свої домисли, і спираєтеся на власні закони та власну розважливість… тут я Вам , звісно, не радник. Ось тільки цікаво, яку таку «Любов», більшу від Євангельської , Ви змогли б світу запропонувати ?

О так, пане Василю, мені чудово відомі витоки, які так прикро перекручені в деяких книжках, порівняно юних, аби людство встигло їх належно оцінити.
Протиставляється хуцпі і тотальним перекрученням завжди фактаж, строгий, доведений фактаж.
Але коли ось слова євангельського Ісуса забувають - про батька книжникам і фарисеям - то їх таки варто згадати. Забувати, що саме Бог (Творець, не господь) і є Любов нікому не гоже.
Але Любов'ю є і ми, як втіленою , так і власною - у цьому наша людяність.
Власне в людяності і пропонується зростати, переростаючи релігії - дітям з батьком таки без посередників личить спілкуватися. Чи не так?

Не так. Геть усе - не так, пане Володимире ! І до Господа пащекувати не годиться, і старозавітне з новозавітним зіштовхувати.

Про намагання ревізії Першоджерел - намір цілком безпорадний, бо книга Книг цілком самодостатня, запечатана від посягань ззовні, і не дає дозволу людському втручанню навіть на йоту.

Щодо Вашого… Беручи до уваги те, що ні лінії «нерелігійності», ні навіть «напіврелігійності» бачення сьогодення не здивують, єдиновивіреною залишається ідея «надрелігійності». Але, наскільки я відчуваю ситуацію, Ви ще не достатньо підготовлені чи не наскільки переконані, щоб презентувати світу новоявлену «любов» , та повідати про «отця початків». Отож… і публічної дискусії не відбудеться, та і яка її доречність на літературному поприщі. Гадаю, лінгвоаналізом все і обмежиться…

Пане Василю, ви, здається, помітно нервуєте, чого б це?
Напишіть, що не так? Якщо вам це відомо, хай усім буде відомо.
І я в жодному випадку не називаю біблію першоджерелами. Це був би обман. А обманювати негоже.
А в опублікованому матеріалі фактично йдеться про повернення біблії точного її звучання, що тут недоброго? І зразу стає все на свої місця - і боги у множині, і хтось напівземний, з титулом "господь-бог" , чіткіше увиразнюється. Нормально, що було, те було - і це все точно описано в матеріалах більш давніх, аніж біблія. В оригіналах, до речі, з часів відповідної древності.
Якщо є чим заперечити, заперечуйте, але з фактами якимись, з доведеними матеріалами - всім ж бо цікаво.
А біблії оригіналів відповідної древності, як всі ми знаємо, зараз просто немає. А те що є, нібито початку наших часів, нашої вже епохи, вельми підозрілі одиничні речі, так і не передані широкому колу дослідників.
І ще, можливо, вам це, пане Василю, невідомо, але старий завіт і новий поєднали в одне т.з. "святе письмо" порівняно недавно. І слово "книга", як і явище "книги", теж недавнє. Вже краще тоді казати "сувій сувоїв" - буде точно древніше.
І так воно є з будь-яким посередником, з будь-якою релігією.
Але що цікаво, що релігії хоч і виглядають, нмсд звісно, як отруйні кулі в тілі людства, але людство дбайливо огортає їх увагою і тілесною матерією любові - малює чудові полотна, будує гарні храми, пише різні теплі тексти, виконуються обряди, містерії. І вже дія отруйних куль зовсім не така хижа, а ще трохи - і, нмсд, геть загубляться ці кулі, розтануть...
Оце і є, як мені здається, - переростати культи і релігії з любов"ю.
Ви ж не фанат, пане Василю? Ви здатні до сприйняття світу взагалі? Не все ж одну біблію читати?

Вам лише здається. Я не нервую – киплю увесь … і в такий спосіб готую відвар з добірних трав настояний на древніх рецептах, який допомагає зцілювати помисел людини від такого роду викручувань, коли «в опублікованому матеріалі фактично йдеться про» якби-якби..

Якщо є дійсно якісь вартісні дослідження і вагомі причини – повідайте про це спершу Ви, і не через одні несусвітні припущення та туманні прояснення. Тоді буде змога увійти у русло заперечування-заперечувань .

І повірте, пане Володимире, мене не лякає цей керунок, бо за своє недовге життя довелося викупатися в багатьох релігійних течіях, басейних теоріях, рукотворних вченнях…

Спершу чітко обумовлюється предмет дискусії, а потім вже надаємо час для неї …

І ще одне прохання, пане Володимире. Не доправляти свій текст на зразок:

"Ви ж не фанат, пане Василю? Ви здатні до сприйняття світу взагалі? Не все ж одну біблію читати?"

Тоді ми в нерівних умовах. У мене така можливість відсутня - коригувати пройдешнє...